ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі  Дніпропетровської області  

до Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг 

про стягнення 2291,50грн.

                                                                                                                              Суддя    В.О.Татарчук

представники:

від позивача –Іванін А.Я. дов. Від 28.12.05 №60

від відповідача –Шаніна І.В. дов. від 05.01.06 №53-02/32

Суть спору:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі  Дніпропетровської області (далі Фонд) звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” про стягнення перерахунку страхових виплат, виплачених Фондом в розмірі 2291,50грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-          рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26.11.2002р. було стягнуто з відділення Фонду на користь Михайлюка В.І. недоплату по страховим виплатам  за період з 01.04.2001р. по 01.11.2002р. в сумі 2291,50грн. у зв’язку з отриманням останнім ушкодження здоров’я під час роботи у ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”;

-          з урахуванням Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закону України „Про охорону праці” роботодавець несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам і зобов’язаний відшкодовувати збитки, завдані порушенням;

-          вказаним рішенням суду встановлено вину підприємства у недостовірному перерахунку потерпілому на виробництві сум відшкодування і відділення Фонду не може відповідати за вказані помилки;

-          відповідно до положень ст.ст.225, 228 ГК України, ст.ст.1172, 1191 ЦК України позивач має право зворотної вимоги (регресу) до підприємства.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що:

-          позивачем неправомірно застосовуються до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України, оскільки такі правовідносини регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України „Про охорону праці” і вказаними нормативними актами встановлено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків;

-          одним із джерел фінансування Фонду є внески роботодавців і відповідач в повному обсязі сплачував такі внески;

-          відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку є виключно обов’язком Фонду і Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачає права Фонду на звернення з регресними вимогами до роботодавця;

-          відповідачем перераховувались позивачу внески згідно з встановленим останнім розміром;

-          відділення Фонду звернулося з позовом 02.08.2006р. в порушення вимог ст.ст.256, 257 ЦК України, оскільки виплата перерахунку Михайлюку В.І була здійснена 13.03.2003р. і строк позовної давності закінчився 13.03.2006р.  

В судовому засіданні 05.10.2006р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26.11.2002р. було стягнуто з відділення Фонду на користь Михайлюку В.І недоплату по страховим виплатам за період з 01.04.2001р. по 01.11.2002р. в сумі 2291,50грн. у зв’язку з отриманням останнім ушкодження здоров’я під час роботи у ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”.

Відділенням Фонду була сплачена вказана сума, що підтверджується копіями платіжного доручення №225 від 13.03.2003р. і списку-реєстру №668 від 12.03.2003р.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

          Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що у Фонду відсутні правові підстави для звернення до відповідача з регресними вимогами про стягнення сплаченої позивачем недоплати по страховим виплатам в сумі 2291,50грн.

          Слід погодитись з твердженням ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” про те, що спірні правовідносини регулюються саме Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Так, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України „Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком (ч.1 ст.5 вказаного Закону).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

          Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (стаття 25 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

          Частиною 3 статті 46 Закону встановлено, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

На виконання вимог Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідачем здійснювалось перерахування внесків Фонду.

          Так, згідно з довідкою від 18.07.2006р. товариством було сплачено: за 2001р. –1001876,12грн., 2002р. –4065948,43грн., 2003р. –4648352,47грн., 2004р. –6072100,81грн., 2005р. –8477575,97грн., 2006р. –4520220,52грн.

Отже, відповідачем був виконаний законодавчо встановлений обов’язок щодо фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків.    

          З огляду на викладене, є правомірним твердження відповідача про те, що страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців і Закон не передбачає права Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.

Враховуючи те, що питання сплати внесків підприємствами (страхувальниками) і відшкодування Фондом (страховиком) шкоди, врегулювані спеціальним законом - Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” є безпідставними доводи позивача про необхідність застосування ст.ст. 225, 228 ГК України ст.ст.1172, 1191 ЦК України.

Стосовно посилань позивача на те, що відповідачем був наданий Фонду недостовірний перерахунок сум відшкодування потерпілому суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати:

фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону;

створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;

покриття витрат Фонду, пов’язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

для добровільно застрахованих осіб - у відсотках  до мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної  захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу,  встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться  Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення   страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від  нещасного  випадку  на  виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

          З урахуванням встановленого наведеною нормою порядку визначення розміру страхового внеску підприємства, позивачем в порушення ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведений факт стосовно того, що надані відповідачем дані щодо Михайлюка В.І. вплинули на загальний розмір внеску цього підприємства до Фонду.  

          Також, слід зазначити наступне.

          Як вказувалось вище, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу про стягнення з Криворізького відділення Фонду на користь Михайлюка В.І. 2291грн.50коп. було прийнято 26.11.2002р., а фактичне перерахування вказаної суми здійснено позивачем 13.03.2003р.

          Позовна заява від 01.08.2006р. №06/6457 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі до ВАТ  “Криворізький залізорудний комбінат” про стягнення 2291грн.50коп. надійшла до суду 03.08.2006р.

          З урахуванням ст.ст.257, 260 ЦК України позивачем пропущений строк позовної давності, що також є підставою для відмови в позові.  

          Керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст.257, 260, 267 ЦК України ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

вирішив:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                          В.О.Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –09.10.2006р.