АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6960/12 Справа № 2-749/11 Головуючий у 1 й інстанції - Болоніна М.Б. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою, яка перебуває у їх спільній частковій власності, зазначивши, що через неприязні стосунки з відповідачем вона була вимушена з неповнолітніми дітьми покинути квартиру, співвласниками якої є вона, відповідач та їх дочка.

Посилаючись на ст.ст. 317, 321, 358, 391 ЦК України, просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, виділивши їй та дочці ОСОБА_4 і сину ОСОБА_5 в особисте користування житлові кімнати розміром 18,0 кв.м та 11,3 кв.м і лоджію розміром 2,3 кв.м, а ОСОБА_3 виділити в особисте користування житлову кімнату розміром 8,2 кв.м, при цьому підсобні приміщення у зазначеній квартирі залишити у спільному користуванні її, дочки, сина та ОСОБА_3, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1996 року по 03 листопада 2010 року, від якого мають спільних неповнолітніх дітей - дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5,6).

Згідно договору міни квартир від 06 грудня 2004 року, посвідченого Вільногірською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська»09 грудня 2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх дочці ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/3 частці спірної квартири, яка розташована на 5 поверсі дев'ятиповерхового будинку, складається з трьох житлових кімнат розміром 18,0 кв.м, 11,3 кв.м., 8,2 кв.м. та підсобних приміщень - кухні площею 10,2 кв.м., ванної кімнати -2,7 кв.м., вбиральні -1,1 кв.м., коридору -11,1 кв.м., вбудованої шафи площею 2,8 кв.м, лоджії - 2,3 кв.м. та 0,9 кв.м. (а.с.7,8).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що на долю кожного із співвласників квартири приходиться по 12,5 кв.м житлової площі, тому виділення відповідачу у користування кімнати житловою площею 8,2 кв.м, як того просить позивачка, порушить його житлові права та право приватної власності на частку житла, а від визначення інших варіантів користування спірним житлом обидві сторони категорично відмовились.

Доводи апеляційної скарги, що суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та не зазначив, яким чином співвласники та син сторін повинні користуватися квартирою, судова колегія не може взяти до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи.

У судовому засіданні судом першої інстанції було повно з'ясовано позицію сторін -позивачки, яка наполягала на своїх позовних вимогах та категорично заперечувала проти інших варіантів визначення порядку користування квартирою, посилаючись на необхідність виділення їх сину, який хворіє на неврологічне захворювання, окремої кімнати саме площею 11,3 кв.м. з лоджією, а їй з дочкою - кімнати площею 18,0 кв.м; та відповідача, який наполягав, що він не чинить перешкод у користуванні позивачкою та дітьми спірною квартирою, самостійно сплачує комунальні платежі та категорично заперечував проти виділення у користування йому кімнати площею 8,2 кв.

За таких обставин встановити інший порядок користування спірною квартирою, ніж просить позивачка, не порушивши інтереси сторін та їх неповнолітніх дітей не є можливим.

Колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням, оскільки воно ґрунтується на доказах, наданих сторонами та винесено з урахуванням вимог ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України.

Щодо правових підстав користування неповнолітнім сином сторін квартирою, зазначених судом першої інстанції, у цій частині судова колегія з висновком суду не погоджується, оскільки у даному випадку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, має право користуватися цим житлом нарівні з його власниками у відповідності з положеннями ч.1 ст. 405 ЦК України та ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства».

Посилання суду першої інстанції на ст. 156 ЖК України є неправильним, проте у відповідності з ч.2 ст. 308 ЦПК України, з цих підстав правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване.

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді