№2-a-51/2007 p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2 жовтня 2007 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                          Лаврушина ОМ.

за участю: секретаря                       Верній М. Г.

позивача                                          ОСОБА_1

представника відповідача              Жорової НА.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Добропілля адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення м.  Добропілля про визнання дій незаконними та стягнення невиплаченої разової допомоги як інваліду війни 1-ї групи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення в м. Добропілля про визнання дій по відмові у виплаті разової грошової допомоги незаконними та стягнення невиплаченої разової допомоги як інваліду війни 1-ї групи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і пояснив,  що він є інвалідом війни 1-ї групи.

Згідно з ч.5  ст. 12-15 та п.1  ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 1-ї групи у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

У квітні 2007 року він як інвалід війни першої групи отримав від відповідача лише 450 гривень замість 4100 гривень 60 копійок.

Просить сґягнути з відповідача не до виплачену суму у розмірі 3650 гривень 60 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим,  що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнані не конституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в частині обмеження виплати разової грошової допомоги "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту".

Представник відповідача позов не визнала і пояснила,  що Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" разова грошова допомога інвалідам війни першої групи встановлена у розмірі 450 гривень яку позивач отримав у квітні 2007 року.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач ОСОБА_1 являється інвалідом війни першої групи,  що підтверджується посвідченням виданим відповідачем НОМЕР_1.

Згідно з ч. 5  ст. 12-15 та п.1  ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги інвалідам війни першої групи у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком з 1 квітня по 30 вересня 2007 року складає 410 гривень 06 копійок.

Позивач не заперечує проти того,  що у квітні 2007 року він отримав від відповідача разову допомогу у розмірі 450 гривень і ця обставина представником відповідача не оспорюється.

В п.3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року вказано,  що "Зупинення дії положень законів,  якими визначено права і свободи громадян,  їх зміст та обсяг,  є обмеженням прав і   свобод і може мати місце лише у випадках,  передбачених

Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки,  а саме передбачено,  що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень,  та визначено ряд прав і свобод,  які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України,  якими встановлено пільги,  компенсації чи інші форми соціальних гарантій,  відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян,  який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України),  та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже,  відповідно до частини третьої статті 22,  статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист,  інші соціально-економічні права можуть бути обмежені,  у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень),  лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг,  компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

П.3.2. Рішення суду: Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян,  держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги,  компенсації і гарантії,  що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права,  а тому відповідно до частини другої статті 6,  частини другої статті 19,  частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими,  однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади,  місцевого самоврядування,  їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови,  підриває принцип довіри особи до держави,  що закономірно призводить до порушення принципів соціальної,  правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні,  соціальні і культурні права 1966 року,  Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року,  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,  та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема,  згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення,  її задовільний рівень,  докладати зусиль для її поступового посилення тощо".

Цим рішенням визнано такими,  що не відповідають Конституції України (є неконституційними),  такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" стаття 29,  за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону Країни "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах - інвалідам війни першої групи 450 гривень...."

Таким чином,  до 5 травня 2007 року відповідач повинен був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій у розмірі 4100 гривень 60 копійок.

Приймаючи до уваги,  що відповідачем частково виплачена разова грошова допомога позивачу у розмірі 450 гривень,  відповідач повинен виплатити позивачу ще 3650 гривень 60 копійок.

Керуючись  ст.  ст. 70, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,   ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №б-рп/2007,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення м. Добропілля не законними і зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення м. Добропілля виплатити Задержинському Петру Васильовичу як інваліду війни першої групи разову грошову допомогу у розмірі 3650 (три тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 60 копійок.

На постанову може бути подана апеляція в Донецький Адміністративний Апеляційний суд через Добропільський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.