ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.10.06р. | Справа № 27/243 |
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг
про стягнення 14000грн.
Суддя В.О.Татарчук
представники:
від позивача –Іванін А.Я. дов. Від 28.12.05 №60
від відповідача –Шаніна І.В. дов. від 05.01.06 №53-02/32
Суть спору:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд) звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про стягнення компенсації за виплачену моральну шкоду в розмірі 14000грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27.01.2005р. було стягнуто з відділення Фонду на користь Большого К.В. моральну шкоду в сумі 14000грн. у зв’язку з отриманням останнім професійного захворювання під час роботи у ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”;
- з урахуванням Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закону України „Про охорону праці” роботодавець несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам і зобов’язаний відшкодовувати збитки, завдані порушенням;
- відповідно до положень ст.ст.1167, 1172, 1191 ЦК України позивач має право зворотної вимоги (регресу) до підприємства.
Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що:
- позивачем неправомірно застосовуються до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України, оскільки такі правовідносини регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України „Про охорону праці” і вказаними нормативними актами встановлено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків;
- одним із джерел фінансування Фонду є внески роботодавців і відповідач в повному обсязі сплачував такі внески;
- відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку є виключно обов’язком Фонду і Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачає права Фонду на звернення з регресними вимогами до роботодавця.
В судовому засіданні 03.10.2006р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
встановив:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27.01.2005р. було стягнуто з відділення Фонду на користь Большого К.В. моральну шкоду в сумі 14000грн. у зв’язку з отриманням останнім ушкодження здоров’я під час роботи у ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”.
Відділенням Фонду була сплачена вказана сума, що підтверджується копіями платіжного доручення №743 від 05.08.2005р. і списку-реєстру №1497 від 05.08.2005р.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що у Фонду відсутні правові підстави для звернення до відповідача з регресними вимогами про стягнення сплаченої позивачем моральної шкоди в сумі 14000грн.
Слід погодитись з твердженням ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” про те, що спірні правовідносини регулюються саме Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Так, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України „Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком (ч.1 ст.5 вказаного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.
Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (стаття 25 Закону), а можливість відшкодування Фондом моральної шкоди передбачена частиною 3 статті 28 Закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Частиною 3 статті 46 Закону встановлено, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 47 Закону страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати:
фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону;
створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;
покриття витрат Фонду, пов’язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.
На виконання вказаної норми відповідачем здійснювалось перерахування внесків Фонду.
Так, згідно з довідкою від 18.07.2006р. товариством було сплачено: за 2001р. –1001876,12грн., 2002р. –4065948,43грн., 2003р. –4648352,47грн., 2004р. –6072100,81грн., 2005р. –8477575,97грн., 2006р. –4520220,52грн.
Отже, відповідачем був виконаний законодавчо встановлений обов’язок щодо фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
З огляду на викладене, є правомірним твердження відповідача про те, що страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців і Закон не передбачає права Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.
Враховуючи те, що питання сплати внесків підприємствами (страхувальниками) і відшкодування Фондом (страховиком) шкоди, в тому числі моральної, врегулювані спеціальним законом - Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” є безпідставними доводи позивача про необхідність застосування ст.ст.1172, 1191 ЦК України.
Стосовно посилань Фонду на положення ст.237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України суд зазначає наступне.
Передбачене статтею 237-1 КЗпП України і статтею 1167 Цивільного кодексу України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону. Зазначені норми регламентують відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється дія Закону, в тому числі працівникам, що виконують роботу не на основі трудового договору (контракту), а на інших підставах. Про наведене йдеться і в п.4.2 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 по справі №1-9/2004
На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -
вирішив:
В позові відмовити.
Суддя В.О.Татарчук
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –09.10.2006р