ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
28.09.06р. | Справа № 17/229-06 |
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства “Суха Балка”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 29000,00 грн.
Суддя —Стрелець Т. Г.
Представники:
від позивача: Іванін А.Я., доручення № 60 від 28.12.2005р.;
від відповідача: Павлова Н.Ф., довіреність № 4785 від 09.12.2004р.
Суть спору:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (у подальшому —позивач) звернулась до господарського суду з вимогою стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Суха Балка” (у подальшому —відповідач) суму компенсації за моральну шкоду у розмірі 29000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позивача стягнуто 29000,00 моральної шкоди, в той час як відповідальність за створення належних умов праці покладається на відповідача, тобто саме він повинен відшкодувати позивачеві збитки, нанесені стягненням на користь працівника за рішенням суду. У позовній заяві позивач вказує на необхідність застосування ст. ст. 225, 228 ГК України, ст. ст. 1167, 1172, 1191 ЦК України, а також на те, що видаткові статті позивача не передбачають виплату матеріальної шкоди.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що доводи позивача необґрунтовані і спростовуються нормами матеріального права, а саме ГК України і ЦК України не можуть застосовуватися у спірних правовідносинах, а позивач як орган державної влади має право діяти лише у межах, передбачених Конституцією і законами України.
За згодою представників позивача і відповідача у судовому засіданні 28.09.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31.03.2005р. за позовом Кульчицького О.А. до позивача позов було задоволено частково, з позивача було стягнуто 29000,00 грн. моральної шкоди на користь Кульчицького О.А., у решті позову було відмовлено.
На виконання рішення суду, позивач перерахував Кульчицькому О.А. 29000,00 грн. моральної шкоди (платіжне доручення №741 від 05.08.2005р.) згідно переліку-реєстру №1495 від 05.08.2005р. про відшкодування шкоди за липень 2005р.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог на підставі наступного.
У відповідності з преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності” від 23.09.1999р. №1105-ХІV (у подальшому —Закон ”Про соціальне страхування”) цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).
Статтею 18 Закону “Про соціальне страхування” виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно зі ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Таким чином, оскільки позивач не є суб’єктом господарювання на відносини між ним і відповідачем не можуть розповсюджуватися положення ГК України.
Згідно зі ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, оскільки відносини між позивачем, що є органом державної влади і відповідачем ґрунтуються на владному підпорядкування, відносини між ними не можуть бути предметом регулювання ЦК України.
Зазначене вище підтверджується ст. 4 Закону “Про соціальне страхування”, відповідно до якої законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.
Статтею 46 Закону “Про соціальне страхування” передбачений вичерпний перелік джерел фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків, який не передбачає таких джерел як звернення до страхувальників з регрес ними позовами.
Статтею 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Крім того, згідно зі ст. 21 Закону “Про соціальне страхування” у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відповідно до ст. 28 Закону “Про соціальне страхування” страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Таким чином, Законом “Про соціальне страхування” обов’язок відшкодування моральної шкоди застрахованим особам покладається саме на позивача.
Позивачем не надано доказів того, що чинним законодавством йому надано право звертатися до суду з регресною вимогою стягнути зі страхувальника (відповідача) суми моральної шкоди, а також доказів наявності збитків внаслідок незаконних дій відповідача.
Водночас, у матеріалах справи немає підтвердження того, що відповідач повинен відшкодувати позивачеві суму такої моральної шкоди.
За наведених обставин, позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, —
В и р і ш и в :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оформлення відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Суддя Т. Г. Стрелець
09.10.2006р.