ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10.10.06р. | Справа № А27/191 |
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Науково-виробничої фірми „Агро-Союз” товариство з обмеженою відповідальністю, смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Татарчук В.О.
Секретар Сергієнко П.М.
Представники:
від позивача - Бичкова С.І. дов. від 11.01.06р. № 03-06/23
від відповідача - Тиховліс В.Р. дов. від 17.04.06р. № 12
Суть спору:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до науково-виробничої фірми „Агро-Союз” товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення штрафних санкцій у розмірі 88025грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що:
- статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлений обов’язок підприємства сплатити штрафні санкції в разі, якщо кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом;
- згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –7 осіб, однак у 2005р. на підприємстві працювало 2 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність;
- сума нарахованих позивачу штрафних санкцій склала 88025грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що:
- відповідач належним чином виконав всі обов’язки, покладені на нього чинним законодавством щодо працевлаштування інвалідів;
- у 2005 році вживались заходи по створенню робочих місць для інвалідів про що свідчать наказ №453 від 01.10.2004р. „Про визначення робочих місць, на яких доцільно використовувати працю інвалідів”, наказ №77 від 23.12.2004р „Про затвердження Інструкції по охороні праці для інвалідів”, 01.12.2004р. директором відповідача було затверджено Перелік дільниць, відділів, робочих місць, на яких доцільно використовувати працю інвалідів;
- 31.01.2005р. відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за 2004р. форми №10-ПІ, в якому були вказані відомості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2005р.;
- відповідач інформував про наявність вакантних робочих місць для інвалідів Центр зайнятості Дніпропетровського району, шляхом направлення листів №780/01 від 18.11.2004р., №81/01 від 09.02.2005р., №366/01 від 08.07.2005р.;
- починаючи з грудня 2005р. підприємство інформує Центр зайнятості Дніпропетровського району про наявність вакантних робочих місць для інвалідів шляхом подачі звіту за формою №3-ПН;
- з урахуванням ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на підприємстві лежить обов’язок створення робочих місць, а не обов’язок працевлаштування інвалідів;
- на підприємстві у 2005р. були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, про що свідчить листи Дніпропетровського районного центру зайнятості №247 від 23.05.2006р. та Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської райдержадміністрації №1693 від 23.05.2006р., але інваліди на підприємство не направлялись;
- у зв’язку з викладеним, атестація створених робочих місць була не можлива, оскільки вона проводиться з урахуванням індивідуальної програми реабілітації кожного інваліда та рекомендацій МСЕК.
В судовому засіданні 12.10.2006р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
встановив:
Згідно з наданим відповідачем звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів склала 88025грн.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Наведені норми свідчать про те, що при наявності обов’язку позивача щодо створення робочих місць для інвалідів у підприємства відсутній обов’язок пошуку інвалідів для працевлаштування. Згідно ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” такий обов’язок покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Відповідно до п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 10 Положення встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідачем у 2005 році вживались заходи по створенню робочих місць для інвалідів про що свідчать наказ №453 від 01.10.2004р. „Про визначення робочих місць, на яких доцільно використовувати працю інвалідів”, наказ №77 від 23.12.2004р „Про затвердження Інструкції по охороні праці для інвалідів”, 01.12.2004р. директором відповідача було затверджено Перелік дільниць, відділів, робочих місць, на яких доцільно використовувати працю інвалідів.
Крім того, відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за 2004р. форми №10-ПІ, в якому були вказані відомості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2005р.
Також, відповідач інформував про наявність вакантних робочих місць для інвалідів Центр зайнятості Дніпропетровського району, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів №780/01 від 18.11.2004р., №81/01 від 09.02.2005р., №366/01 від 08.07.2005р.
Починаючи з грудня 2005р. підприємство інформує Центр зайнятості Дніпропетровського району про наявність вакантних робочих місць для інвалідів шляхом подачі звіту за формою №3-ПН.
Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р. свідчать також листи Дніпропетровського районного центру зайнятості №247 від 23.05.2006р. та Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської райдержадміністрації №1693 від 23.05.2006р.
Однак, інваліди на підприємство не направлялись.
Наведене свідчить про те, що підприємством належним чином виконувалися вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що є підставою для відмови в позові.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.
Суддя В.О.Татарчук
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –16.10.2006р