ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

17.08.12 Справа № Б-25/3-10-23/48

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника скаржника Жарського І.Р., арбітражного керуючого Череватого Л.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2012 року у справі №Б-25/3-10-23/48 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про його банкрутство відповідно до статей 47-49 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 22 лютого 2010 року заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на майно громадянина-підприємця ОСОБА_3, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2010 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича, якого зобов'язано вчинити відповідні дії згідно із законом.

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»надіслало ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Череватому Л.Б. заяву з кредиторськими вимогами в сумі 1883273,67 грн., які забезпечені заставою і іпотекою. Копію заяви і доданих до неї документів банк надіслав господарському суду Івано-Франківської області (т.3., а.с.182-261).

Арбітражний керуючий Череватий Л.Б. визнав забезпечені вимоги названого кредитора в сумі 1728992,33 грн., як вимоги третьої черги відповідно до черговості, визначеної ст. 49 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». До грошових зобов'язань банкрута не включено пеню в сумі 152699,61 грн.

У поданому суду 18 листопада 2010 року звіті ліквідатора у справі №Б-25/3-10 арбітражний керуючий Череватий Л.Б. повідомив суд і кредиторів про формування ним ліквідаційної маси банкрута. Серед іншого майна, в ліквідаційну масу банкрута включено квартири АДРЕСА_1, як такі, що знаходяться в іпотеці ПАТ КБ «ПриватБанк»(т.4., а.с.46-79). Названі квартири оцінено з метою їх реалізації і арбітражний керуючий звернувся до іпотекодержателя (ПАТ КБ «ПриватБанк») про погодження оцінки названого предмета іпотеки, однак оцінка названого майна не погоджена, про що повідомлено у звіті ліквідатора від 03 лютого 2011 року (т.5., а.с. 4-5, а.с.32-56).

У квітні 2012 року кредитор ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з клопотанням зобов'язати ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Череватого Л.Б. виключити з ліквідаційної маси квартири АДРЕСА_1 на підставі положень ч.7 ст.47 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в редакції Закону від 22 вересня 2011 року.

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Валєєва Т.Е.) ухвалою від 10 травня 2012 року відмовив у задоволенні клопотання ПАТ КБ "Приватбанк" про зобов'язання ліквідатора ФО-П ОСОБА_3 виключити з ліквідаційної маси квартири АДРЕСА_1

Суд першої інстанції констатував, що на виконання постанови господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2010 року ліквідатор Череватий Л.Б. вчинив передбачені законом дії, спрямовані на формування ліквідаційної маси ФОП ОСОБА_3 з метою її реалізації та задоволення вимог кредиторів у встановленій законом черговості. До ліквідаційної маси банкрута включено, зокрема, квартири АДРЕСА_1, які передані в заставу ПАТ КБ "Приватбанк" згідно іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 від 14.02.07 на суму 100000 дол. США з метою купівлі квартири. З метою реалізації майна, що включено у ліквідаційну масу, ліквідатором Череватим Л.Б. укладено з Товарною біржею "Кардинал" договір №03-ТЗ/11 від 24.02.1 1.

Суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 24, 25, 26 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відхилив твердження ПАТ КБ "Приватбанк" про те, що квартири АДРЕСА_1 перебувають у заставі банку з підстав, не пов'язаних із здійсненням ОСОБА_3 підприємницької діяльності, а реалізація вищевказаного майна суперечить ст.ст. 47, 48 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в зв'язку з чим просить виключити квартири з ліквідаційної маси банкрута.

Суд спростував позицію ПАТ КБ "Приватбанк" про необхідність застосування в даному випадку змін до ст. 47, 48 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо не включення до ліквідаційної маси визнаного банкрутом майна громадянина-підприємця, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

При цьому суд звернув увагу на положення закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами послуг" від 22 вересня 2011 року, яким внесенні зміни й до закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та обмеження його дії на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Виходячи з того факту, що кредитний договір між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладений 14 лютого 2007 року, ліквідатором сформовано ліквідаційну масу, до складу якої включено, зокрема, квартири АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 14 лютого 2007 року, що відповідало приписам ст. 26, ч. 7 ст. 47, ч. 1 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, що діяла до 16 жовтня 2011 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання кредитора.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2012 року, просить скасувати, задовольнити клопотання банку і зобов'язати ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Череватого Л.Б. виключити з ліквідаційної маси квартири АДРЕСА_1

Скаржник вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції суперечить закону, оскільки кредитний договір між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладений 14 лютого 2007 року. В забезпечення зобов'язань за кредитним договором сторони також 14 лютого 2007 року уклали договір іпотеки, предметом якого є квартири АДРЕСА_1. Назване майно не пов'язане із здійсненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, проте всупереч положенням п.7 ст.47 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» це майно включене у ліквідаційну масу банкрута.

На думку скаржника, незважаючи на дату укладення кредитного договору, дія нової редакції п.7 ст.47 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поширюється на все заставне майно, яке не пов'язане із підприємницькою діяльністю банкрута. Обмеження щодо поширення дії закону стосуються кредитних договорів, а не договорів застави чи іпотеки.

З метою перевірки законності і обґрунтованості ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі суд апеляційної інстанції 20 липня 2012 року витребував у господарського суду Івано-Франківської області усі томи справи №Б-25/3-10-23/48, з урахуванням того, що суду апеляційної інстанції було надіслано лише шостий том названої справи, в якому відсутні відомості про кредиторів банкрута та про формування і склад ліквідаційної маси банкрута, які надійшли апеляційному суду 06 серпня 2012 року.

Розгляд справи відкладався на 16 серпня 2012 року у зв'язку із зміною складу суду та через відсутність витребуваних матеріалів справи. У судовому засіданні 16 серпня 2012 року оголошено перерву на 17 серпня 2012 року.

Представник скаржника надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просить задовольнити. Арбітражний керуючий Череватий Л.Б просить оскаржену ухвалу залишити без змін, як законну і обґрунтовану.

Заслухав пояснення представника скаржника та арбітражного керуючого, розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства КБ „ПриватБанк" та матеріали справи апеляційний суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з нижченаведених підстав.

За приписами ст. 91 ГПК України ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Статтею 106 ГПК України визначено ухвали місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Зокрема, передбачено оскарження ухвал про зупинення провадження у справі та у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із частиною п'ятою статті 7 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Згідно статтею 1 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У силу ст. 41 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів господарювання, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Серед інших особливостей розділу VІ «Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності»є й особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина (ст.ст.47-49 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до частини другої статті 47 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця за його заявою та визнання його банкрутом нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Визнаючи банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 суд першої інстанції встановив факт неспроможності боржника погасити безспірні вимоги кредиторів та вчинення ним усіх необхідних дій, що передували зверненню до суду із заявою про його банкрутство, про що суд констатував у постанові від 16 червня 2010 року.

А саме, суд вказав про дотримання боржником приписів ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності, повідомлення органу державної реєстрації,та публікації оголошення, складання проміжного ліквідаційного балансу після закінчення двомісячного строку для пред'явлення вимог кредиторами, в якому на підставі інвентаризації і оцінки відображено розмір активів, а на підставі пред»явлених кредиторами вимог визначено розмір зобов'язань боржника. Ці відомості додатково підтверджено аудиторською перевіркою. Оскільки розмір кредиторської заборгованості перевищує активи на суму 1237351,43 грн., боржник законно звернувся до суду із заявою про його банкрутство й довів факт своєї неплатоспроможності.

Після визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 настали наслідки, визначені статтями 22-32 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням особливостей, встановлених статтями 47-49 цього Закону.

Зокрема, призначений судом ліквідатор банкрута повинен сформувати ліквідаційну масу, провести оцінку й реалізацію майна банкрута з метою задоволення вимог кредиторів з дотриманням встановленої законом черговості. У склад ліквідаційної маси включається й майно банкрута, що є предметом застави.

Як зазначено вище, ліквідаційна маса банкрута була сформована ще у листопаді 2010 року згідно із приписами ст. 47 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в чинній на той час редакції), про що арбітражний керуючий вказав у звіті ліквідатора у справі № Б-25/3-10. В числі іншого майна, у ліквідаційну масу банкрута включено й квартири АДРЕСА_1., як такі, що знаходяться в іпотеці ПАТ КБ «ПриватБанк»за іпотечним договором від 14 лютого 2007 року, укладеним між банком і ОСОБА_3 для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором теж укладеним з банком 14лютого 2007 року. Названі квартири оцінено з метою їх реалізації і арбітражний керуючий звернувся до іпотекодержателя (ПАТ КБ «ПриватБанк») про погодження оцінки названого предмета іпотеки, про що арбітражний керуючий Череватий Л.Б. теж повідомив суд у звіті ліквідатора від 03 лютого 2011 року.

Відповідно до вимог п.7 ст. 47 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 16 жовтня 2011 року) у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22 вересня 2011 року № 3795-VI внесено зміни до ст.ст. 47-49 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч.7 статті 47 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (зі змінами в редакції Закону від 22 вересня 2011 року) у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Однак, названі зміни набрали чинності з 16 жовтня 2011 року.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» установлено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Відтак, постановляючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції вірно застосував приписи ч.7 ст.47 закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»та правомірно відмовив публічному акціонерному товариству КБ «ПриватБанк» у задоволенні клопотання.

Вищенаведене спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд констатує суперечливість доводів скаржника щодо поширення дії пункту 2 Прикінцевих положень закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»лише на кредитні договори, а не на договори іпотеки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі ( стаття 547 Цивільного кодексу України).

Як установлено ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 Цивільного кодексу України).

Власне положення щодо майна, яке може бути включене до складу ліквідаційної маси, й стосується договорів іпотеки чи застави, якими забезпечується виконання основного зобов'язання.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі від 31 травня 2012 року, й не довів законності вимог апеляційної скарги.

Беручи до уваги викладене Львівський апеляційний господарський суд вважає, що законні підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2012 року у справі №Б-25/3-10-23/48 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Кордюк Г.Т.