Справа № 2/0124/2240/2012

0124/6529/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулешовій О.І., при секретарі Самохваловій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Установи охорони здоров'я «Міська лікарня № 1 м. Ялти», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач просить суд стягнути з відповідача Установи охорони здоров'я «Міська лікарня № 1 м. Ялти» на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 травня 2011 року, приблизно о 09-30 ранку, будучи абсолютно тверезим, керуючи автомобілем ІЖ-271501, державний номерний знак НОМЕР_1, він рухався по автодорозі Гончарне-Ялта, де був зупинений інспектором ДАІ, який запідозрив його у наркотичному сп'янінні. У зв'язку із чим його було доставлено для проведення огляду на стан сп'яніння до Установи охорони здоров'я «Міська лікарня № 1 м. Ялти». Під час проведення огляду лікар зазначеної лікарні ОСОБА_3, грубо порушуючи вимоги Інструкції про виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, без проведення лабораторного дослідження зробила передчасний висновок про його наркотичне сп'яніння, що призвело до позбавлення його права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік шість місяців. В подальшому такий висновок лікаря був спростований Міністерством охорони здоров'я АР Крим, яке дослідило зразки його біологічного середовища, відібраного під час огляду 15 травня 2011 року в Установі охорони здоров'я «Міська лікарня № 1 м. Ялти», і змінила висновок на «тверезий». У зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього лікаря ОСОБА_3 він залишився без улюбленої роботи, без можливості гідно утримувати свою родину, протягом року має побутові незручності. Порушений звичайний ритм його життя, так як він досить тривалий час не може користуватися автомобілем, був змушений взяти готівковий кредит у банковій установі, щоб не припиняти навчання доньки у медичному училищі та утримувати її в іншому місці. Витрачено багато особистого часу та душевних страждань для проведення досліджень, оскарження рішення суду, для неодноразової участі у судових засіданнях. Витрачені кошти на консультації адвоката. Те що його, як людину, яка ніколи в житті не приймала наркотичні засоби, позбавили права керування на півтора роки, призвело до непомірної моральної травми, він повинен виправдовуватись перед донькою, рідними та друзями. Навіть тепер змушений тратити особистий час для відновлення своїх порушених прав, вистоювати черги в державних установах, добиватись справедливості, та для відновлення права керування буде змушений здавати іспити. У зв'язку з чим, вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди з підприємства, в якому працює лікар ОСОБА_3, яку він оцінює в 20 000 гривень.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні проти позову заперечувала, надавши пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали даної цивільної справи, та адміністративної справи № 3-1108/2011, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 31 травня 2011 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік шість місяців за те, що він 15 травня 2011 року о 09 годині 15 хвилин на 52 км автодороги Гончарне-Ялта, м. Ялта, керував автомобілем марки «ІЖ-271501», д/н НОМЕР_1, у стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «А» Правил дорожнього руху України (а.с. 15-16).

Постановою Апеляційного суду АР Крим від 19 липня 2011 року постанова Ялтинського міського суду АР Крим від 31 травня 2011 року залишена без змін (а.с. 13-14). В цієї постанові судом апеляційної інстанції зазначено, що суд першої інстанції при прийнятті свого рішення правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який складено відповідно до вимог КУпАП, та висновку щодо результатів медичного огляду № 457 від 15 травня 2011 року. Крім того, Апеляційним судом АРК встановлено, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 № 457 від 15 травня 2011 року проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 вересня 2009 року № 400/666.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, як вбачається з висновку клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров'я АР Крим № 10 від 09 серпня 2011 року, яким висновок та діагноз по акту медичного огляду міської лікарні № 1 м. Ялти № 457 від 15 травня 2011 року був змінений на «тверезий», огляд ОСОБА_1 в міській лікарні № 1 м. Ялти проведений відповідно до вимог спільного наказу МВС України та МОЗ України від 09 вересня 2009 року № 400/666 «Про затвердження інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок «наркотичне сп'яніння» винесено на підставі змін у неврологічній та вегетативній сферах, відсутні достатнього ступеня виразності поведінкові зміни, порушення когнітивної функції, сприйняття, емоцій і свідомості. Заключний діагноз сформульований без врахування загальних критеріїв гострої інтоксикації та даних токсикологічного дослідження. Враховуючи, що ОСОБА_1 не повідомив про одержувану антіретровірусну терапію, дані імунохроматографічного дослідження, не могли бути враховані споконвічно як помилковопозитивні, тобто, лікарю на момент проведення медичного огляду не були надані достовірні дані (а.с. 41-43).

При таких обставинах, судом достовірно встановлено, що лікарем ОСОБА_3 при проведенні огляду ОСОБА_1 15 травня 2011 року в міській лікарні № 1 м. Ялти не було допущено порушень вимог Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час проведення огляду ОСОБА_1 не повідомив про наявне в нього захворювання та одержувану ним антіретровірусну терапію. Крім того, ОСОБА_1 постановою суду, яка набрала законної сили, визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення, де висновок лікаря № 457 від 15 травня 2011 року розглядався у сукупності з іншими доказами по справі відповідно до вимог ст. 251 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Цією частиною статті 1172 ЦК України встановлені загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦК України.

Позивачем ані в позові, ані в судовому засіданні не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності протиправної поведінки лікаря ОСОБА_3, завдання моральної шкоди, причинного зв'язку між діями та вказаною шкодою та вини лікаря, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, не підлягають стягненню з відповідача на його користь відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільно-процесуального Кодексу України, ст. ст. 23, 1172 ЦК України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Установи охорони здоров'я «Міська лікарня № 1 м. Ялти» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя