Справа № 2-4384/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. Ленінський районний суд м.Севастополя в складі:

головуючого судді - Гаркуші О.М.,

при секретарі - Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського відділення, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати пункт 6.2 ст.6 договору кредиту №945/08-659 від 08.07.2008, укладений між нею та відповідачем недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 08.07.2008 був укладений договір кредиту №945/08-660П.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 08.07.2008 відповідач та ОСОБА_2 уклали договір поруки №945/08-659П. Пунктом 6.2 ст.6 договору поруки передбачено, що в випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. постійно діючого третейського суду при асоціації Українських банків, розташованих за адресою: 02002, м.Київ, вул.М.Раскової,15. В випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. в порядку черговості. Позивач вважає таку умову п.6.2 ст.6 договору кредиту незаконною та такою, що не відповідає нормам законодавства.

У судовому засіданні, призначеному на 27 червня 2012 року, представник позивача за довіреністю наполягав на задоволенні позовних вимог по викладених в позові підставах.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вказував на те, що сторони є вільними при укладенні договору, тому спірний договір поруки є результатом вільного волевиявлення сторін, підкреслював, що відповідно до вимог чинного законодавства третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, знаходить позов не обґрунтованим і не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні судом встановлено, що 08 липня 2008 між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» правонаступником, якого є ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту №945/08-659. У забезпечення виконання зобов'язань, між ОСОБА_2 та відповідачем за вказаним кредитним договором 08 липня 2008 був укладений договір поруки №945/08-659П. Пунктом 6.2 ст.6 договору кредиту передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів Сторони, керуючись ст.5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейськім суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходяться за адресою 02002, м.Київ, вул.М.Раскової,15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.

Згідно до ч.1 ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків встановлених законом.

Цей порядок є лише одна із форм вирішення спорів та не може бути визначений як остаточний та такий, що не підлягає вирішенню в іншій спосіб.

Діючим законодавством передбачений судовий порядок захисту прав та інтересів особи, що випливає із майнових та не майнових правовідносин сторін.

Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" визначає, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 року визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних чи господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-яким не забороненим законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно ст. 22 ч.2, ст.64 Конституції України це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до Закону України № 2983 від 03.02.2011 «Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» встановлено, що третейським судам непідвідомчі справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладення сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження в договорі поруки не є порушенням права позивача, оскільки угода про передання права на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування судом строків позовної давності, оскільки позивачами був пропущений строк позовної давності для захисту своїх порушених прав.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з договору поруки він був укладений між сторонами 08.07.2008, а позов поданий позивачами до суду 26.10.2011, тобто більш чім через три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.256,257,261,267, 626,627, ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського відділення, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту кредитного договору відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського

районного суду м.Севастополя О.М. Гаркуша