Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-3222/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Мовчан О.Г.

Суддя-доповідач Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.

При секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Михайлівської районної ради Запорізької області, Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи Михайлівська районна рада Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення строку договору оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області про поновлення строку договору оренди землі.

В позовній заяві зазначав, що між ним та Михайлівською районною радою 30.05.2001 року був укладений договір оренди земельної ділянки, який розпорядженням голови Михайлівської райдержадміністрації №170 від 2204.2011 року на підставі його заяви від 01.03.2011 року продовжено строком на п'ять років. На виконання вимог зазначеного розпорядження ним було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, що перебуває у нього в оренді. По технічним причинам кадастровий номер земельної ділянки було визначено 02.06.2011 року, а обмінний файл прийнято 14.06.2011 року.

Однією з умов Розпорядження голови Михайлівської райдержадміністрації №170 від 22.04.2011 року є реєстрація додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, в реєстрації якої йому було відмовлено у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 року. В порушення вимог ст.. 33 Закону України „Про оренду землі ", рішення Михайлівської райдержадміністрації , а саме розпорядження про продовження з ним договору оренди земельної ділянки від 30 травня 2001 року було прийнято з порушенням строків.

Також зазначав, що після визначення кадастрового номера земельної ділянки і прийнятого обмінного файла, він за вказівкою райдержадміністрації 30.06.2011 року написав заяву про поновлення договору оренди землі та заяву про затвердження технічної документації землеустрою про поновлення меж земельної ділянки, в задоволенні яких йому було відмовлено. Згідно листа Михайлівської райдержадміністрації від 22.07.2011 року йому було відмовлено в поновленні договору оренди землі у зв'язку з порушенням строку, встановленого ст.. 33 Закону України „Про оренду землі ". Вважає, що відповідачем були виявлені неодноразові порушення земельного законодавства при розгляді його заяв. З цих підстав просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 31.05.2001 року.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2012 року позов задоволено.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 233,6 га від 31.05.2001 року, укладений між ОСОБА_3 та Михайлівською районною радою в особі голови Тимошівської сільської ради , який зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди землі за №17 від 07.06.2001 року.

Зобов'язано Михайлівську районну державну адміністрацію укласти з ОСОБА_3 новий договір оренди земельної ділянки розміром 233,6 га рілля, яка розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області строком на 49 років, з орендною платою в 3% нормативно грошової оцінки землі.

Не погоджуючись з рішенням суду, Михайлівська районна рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Михайлівська районна державна адміністрація Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Михайлівської районної ради Запорізької області має бути задоволена в повному обсязі, а апеляційні скарги Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 - підлягають задоволенню частково.

Згідно п. 4) ч. 1 ст. 307 ЦПК України За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 ЦПК України.

Пунктом 1) частини 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 30.05.2001 року уклав з Михайлівською районною радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 233, 6 га - строком на десять років.

До закінчення строку оренди -у квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області з заявою про продовження строку договору оренди земельної ділянки.

Отримавши згоду, здійснив всі необхідні дії: ним було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, що перебуває у нього в оренді. По технічним причинам кадастровий номер земельної ділянки було визначено 02.06.2011 року, а обмінний файл прийнято 14.06.2011 року.

30.06.2011 року написав заяву про поновлення договору оренди землі та заяву про затвердження технічної документації землеустрою про поновлення меж земельної ділянки, в задоволенні яких йому було відмовлено. Згідно листа Михайлівської райдержадміністрації від 22.07.2011 року йому було відмовлено в поновленні договору оренди землі у зв'язку з порушенням строку, встановленого ст. 33 Закону України „Про оренду землі ", тому він був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухваливши рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, яким визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 233,6 га від 31.05.2001 року, укладений між ОСОБА_3 та Михайлівською районною радою в особі голови Тимошівської сільської ради , який зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди землі за №17 від 07.06.2001 року та зобов'язано Михайлівську районну державну адміністрацію укласти з ОСОБА_3 новий договір оренди вищевказаної земельної ділянки, суд першої інстанції посилався на те, що умовами Договору оренди землі та діючим законодавством передбачено поновлення договору оренди.

При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_3 своєчасно звернувся до відповідного органу місцевого самоврядування з заявою про поновлення договору оренди та є розпорядження голови районної державної адміністрації Михайлвської райдержадміністрації Запорізької області від 22.04.2011 року № 170 «Про продовження строку договору оренди земельної ділянки», згідно якого ОСОБА_3 продовжено на 5 років строк договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 року (а. с. 10).

Не погоджуючись з рішенням суду, Михайлівська районна рада подала апеляційну скаргу, в якій зокрема, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає, що даний спір -це спір між суб'єктами господарювання -між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та органом місцевого самоврядування -в особі Михайлівської районної ради. Тому просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У поданих до апеляційного суду скаргах Михайлівська районна державна адміністрація Запорізької області та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги Михайлівської районної ради знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Так, з матеріалів справи та пояснень сторін при апеляційному розгляді справи вбачається, що ОСОБА_3 30.05.2001 року уклав з Михайлівською районною радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 233, 6 га - строком на десять років. В розділі 1. «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ»вказано, що зазначена земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського використання (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) без зміни цільового призначення (т. 1, а. с. 5).

Зазначене в договорі цільове призначення земельної ділянки та її значний розмір передбачають ведення товарного сільськогосподарського виробництва не одноособово ОСОБА_3, як фізичною особою, а як підприємцем.

ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем з 19.05.2000 року, що підтверджується державною реєстрацією його статусу в журналі реєстрації фізичних осіб-підприємців -запис № 0100 від 19.05.2000 року.

З матеріалів справи також вбачається, що податкові зобов'язання з орендної плати за дану земельну ділянку виконувалися ОСОБА_3 не як фізичною особою, а в порядку та розмірах, як-то передбачено для підприємців.

Статтею 51 ЦК України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

У відповідності до вимог статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. . Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

За змістом статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"зазначено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, вирішуючи по суті спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду спору судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Ураховуючи, що сторонами по справі фактично є юридичні особи, спір повинен розглядатися господарським судом, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі.

Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 205, п. 4) ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 310, ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Михайлівської районної ради Запорізької області задовольнити в повному обсязі.

Апеляційні скарги Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2012 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: