Копія
Справа №11/2290/351/2012 року Головуючий в 1-й інстанції Карплюк О.І.
Категорія ч.2 ст.125 КК України Доповідач Зарєчна І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.08.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого -судді Зарєчної І.В.,
суддів Задворного О.Л., Кулеші Л.М.,
з участю:
секретарів с/з Савчука А.В., Крисюк В.С.,
оператора фіксації ОСОБА_3.,
виправданої ОСОБА_4,
потерпілої ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 08 червня 2011 року,-
В с т а н о в и л а:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 08 червня 2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, із середньою освітою, не одружену, пенсіонерку, раніше не судиму, -
за ч. 2 ст. 125 КК України виправдано.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення 574 грн. 90 коп. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди відмовлено.
ОСОБА_4 обвинувачувалась ОСОБА_5 в тому, що вона 05 листопада 2009 року близько 15 години в с. Давидківці Хмельницького району, на ґрунті неприязних відносин, які виникли в результаті спору щодо встановлення меж земельних ділянок, в присутності членів земельної комісії: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та сусідки ОСОБА_13 побила її, нанісши декілька ударів кулаками і палицею в область голови, умисно кинула їй на ноги частину металевої огорожі, внаслідок чого заподіяла легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, проте зібрані по справі та оцінені судом докази участі ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_5 цих тілесних ушкоджень не доводять.
В поданій апеляції ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, постановити свій, яким ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.125 КК України, призначити покарання у виді виправних робіт строком на один рік та задовольнити її позовні вимоги. Зазначає, що судове слідство у справі проведено однобічно та неповно, оскільки її клопотання про призначення та проведення повторної судово-медичної експертизи, про допит свідка ОСОБА_11 були безпідставно відхилені, а показання допитаних свідків належним чином не оцінені, з огляду й на те, що у вироку суду не зазначено, чому він взяв до уваги одні їх показання та відкинув інші. Акцентує увагу і на тому, що у зв'язку із незаконним виправданням ОСОБА_4 безпідставно відмовлено у задоволенні її позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_5 на підтримку поданої апеляції, думку виправданої ОСОБА_4, яка заперечила проти апеляції, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши повне судове слідство, судові дебати, надавши останнє слово виправданій, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_5 звернулась до суду зі скаргою приватного обвинувачення, в якій обвинувачує ОСОБА_4 у заподіянні їй умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Зазначивши, що 05 листопада 2009 року, близько 15 години в с. Давидківці Хмельницького району, під час проведення комісійної перевірки її заяв про порушення сусідкою ОСОБА_4 земельного законодавства, що проявилося, з її точки зору, в захопленні останньою частини належної їй земельної ділянки, шляхом неправильного встановлення межі, між ними виникла чергова сварка, в ході якої ОСОБА_4 побила ОСОБА_5, умисно нанісши кулаками та палицею удари в область її голови та заподіявши у такий спосіб легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я у вигляді рани м'яких тканин тім'яної ділянки голови, струсу головного мозку.
Дане обвинувачення ОСОБА_5 підтримала в судах першої та апеляційної інстанцій.
Проте при розгляді справи, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, потерпілою ОСОБА_5 не було надано достатніх доказів того, що їй 05 листопада 2009 року ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження за тих обставин, які викладені в скарзі приватного обвинувачення.
Зокрема, допитані в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, які були очевидцями сварки, а також свідок ОСОБА_14, категорично заперечили факт нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_5
Таким чином твердження ОСОБА_5 про те, що свідки ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14 можуть підтвердити факт нанесення ударів ОСОБА_4 кулаками в область її голови є надуманими, суперечать матеріалам справи, а тому суд обґрунтовано поклав показання вказаних свідків в основу виправдувального вироку.
Окрім того, жоден з вищеперерахованих свідків не підтвердив факт нанесення ОСОБА_4 удару палицею в область голови ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_8 в апеляційному суді вказав, що потерпіла під час сварки поводила себе агресивно, схопившись руками за металеву огорожу та нахилившись до неї головою, почала її розхитувати.
Згідно висновку експерта №2507 від 31 грудня 2010 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин тім'яної ділянки голови, набряку та садно м'яких тканин лівого зап'ястя, крововиливу м'яких тканин лівої гомілки, струсу головного мозку, що могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею.
Допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції експерт ОСОБА_15, з приводу механізму виникнення у потерпілої тілесних ушкоджень, не заперечив, що за умови нахилення голови ОСОБА_5 до забору і розхитування даного забору до контакту з головою останньої, ймовірно виникнення тілесних ушкоджень, які були відображені у висновку експерта від 31 грудня 2010 року. Також експерт зазначив, що тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею може бути, як палиця так і кутник на заборі.
Згідно вимог ст. 323 КПК України, вирок суду має бути законним і обґрунтованим.
Суд має обґрунтовувати вирок тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом.
Відповідно до ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, кожен, кого обвинуватили у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя», визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умов доведеності її вини.
При цьому, згідно ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Специфіка судового розгляду скарг приватного обвинувачення, досудове слідство по яких не проводиться, зводиться до того, що на потерпілу особу, за скаргою якої порушена кримінальна справа, відповідно до вимог ч.1 ст. 27 КПК України покладається підтримання висунутого нею обвинувачення і надання доказів на підтвердження винності підсудної особи у вчиненні інкримінуємого їй злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, всебічно і повно дослідивши показання потерпілої, виправданої, свідків та зібрані по справі докази, які стосуються об'єму обвинувачення, у тому числі й ті, на які посилається автор апеляції, дав їм належну оцінку в їх сукупності, дійшовши обґрунтованого висновку про недоведеність участі ОСОБА_4 у заподіянні 05 листопада 2009 року ОСОБА_5, легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, а тому законно постановив виправдувальний вирок.
Доводи апеляції потерпілої ОСОБА_5 про однобічність і упередженість судового слідства по справі є безпідставними.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що у матеріалах даної кримінальної справи, безспірних доказів про винуватість ОСОБА_4 у спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 не зібрано. Надані ж потерпілою докази по цьому факту є суперечливими та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а показання потерпілої та свідків - очевидців події не доводять вину ОСОБА_4
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що обвинувачення відносно ОСОБА_4 ґрунтується на припущеннях, які в силу ч.2 ст.327 КПК України не можуть бути покладені в основу вироку, а також те, що належних, допустимих та переконливих доказів участі ОСОБА_4 у вчиненні злочину обвинуваченням не зібрано, а докази, які були дослідженні та розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій, не доводять участі ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй діяння.
Отже відсутні юридично-правові, процесуальні та інші підстави для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4, а тому постановлений судом першої інстанції щодо ОСОБА_4 виправдувальний вирок є законним і обґрунтованим і зміні чи скасуванню за поданою апеляцією потерпілої не підлягає.
За таких обставин, відсутні і правові підстави для задоволення заявленого ОСОБА_5 позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, а тому місцевий суд цілком правомірно і обґрунтовано відмовив у задоволені її позову.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, КПК України, колегія суддів,-
У х в а л и л а:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 08 червня 2011 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію потерпілої ОСОБА_5 - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області І.В. Зарєчна