Справа № 22ц-0590/9216/12 Головуючий у 1 інстанції Грицаюк Н.М.
Категорія 26 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.
при секретарі Лачинському Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 3 липня 2012 року, -
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі державне підприємство «Артемвугілля» просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 3 липня 2012 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15000 грн. і на користь держави судовий збір в сумі 214.60 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги державне підприємство «Артемвугілля» посилається на неповне з'ясування судом обставин по справі, що є наслідком неправильно встановлених суті і характеру спірних правовідносин, порушення норм матеріального і процесуального права; апелянт вважає, що документи, на які посилається позивач як на підставу спричинення моральної шкоди, а саме: довідка МСЕК, де позивачу встановлюється втрата працездатності, акт про професійне захворювання за формою П-4 є документами, які підтверджують встановлення у зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку і ніяким чином не може бути доказом спричинення моральної шкоди; судом не враховано, що позивач втратив професійну працездатність за професією, але не втратив здатність вести звичний спосіб життя, що підтверджується висновком ЛКК про протипоказання за видами робіт, які він не може виконувати; при проведенні медичних оглядів у позивача не виявлено погіршень стану здоров'я; апелянт також вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк позовної давності в разі спричинення моральної шкоди внаслідок шкідливих і небезпечних умов праці; судом також не враховані рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»; апелянт посилається також на те, що з позовної заяви не вбачається, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю спричинив позивачу моральну шкоду.
У судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; від державного підприємства «Артемвугілля» надійшла заява про слухання справи у відсутності представника.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на шахті СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» на підземних посадах у період з червня 1982 року по січень 2008 року.
Горлівською міською санітарно-епідеміологічною службою та адміністрацією відповідача 27 серпня 2009 року складено акт №80, у якому зазначено провину відповідача у відсутності безпечних умов праці.
17 вересня 2007 року позивач пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 65%, з яких: первинно 50% - стійка втрата працездатності за хронічним бронхітом та 15% вдруге за наслідками трудового каліцтва 23 березня 1987 року та встановлено третю групу інвалідності.
Суд також дійшов висновку про спричинення в результаті професійного захворювання
позивачу моральної шкоди, яка полягає, зокрема у фізичному болю, духовному стражданні, які випробував позивач у зв'язку з пошкодженням здоров'я, а також в обмеженні його можливостей вести звичний спосіб життя і як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що ушкодження здоров'я позивача сталося під час виконання ним трудових обов'язків саме на державному підприємстві «Артемвугілля», яке відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України не забезпечило небезпечні умови праці своєму працівнику, що покладає на відповідача обов'язок згідно із законодавством, а саме ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати йому моральну шкоду.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У п. п.2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; - при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону „Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач тривалий час працював на підземних роботах на вугільному підприємстві, а саме: СП «Шахта ім. В.І. Леніна» державного підприємства «Артемвугілля».
Висновком МСЕК від 17 вересня 2007 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких: 15% повторно у зв'язку з трудовим каліцтвом, отриманим 23 березня 1987 року та 50% вперше у зв'язку з професійним захворюванням хронічним бронхітом, безстроково; він визнаний інвалідом третьої групи.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що саме в період роботи у відповідача були порушені права позивача на безпечні і здорові умови праці, тому відповідач відповідно до діючого законодавства повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із професійним захворюванням, встановлення втрати працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення працездатності, порушення у зв'язку з цим нормального укладу життя і обгрунтовано при встановленні 50% втрати працездатності вперше у зв'язку з професійним захворюванням визначив таке відшкодування у розмірі 15000 грн.
Доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем строку звернення до суду є безпідставними, оскільки до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст. 233КЗпП України). Однак, до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК УРСР 1963 року не застосовуються (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"). Згідно п. 3 ч.1 ст. 268 ЦК України 2003 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу державного підприємства «Артемвугілля» відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 3 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: