Справа № 22ц/0591/741/2012 Головуючий у 1 інстанції Литвиненко Н.В.
Категорія 44 Суддя-доповідач Попова С.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,
при секретарі Дороженко А.С.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах і інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи - ЖКП Іллічівського району м. Маріуполя, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 15 березня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, посилаючись на наступне. В квартирі АДРЕСА_1, яка надавалась батькові ОСОБА_3 і ОСОБА_6 - ОСОБА_8 у 1966 році, зареєстровані: сім"я позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та відповідачі - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Відповідачі за місцем реєстрації не проживають понад 10 років, вибули зі спірної квартири до іншого жилого приміщення - квартири АДРЕСА_2 у зв"язку із шлюбом ОСОБА_6 за місцем проживання її чоловіка.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 15 березня 2012 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах і інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи: ЖКП Іллічівського району м. Маріуполя, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, задоволено. Визнано ОСОБА_6 і ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. Вирішено питання з розподілом судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 і їх представника ОСОБА_9, які підтримали доводи скарги, пояснення позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, їх представника ОСОБА_10, які просили скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, розглянувши справу згідно із ч. 2 мст. 305 ЦПК України у відсутність належним чином повідомленої третьої особи - ЖКП з ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району міста Маріуполя, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи, трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 за ордером № 9417, виданим виконкомом Жданівської міської ради від 11.02.1966р., була надана ОСОБА_8 на сім"ю з двох осіб.
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_8 помер.
На момент виникнення спірних відносин в квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 вибула зі спірної квартири у 1989 році у зв"язку з утворенням сім"ї до іншого помешкання - квартиру батьків чоловіка по вул. Полтавській, а згодом набула права спільної власності із чоловіком ОСОБА_11, де разом з яким і донькою проживають з 2001 року по теперішній час. З цього часу відповідачі, не вживаючи заходів до вселення і проживання в квартирі, втратили з цим спірним помешканням зв"язок, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування цим житлом.
З висновками суду не можна не погодитись, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 Житлового кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
З урахуванням зазначеної норми член сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це, і встановленню в такому випадку підлягають лише обставини й факти, що свідчать про обрання такою особою іншого постійного місця проживання.
Згідно із п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985р. № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (з подальшими змінами) відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Суд першої інстанції правильно, як з"ясувала колегія суддів під час перевірки законності і обґрунтованості судового рішення, прийняв до уваги докази в підтвердження втрати зв"язку відповідачів зі спірним житлом внаслідок вибуття на інше постійне місце проживання.
Так, довідкою пологового будинку підтверджено вибуття породілля ОСОБА_6 з народженою донькою ОСОБА_7 на адресу: АДРЕСА_3 (помешкання батьків ОСОБА_11.).
Дитина ОСОБА_7 відвідувала загальноосвітню школу у Орджонікідзевському районі впродовж всього навчання 1996-2006р.р.; анкета учениці містить визначення її місце проживання за період навчання у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя: АДРЕСА_3, а згодом - АДРЕСА_2.
У 2002 році ОСОБА_6 із чоловіком ОСОБА_11, з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі з 1988 року і до сьогодення, придбала у спільну власність квартиру АДРЕСА_2, де і проживає родиною із донькою ОСОБА_7 Ці обставини, що свідчать про придбання власного житла для проживання родиною, підтверджені поясненнями відповідачок під час розгляду в 2007 році справи № 2-2145/07 за позовом ОСОБА_2, що була досліджена судом. Так, згідно із протоколом судового засідання ОСОБА_6 пояснювала, що в спірній квартирі по вул. Покришкіна проживав тільки батько ОСОБА_8, а вона і донька ОСОБА_7 с 2001р. мешкали в квартирі чоловіка по АДРЕСА_2.
Суд правильно вмотивував прийняте рішення, проаналізувавши пояснення свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20, які підтвердили не проживання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в спірній квартирі по вул. Покришкіна, але ж здійснення ОСОБА_6 догляду за батьком ОСОБА_8, якого вона відвідувала.
Ці свідчення узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами. Так, актом житлової організації від 13.08.2007р. зафіксовано, що в спірному помешканні проживає сім"я ОСОБА_8 - ОСОБА_3, ОСОБА_2 із дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Суд обгрунтовано надав перевагу цьому доказу, підтверджений сусідами з 6 квартир як такому, що має вільний характер, складений до виникнення даного житлового спору, втілений у рішенні Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 07.12.2007р., і об"єктивно відображає стан, на відміну від акту ЖКП від 05.05.2011р. і акту КСН «Центральний-1» від 21.02.2011р. в частині проживання відповідачів, які грунтуються на свідченнях осіб, які визнані судом недостовірними і такими, що суперечать іншим зібраним доказам.
В межах перевірки дослідчої перевірки за фактом смерті ОСОБА_8 у січні 2011 року (№ 332 Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВСУ в Донецькій області), були відібрані пояснення ОСОБА_3, який пояснював здійснення догляду за батьком ним із своєю сім"єю та сестрою ОСОБА_6, яка проживає в Орджонікідзевському районі. З протоколу огляду місця події і фототаблиці до нього вбачається кімната, де проживав ОСОБА_8, в якій наявна 1 кровать з матрацами, поряд із якою стілець з посудом, тумба з медикаментами. Саме таку картину розташування меблів, предметів побуту навела в своїх поясненнях ОСОБА_6, які містяться в цьому матеріалі. Суд правильно врахував пояснення відповідачки за об"єктивні, оскільки вони надані ще до виникнення житлового спору між сторонами.
Позивач ОСОБА_5 зазначив, що він із братом ОСОБА_4 займали одну жилу кімнату в спірній квартирі по вул. Покришкіна, батьки ОСОБА_3 і ОСОБА_21 займали іншу кімнату. Відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 пояснювали, що постійно проживали в кімнаті з дідусем ОСОБА_8, але в суді апеляційної інстанції не змогли відзначити на наявних у справі фотографіях, фототаблицях свої спальні місця. Пояснення відповідачів в частині проживання у невеликій кімнаті разом із людиною похилого віку, прикутою до ліжка, хворою на чисельні захворювання, в тому числі урологічного плану, атеросклероз тощо, що потребувало медичної допомоги у вигляді урологічних перев"язок, що підтверджено довідками лікарні і поясненнями допитаних в суді першої інстанції свідків, при тому, що ОСОБА_6 є співвласником окремої квартири по вул. Азовстальській і шлюб її не розірвано, викликають критичне ставлення колегії суддів.
Відомості, відображені у акті житлової організації від 21.02.2011р. КСН «Центральний-1», про те, що ОСОБА_6 здійснювала догляд за похилого віку батьком ОСОБА_8 не суперечать іншим доказам. Крім того, цей акт не містить взагалі визначення проживання доньки ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в спірному помешканні, що підтверджує неспроможність пояснень останньої, що вона постійно проживала в одній кімнаті зі хворим дідусем, що потребував відповідних медичних процедур.
В межах справи № 2-2145/07, що розглядалась у 2007 році, ОСОБА_7 пояснювала, що постійно вже 5 років проживає в квартирі по вул. Азовстальскій, приїзджає у гості до дідуся в квартиру по вул. Покришкіна, доглядаючи його.
Станом на 04.12.2006р., коли складався акт КСН «Центральний-1» в спірній квартирі по вул. Покришкіна, не значаться такими, що фактично проживають: ОСОБА_6 і ОСОБА_7
Суд правильно поставився критично до акту ЖКП Іллічівського району про проживання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в спірному помешканні від 05.05.2011р., складеного зі слів сусідів, в тому числі ОСОБА_22, яка в межах іншої справи № 2-2145/07, що розглядалась у 2007р., пояснювала, що ОСОБА_6 в спірній квартирі не проживає, і відзначала факт постійного проживання в спірній квартирі по Покришкіна родини ОСОБА_3 і ОСОБА_2 із двома синами, вчинення ними ремонту, сплати комунальних послуг.
Суд на підставі досліджених матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ (матеріали Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВСУ в Донецькій області № 332, 944, 1207 за 2011р.) вірно встановив, що 11.02.2011р., після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 завезли речі до спірної квартири; 16.02.2011р. намагались встановити без узгодження, як не спростували в суді апеляційної інстанції, з проживаючими членами сім"ї ОСОБА_8 вхідні двері, і більше до квартири не з"влялись.
Наявність виявлених речей відповідачів в квартирі в результаті подій у лютому 2011 року, що з"явились після майже 20 років відсутності їх в помешканні, відомості поліклініки про їх обслуговування за критерієм місця реєстрації і виписування на цю адресу двох газет, дані про встановлення металевопластикового вікна у кімнаті батька ОСОБА_8 у серпні 2010р. за його життя, страхування батька і понесення витрат по похованню батька, - не є безумовним свідченням факту проживання відповідачів у спірній квартирі.
На відміну від відповідачів позивачами представлена низка письмових матеріалів, що свідчать про їх проживання в квартирі і участь у її утриманні: складені акти про залиття квартири АДРЕСА_1 в присутності мешканця ОСОБА_8 і на підставі заяви ОСОБА_2; акти зі зняття водоміру і введення його у експлуатацію підписані споживачем ОСОБА_3 у листопаді 2011р.; встановлення віконних металевопластикових вікон на замовлення ОСОБА_2 у грудні 2006р., у лютому 2007р.; придбання ОСОБА_2 пральної машинки, витяжки, газової плити, меблів і їх доставка у спірну квартиру по вул. Покришкіна продовж 2007-2011р.р.; укладення у 2010-2011рр. споживачем ОСОБА_3 договорів з комунальними службами з надання послуг з теплопостачання, водопостачання, газопостачання, з надання телекомунікаційних послуг.
Проживання ОСОБА_7 і ОСОБА_6І із чоловіком ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя підтверджено актом житлової організації від 14.02.2011р.
Суд правильно встановив, що ОСОБА_6 вибула зі спірної квартири у зв"язку з утворенням сім"ї до іншого жилого приміщенні - по вул. Полтавській 3/11 за місцем проживання батьків чоловіка, а в подальшому разом із донькою ОСОБА_7 - у придбану у власність разом із чоловіком квартиру АДРЕСА_2, де проживають з 2001р. і на теперішній час. Відтоді втратили зв"язок зі спірним помешканням. Тож, судом правильно, на підставі аналізу зібраних доказів з дотриманням ст. 212 ЦПК України визначено, що відповідачі, в тому числі і ОСОБА_7 з моменту набуття повноліття, за відсутності перешкод не прагнули, в тому числі з 2001 року, реалізації свого житлового права щодо спірного помешкання, з якого вибули на інше постійне місце проживання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон - 107 ЖК України, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведення факту вибуття відповідачок зі спірного батьківського помешкання до іншого постійного місця проживання у зв"язку з утворенням ОСОБА_6 сім'ї в іншому місці, що має наслідок визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Посилання відповідачів у апеляційній скарзі на порушення судом принципу диспозитивності не є обґрунтованими, оскільки межами розгляду справи в суді першої інстанції і перегляду рішення в апеляційній інстанції - є вимоги про визнання втратившими право користування жилим приміщенням з підстав, визначених ст. 107 ЖК України, що було заявлено позивачами.
Не є такими, що заслуговують на увагу і доводи у апеляційній скарзі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо тлумачення судом на свій розсуд пояснень свідка ОСОБА_23, оскільки судом були взяті до уваги обставини, про які викладав свідок, що узгоджуються з іншими доказами по справі.
Доводи ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що у спірній квартирі народилася донька ОСОБА_7 і вони постійно проживали в ній, спростовуються даними пологового будинку та іншими вищепереліченими доказами щодо обставин вибуття відповідачів з квартири.
Колегія суддів вважає недоведеним факт понесення витрат з оплати комунальних послуг відповідачами, бо квитанції не містять відомостей про понесення цих витрат саме ними, а первісних платіжних документів з цього приводу відповідачами не представлено.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, з`ясувавши в достатньому обсязі обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 212-214 ЦПК України і нормам матеріального закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді Л.І.Песоцька
Т.Б.Ткаченко
С.А.Попова