Судове рішення #243931
А17/233


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.10.06р.


Справа № А17/233

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Салон для жінок”, м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним рішення

Суддя —Стрелець Т. Г.

                                                                Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.

Представники:

від позивача: Бондаренко П.Ю., довіреність без номера від 05.09.2006., представник; Незнающа Н.П., паспорт серія АЕ № 794453, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 19.08.1997р., директор;

від відповідача: Орешина Т.А., довіреність № 35494/10-059 від 29.08.2006р., державний податковий інспектор.


Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Салон для жінок” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач) № 0000912306/0 від 23.06.2006р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5000,00 грн.   

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при здійсненні перевірки співробітниками відповідача було порушено положення ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, оскільки ними не були надані копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Також позивач посилається на те, що у відповідача були відсутні підстави для здійснення позапланової перевірки, а також на те, що Бекетова І.В., яка нібито прийняла готівкові кошти під час проведення перевірки у перукарні не працювала, оскільки була звільнена за особистим бажанням.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує, що наведені позивачем доводи щодо перевищення відповідачем повноважень та порушення порядку проведення перевірки є формальними, і в будь-якому випадку не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного рішення про застосування штрафних санкцій. Також відповідач зазначає, що в ході перевірки було здійснено замовлення на послуги перукарні на суму 1000,00 грн., при цьому сплачені кошти не були оприбутковані у касі позивача і вказана операція була проведена без використання РРО.

У судовому засіданні 05.10.2006р. за клопотанням відповідача, підтриманим позивачем, були заслухані свідки Бекетова І.В., Кирпа О.Г., Неклеса С.В.

Заявою від 11.10.2006р. позивач збільшив свої позовні вимоги і просить суд додаткового до вимог, викладених у позовній заяві, визнати недійсним рішення відповідача № 0000912306/1 про застосування штрафних санкцій, винесеного за результатами розгляду скарги позивача ДПА у Дніпропетровській області.

У судовому засіданні 11.10.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —

В с т а н о в и в :

Відповідачем проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки був складений Акт від 15.06.2006р. №003094, згідно з яким виявлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000р. № 1776-ІІІ (у подальшому —Закон “Про РРО”).

На підставі акту перевірки відповідачем було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000912306/0 від 26.06.2006р., яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5000,00 грн. на підставі п. 1 ст. 17 “Закону про РРО”.

Не погодившись з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до ДПА у Дніпропетровській області зі скаргою від 05.07.2006р., у якій просив скасувати його.

Рішенням про результати розгляду скарги від 09.08.2006р. відповідач залишив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін, а скаргу позивача —без задоволення.

Також відповідачем було винесене нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000912306/1, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5000,00 грн. на підставі п. 1 ст. 17 “Закону про РРО”.

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

–          актом перевірки було встановлено не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 1000,00 грн. (при замовленні послуг перукарні);

–          перевірка була проведена працівниками відповідача на підставі направлень № 382/234 від 15.06.2006р. і №380/234 від 15.06.2006р. та відповідно до плану-графіку проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій, затвердженого 30.05.2006р.;

–          відповідачем було надано у матеріали справи розписку працівника позивача Кирпи О.Г. від 15.06.2006р. про те, що вона ознайомлена з направленнями на проведення перевірки, а також доказ отримання від клієнта 1000,00 грн. в рахунок обслуговування 2 рази на місяць з підписом працівника позивача і телефоном перукарні;

–          у денному Х-звіті РРО позивача за 15.06.2006р. відсутні відомості про проведення через РРО операції на суму 1000,00 грн.;

–          відповідно до показань свідка Бекетової І.В. під час здійснення перевірки на ній була уніформа співробітниці позивача;

–          з пояснень Бекетової І.В. від 05.07.2006р. вбачається, що вона отримала готівкові кошти, про що написала розписку, питання щодо правомірності таких дій у неї не виникнуло, оскільки вона була впевнена у тому, що вона буде оформлена як співробітник позивача;

–          документ, наданий позивачем у якості копії наказу про звільнення Бекетової І.В., не може бути прийнятий судом у якості належного і допустимого доказу, оскільки він не містить ознак внутрішнього документа позивача (печатка тощо);

–          позивачем не надано у матеріали справи трудової книжки Бекетової І.В.;

–          з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2006р. вбачається, що Бекетова І.В. була звільнена з 01.06.2006р.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень відповідача на підставі наступного.

У відповідності зі ст. 1 Закону “Про РРО” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 Закону “Про РРО” встановлено, що розрахункова операція –це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону “Про РРО” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України №614 від 01.12.2000р., реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Згідно з п. 1 ст. 17 Закону “Про РРО” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі непроведення розрахункових операцій через


реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Наведене свідчить, що трудові відносини між працівником та працедавцем не повинні обов’язково оформлюватись у письмовій формі, а наявні і тоді, коли працівник фактично виконує роботу, а працедавець не заперечує здійсненню такої роботи.

Суд приходить до висновку, що незалежно від документального оформлення трудових відносин, Бекетова І.В. своїми діями підтверджувала  фактичне виконання нею роботи перукаря, про що свідчить те, що вона перебувала у приміщенні перукарні у робочий час не у якості клієнта, а також те, що вона була одягнена в уніформу, як і інші співробітники позивача.

За наведених обставин будь-який споживач мав зробити однозначний висновок про те, що Бекетова І.В. є працівником позивача, і до неї можна звернутися з питань обслуговування у перукарні і оплати таких послуг.

Вказане також підтверджується ст. 141 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Тобто, саме на позивача покладається обов’язок контролювати дотримання трудової дисципліни, і той факт, що Бекетова І.В. без заперечень з боку позивача вільно перебувала на території перукарні в уніформі, свідчить про те, що вона перебувала у фактичних трудових відносинах з позивачем і була допущена до виконання роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У порушення наведеної норми позивачем не надано належних і допустимих доказів неправомірності застосування до нього штрафу у розмірі 1000,00 грн., тому винесення спірного рішення було здійснено з дотриманням вимог Закону ”Про РРО”.

Стосовно посилань позивача на процесуальні порушення, допущені працівниками відповідача при здійсненні перевірки, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 15 Закону “Про РРО” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Вимоги ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ щодо надання наказу керівника стосуються планових і позапланових перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ними податків та зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки штрафні санкції за порушення Закону “Про РРО” не є податками та зборами (обов’язковими платежами), то посилання позивача на ненадання відповідачем наказу керівника і відсутність обов’язкових підстав для проведення позапланової перевірки необґрунтовані.

З огляду на вказане, у задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —


П о с т а н о в и в :


Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Салон для жінок” у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.


Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

16.10.2006р.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація