АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/6384/12 Справа № 412/2855/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є.А. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2012 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2012 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_2 про звільнення заставленого майна з-під арешту,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2012 року ПАТ КБ «Надра»звернулося до суду з позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_2 про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що позивачем не доведено виникнення у нього передбаченого законом права звернення стягнення на заставлене майно, а також, що у відповідності з положеннями ст. 572 ЦК України в силу застави він має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Як роз'яснено у пункті 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Таким чином, спір про виключення майна з опису або звільнення його з-під арешту за своєю правовою природою є віндикаційним спором, у якому власник майна (ст.387 ЦК України) або титульний володілець майна (ст.396 ЦК України) реалізовує своє право на витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зі змісту положень параграфу шостого глави 49 ЦК України вбачається, що кредитор (заставодержатель) не набуває права власності на предмет застави, а право володіння предметом застави виникає у нього лише у випадках, прямо встановлених договором (ч.4 ст.586 ЦК України). Право розпорядження предметом застави виникає у кредитора (заставодержателя) на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.590 ЦК України).
Порядок звернення стягнення на заставлене майно регламентовано ст. 20 ЗУ «Про заставу», якою встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
З аналізу наведених норм закону та Договору застави слідує, що заставодержатель набуває право розпорядитися предметом застави (звернути стягнення на предмет застави) з дня набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника коштів за простроченим основним зобов'язанням чи звернення стягнення на заставлене майно або ж з дня вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно.
Судом встановлено, що 07 листопада 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/1410-А, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача кредит у сумі 23 542, 57 доларів США на придбання автотранспортного засобу - автомобіль CHEVROLET EVANDA LA 69Z, 2006 року випуску, строком до 04 листопада 2011 року (а.с.5-8).
Для забезпечення кредитного договору ПАТ КБ «Надра»та ОСОБА_2 07 листопада 2006 року уклали договір застави № 1410/1-А (надалі -Договір застави), відповідно до якого предметом застави є вищезазначений автомобіль.
Пунктом 4.3 Договору застави передбачено, що звернення стягнення на Предмет застави здійснюється згідно із Законом України «Про заставу»(а.с.9,10).
Накладення обтяження на автомобіль на підставі Договору застави 09 листопада 2006 року зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.11).
Постановами державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 15 квітня 2011 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-5585, виданим 11 квітня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 37619,21 грн. та накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с.30,32).
Доводи апеляційної скарги, що накладення арешту на заставлений транспортний засіб порушує право банку як заставодержателя і робить неможливим задоволення вимог банку з вартості предмета застави, та що борг позичальника є вищим ніж вартість автотранспортного засобу, є безпідставними, оскільки позивачем не надано ні суду першої інстанції ні апеляційному суду доказів, які б свідчили про розпочату процедуру звернення стягнення на заставлене майно.
Отже, суд дійшов правильного висновку, що на теперішній час право банка, як заставодержателя, не порушено і підстави для його поновлення відсутні.
В силу положень ст.ст.3,.6,15 ЦК України, ст.ст. 3, 15 ЦПК України позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право заставодержавтеля шляхом звернення стягнення на заставлене майно у судовому порядку.
Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді