Справа № 2-912/11 Провадження № 22-ц/0290/2499/2012Головуючий в суді першої інстанції:Сєчко В.Л.

Категорія: 27 Доповідач: Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2012 м. Вінниця

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Вавшка В. С., Оніщука В.В.

При секретарі: Пишному О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ державної виконавчої служби про визнання дійсним договору позики та про визнання права власності на транспортний засіб

В С Т А Н О В И Л А :

У червні місяці 2011 року позивач звернувся з даним позовом в Козятинський міськрайонний суд Вінницької області, зазначаючи, що 10 липня 2010 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким він позичив ОСОБА_3 60000 грн., а той зобов'язався повернути ці кошти до 10 серпня 2010 року. Договір було посвідчено розпискою, у якій ОСОБА_3 зазначив, що у разі неповернення ним коштів у встановлений строк, він зобов'язується передати позикодавцеві власний автомобіль DAWOO Lanos TF 69Y 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1.Відповідач зобов'язання за договором позики у визначений у ньому строк не виконав, а тому 18 серпня 2010 року видав позивачу довіреність на розпорядження автомобілем, посвідчену нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_4 У травні 2011 року від працівників ДВС ОСОБА_2 стало відомо, що на зазначений автомобіль накладено арешт ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниця від 3 листопада 2010 року про забезпечення позову ОСОБА_5. Накладення арешту, позбавляє позивача можливості зареєструвати своє право власності на вказаний автомобіль,тому він звернувся у суд з цим позовом та просив визнати дійсним договір позики на суму 60000 грн., укладений між ним і ОСОБА_3 10 липня 2010 року, а також просив визнати за ним право власності на даний автомобіль.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2011 року позов задоволено. Визнано дійсним договір позики на суму 60000 грн., укладений 10 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль DAWOO Lanos TF 69Y, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1.

На вказане рішення суду першої інстанції 16 січня 2012 року в апеляційний суд Вінницької області надійшла апеляційна скарга відділу ДВС Козятинського міськрайоного управління юстиції за підписом ОСОБА_6, як представника за дорученням разом з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18.01 2012 року строк апеляційного оскарження рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2011 року було поновлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції було скасоване, як незаконне та необґрунтоване, було ухвалене нове рішення, яким у позові було відмовлено.

За касаційною скаргою ОСОБА_2 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ своєю ухвалою від 18 липня 2012 року, через порушення норм процесуального права, скасував рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2012 року,а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Проте, рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам, оскільки відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав.

У даному ж випадку, законні підстави для задоволення позову відсутні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 10 .07.2010 року позичив ОСОБА_3 60000 грн. на строк до 10 серпня 2010 року. Ці обставини підтверджуються сторонами та розпискою ОСОБА_3 від 10.07.2010 року на а/с 8. . За таких обставин, виходячи з вимог ст.ст.1046,1047 ЦК України між сторонами дійсно було укладено 10.07.2012 року договір позики.

Отже,ці обставини, як і сам договір, визнаються сторонами, ніким не оспорюються та не порушуються.

Відділ ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції теж не оспорює даного договору позики, а лише частину рішення, яка стосується визнання права власності на автомобіль.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, мета цивільного судочинства - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних чи юридичних осіб або держави, тому, в даному випадку, відсутні підстави для задоволення позову через відсутність предмета спору.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на автомобіль, то вони теж не можуть бути задоволені у зв`язку з наступним.

Якщо виходити з наявності договору позики 60000 грн від 10.07 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то законом передбачено, зокрема ст.1046 ЦК України,що за цим договором одна сторона - позикодавець передає у власність другій стороні -позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується йому повепнути таку ж суму грошових коштів або такуж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Отже, за договором позики шестидесяти тисяч гривень, ОСОБА_2 може притендувати лише на гроші - з пенею, відсотками річних, як це передбачено ст.ст.1050, 625 ЦК України, і ніяк не на автомобіль.

У позовній заяві відсутні будь-які інші вимоги, у тому числі - щодо договору застави, а виходячи з правила диспозитивності, визначеного ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до Закону України «Про Заставу», якщо предметом застави є автомобіль, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, тому у даному випадку, розписка дана ОСОБА_3 про те, що він зобов`язувався передати ОСОБА_2 взамін 60000 грн. автомобіль, не є підставою для визнання права власності на зазначений автомобіль за ОСОБА_2 ні за правилами позики, ні за правилами застави.

Отже, доводи апелянта обгрунтовані, рішення суду ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 309,313,314,316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, про визнання дійсним договору позики та права власності на транспортний засіб - відмовити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: