СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2012 року Справа № 5002-8/4112-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Балюкової К.Г.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
представник відповідача, Большакова Аріна Анатоліївна, довіреність № 1/Д від 30.01.12, приватне акціонерне товариство "Теодосія";
представник органу примусового виконання рішень, не з'явився, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим ;
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Теодосія" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 25 червня 2012 року у справі № 5002-8/4112-2011
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
до приватного акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Архітектора Вербицького, 1,Киів 68,02068)
про стягнення 2977549,39 грн.
за заявою приватного акціонерного товаритсва "Теодосія"
до управління державної виколнавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республікці Крим
зацікавлена особа публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
скарга на дії відділу держвавної служби
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2012 року у справі №5002-8/4112-2011 відмовлено у задоволенні скарги приватного акціонерного товариства "Теодосія" про:
- визнання протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим з накладення арешту на все рухоме майно закритого акціонерного товариства "Теодосія" в межах суми стягнення 3357925,38 грн.;
- скасування постанови про арешт майна боржника від 06 квітня 2012 року, винесену при примусовому виконанні рішення господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-8/4112-2011 від 11 листопада 2011 року.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, приватне акціонерне товариство "Теодосія" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим з накладення арешту на все рухоме майно закритого акціонерного товариства "Теодосія" в межах суми стягнення 3357925,38 грн. та скасувати постанову про арешт майна боржника від 06.04.2012 року, винесену при примусовому виконанні рішення господарського суду АРК №5002-8/4112-2011 від 11.11.2011 року.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків суду та невірного застосування ним норм матеріального права, що потягло неправильне вирішення справи.
Розпорядженням секретаря судової палати від 08.08.2012 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Рибіну С.А.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2012 року розгляд справи відкладено.
Розпорядженням секретаря судової палати від 20.08.2012 року суддю Рибіну С.А. замінено на суддю Дмитрієва В.Є.
У судовому засіданні 20 серпня 2012 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 08 серпня 2012 року.
При повторному розгляді скарги закритого акціонерного товариства "Теодосія" в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
У вересні 2011 року ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до господарського суду із позовною заявою до відповідача -ЗАТ „Теодосія" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 2977549,39 грн.
Також, позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, а саме: стягнути з ЗАТ „Теодосія" 3063003,47 грн. -основного боргу; 183971,55 грн. -пені; 39368,64 грн. -трьох відсотків річних; 45845,72 грн. -збитків завданих інфляційними процесами; 214410,24 грн. -7% штрафу за прострочення оплати відповідачем вартості природного газу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2011 року у справі №5002-8/4112-2011 позов ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задоволений, стягнуто з закритого акціонерного товариства "Теодосія" на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 3063003,47 грн. -основного боргу; 183971,55 грн. -пені; 39368,64 грн. -трьох відсотків річних; 45845,72 грн. -збитків завданих інфляційними процесами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На примусове виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2011 року вказаним господарським судом виданий наказ від 28 листопада 2011 року.
23 квітня 2012 року на адресу господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла скарга закритого акціонерного товариства "Теодосія" на дії управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим.
Скарга мотивована тим, що заявником було частково виконано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2011 року у справі №5022-8/4112-2011 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Про це було повідомлене державного виконавця Пекарську О.В., яка винесла постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відмовляючи у задоволенні скарги закритому акціонерному товариству "Теодосія", господарський суд першої інстанції виходив з відсутності однорідності вимог в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, ненадання скаржником суду належних доказів викладених в скарзі обставин, врахувавши, що рішення суду по справі останнім досі не виконано, що суперечить загальному принципу обов'язковості виконання судових рішень, закріплених в основному законі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження ".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції яка діяла на час проведення оскаржених виконавчих дій) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як судові накази.
Статтею 18 цього Закону визначені підстави для відкриття виконавчого провадження. Так, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до зазначених статей 14.03.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Пекарською О.В. відкрито виконавче провадження по примусовому виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим №50021-8/4112-2011, виданого 28.11.2011 року та боржникові був встановлений строк самостійного виконання з моменту одержання постанови у 5-денний строк.
Приватне акціонерне товариство "Теодосія" 26.03.2012 року за вих. №455 направило на адресу головного державного виконавця Пекарській О.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим лист, відповідно до якого, повідомила про часткове виконання рішення господарського суд Автономній Республіці Крим від 11.11.2011 року у справі № 5002-8/4112-2011 року. Виконання було здійснене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (том 2, а.с. 54).
На думку ПАТ „Теодосія", оскільки відбулось проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання ПАТ „Теодосія" перед національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" зі сплати 2423912,77 грн. за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2011 року у справі №5002-8/4112-2011 припинилися з моменту надіслання заяви про залік зустрічних однорідних вимог, тобто з 15.02.2012 року.
Як зазначає ПАТ „Теодосія", на дату відкриття виконавчого провадження заборгованість ПАТ „Теодосія" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" зі сплати 2423912,77 грн. вже була погашена та залишок заборгованості склав 934012,611 грн.
05.04.2012 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику закритому акціонерному товариству „Теодосія" у межах суми стягнення в розмірі 3357925,38 грн. Заборонено здійснювати відчуження в любій формі, будь-якого майна, що належить боржнику (том 2, а.с. 88).
Приватне акціонерне товариство „ Теодосія" вважає, що звернення стягнення на майно шляхом арешту на суму, що в декілька разів перевищує суму заборгованості, є порушенням статті 52 Закону України „Про виконавче провадження".
З доводами скарги приватного акціонерного товариства „Теодосія" на бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим та з доводами апеляційної скарги зазначеного приватного підприємства на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2012 року, аналогічними за своїм змістом, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду погодитись не може з наступних підстав.
Правові підстави для закінчення виконавчого провадження визначені статтею 49 Закону України „Про виконавче провадження", згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.
Наведеною нормою, яка містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, не передбачено такої підстави для закриття виконавчого провадження як зарахування зустрічних однорідних вимог сторін виконавчого провадження на яку посилається заявник скарги -боржник за виконавчим провадженням.
Однак, виходячи з положень пункту 8 статті 49 Закону України „Про виконавче провадження", фактичне виконання полягає в виконанні рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом, який у даному випадку передбачає стягнення з приватного акціонерного товариства „Теодосія" певної суми грошових коштів на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що фактично полягає в списанні цих коштів з рахунку однієї юридичної особи -боржника та зарахування їх на рахунок юридичної особи -стягувача.
Доказів перерахування з власного рахунку на рахунок стягувача приватним підприємством „Теодосія" державному виконавцю та суду надано не було, отже підстави для закінчення виконавчого провадження за пунктом 8 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" - відсутні.
Статтею 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Доводи апеляційної скарги відносно необхідності самостійного застосування державним виконавцем положень статті 601 Цивільного кодексу України із посиланням на статтю 1 Закону України „Про виконавче провадження", яка передбачає виконання державним виконавцем своїх повноважень на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, є неспроможними, оскільки до повноважень державного виконавця відноситься саме виконання судових рішень, а не вирішення спірних договірних питань, що є компетенцією судових органів.
На правильність таких висновків суду вказує судова практика, зокрема Постанова Верховного суду України від 11 листопада 2008 року у справі № 37/144, ухвали Вищого господарського суду України від 26 травня 2010 року у справі № 6-9501св09 та від 20.10.2010 року у справі № № 6-7488св10, якими саме в судовому порядку в позовному провадженні вирішені господарські спори, що виникли з виконання договірних зобов'язань сторонами із застосуванням судом положень статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України - припинення зобов'язань зарахуванням.
Зроблений Верховним судом України в Постанові від 11 листопада 2008 року у справі № 37/144 висновок про те, що „Закон України „Про виконавче провадження" не містить заборони щодо можливості зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення", виходячи зі змісту цього судового акту в цілому, в жодному разі не відносить дії з проведення, прийняття або перевірки правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог сторін в зобов'язанні до компетенції органів державної виконавчої служби, а вказує лише на те, що наявність вирішення спору з приводу виконання зобов'язання в судовому порядку не позбавляє сторони у зобов'язанні реалізації права на виконання зобов'язання у такий спосіб як зарахування зустрічних однорідних вимог.
В даному випадку, за погодженням стягувача з зазначеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог боржника, закінчення виконавчого провадження було б можливим внаслідок укладення сторонами виконавчого провадження мирової угоди на стадії виконання, яка підлігає затвердженню судом (пункт 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження") або за заявою стягувача про відмову від примусового виконання (пункт 1 тієїж статті).
За таких обставин вимоги приватного акціонерного товариства "Теодосія" , викладені в апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2012 року у справі № 5002-8/4112-2011 задоволенні не підлягають, підстави для скасування зазначеної ухвали відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пунктом 1), 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Теодосія" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2012 року у справі № 5002-8/4112-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.Г. Балюкова
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
2. Приватне акціонерне товариство "Теодосія" (вул. Архітектора Вербицького, 1,Киів 68,02068),
(вул. Володарського, 39-Б, м. Феодосія, 98100)
3. Відділ державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. Київська, 81,Сімферополь,95034)
(вул. Долгоруковська, б. 16, м. Сімферополь,95013)