ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
29.09.06р. |
|
Справа № А17/199-06 |
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області
про визнання недійсним рішення НОМЕР_1 від 13.04.2006р.
Суддя -Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання -Грузін І. М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довір. від 21.09.2006р, представник;
від відповідача: Сорока В.М., довір. № 26678/10/100 від 04.09.2006р., головний державний податковий інспектор;
від 3-ї особи: Босько Є.С., довір. № 642/10/10-029 від 16.01.2006р., головний державний податковий інспектор.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1(у подальшому -позивач) звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним акту ненормативного характеру -рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області (у подальшому -відповідач) НОМЕР_1 від 13.04.2006р., яким до позивача були застосовані фінансові санкції за порушення ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” від 19.12.1995р. № 481/96-ВР (у подальшому -Закон “Про державне регулювання”).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на момент перевірки у нього були наявні всі необхідні ліцензії як на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, так і на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, оскільки адреса, за якою здійснювалась перевірка, зазначена у відповідних ліцензіях. Отже, на думку позивача, штрафні санкції були застосовані до нього неправомірно.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що реалізація алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснювалась в кіоску, що знаходиться біля кафе, тобто в окремо розташованому торговому об'єкті. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено, що перевіряємий кіоск не є відокремленим пунктом продажу товарів, і тому здійснення торгівельної діяльності у ньому потребує придбання окремого патенту і відповідних ліцензій.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2006р. за клопотанням відповідача було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державну податкову адміністрацією у Дніпропетровської області (у подальшому -третя особа) у зв'язку з тим, що саме працівники третьої особи здійснювали перевірку.
У Поясненнях, наданих у матеріали справи 29.09.2006р., третя особа просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що кіоск, щодо якого відповідачем застосовані штрафні санкції є окремою спорудою (приміщенням), що виходячи з приписів Закону “Про державне регулювання” є окремим місцем торгівлі.
У судовому засіданні 29.09.2006р. за клопотанням відповідача було заслухано у якості свідка головного державного податкового інспектора відділу оперативного контролю ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_3
У судовому засіданні 29.09.2006р. за згодою представників сторін була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
В с т а н о в и в :
Працівниками третьої особи було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої був складений Акт від 21.03.2006р. № НОМЕР_2.
Актом перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем розділ. 4 ст. 15 Закону “Про державне регулювання”, а саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у кіоску без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене рішення про застосування фінансових санкцій від 13.04.2006р. НОМЕР_1, яким до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
- позивачем надано у матеріали справи ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 22.03.2005р. (серія АБ №НОМЕР_3) і на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 22.03.2005р (серія АБ №НОМЕР_4), у яких зазначено місце здійснення діяльності: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_1;
- з технічного паспорту на громадський будинок будівля кафе АДРЕСА_1, м. Дніпродзержинськ, виготовленого станом на 12.01.2005р. Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації, вбачається, що на його першому поверсі розташоване приміщення НОМЕР_5 “торговий кіоск” площею 14 кв. м. в межах одного приміщення;
- вказане підтверджується експлікацією будівель до плану поверхів громадського АДРЕСА_1, літер. А-2, а також Планом поверхів громадського будинку;
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі наступного.
Відповідно до преамбули Закону “Про державне регулювання” цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Згідно зі ст. 1 Закону “Про державне регулювання” місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Статтею 1 Закону Про державне регулювання” надано визначення ліцензії (спеціального дозволу), а саме це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
У відповідності зі ст. 15 Закону “Про державне регулювання” роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Постановою КМУ від 13.05.1996р. №493 “Про тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами” встановлено:
- роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (п. 23);
- ліцензія є документом суворої звітності, форма якого затверджується Мінекономіки. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається, зокрема, місце торгівлі (п. 25).
Таким чином, правомірність застосування ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами підтверджується здійсненням такої діяльності в одному торговому приміщенні і не залежить від кількості окремих виходів з такого приміщення.
Фактична наявність одного торгового приміщення (споруди) підтверджується технічним паспортом, наданим позивачем у матеріали справи.
У відповідності з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у порушення вказаної норми не надав доказів, які б підтверджували відокремленість будівлі кафе і будівлі кіоску.
Посилання відповідача на п. 2в ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991р. №1023-ХІІ, відповідно до якого торговельне приміщення - майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару, суд ввважає недоречним, так як кіоск є складовою частиною спеціально призначеної та обладнаної для торгівлі споруди.
Тобто при здійсненні перевірки працівники ДПА дійшли неправильного висновку щодо порушення позивачем норм ст. 15 Закону “Про державне регулювання”.
Таким чином, рішення про застосування фінансових санкцій від 13.04.2006р. НОМЕР_1 винесене відповідачем неправомірно і має бути визнане недійсним у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
П о с т а н о в и в :
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати недійсним повністю рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 13.04.2006р. НОМЕР_1, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у розмірі 3400,00 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
11.10.2006р.