Справа № 2-1992/11

Провадження № 2/711/295/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та виділ частки в натурі,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та виділ частки в натурі. Посилається на те, що з відповідачем вони уклали шлюб 23.11.1983 року та проживали разом 27 років в будинку його батьків по АДРЕСА_1. Шлюб між ними було розірвано у 2004 році, однак разом вони ще проживали до 08.07.2011 року. На протязі 27 років спільного проживання ними повністю було перебудовано спірний будинок, зроблено парове опалення, водопостачання, водовідведення, поміняно вікна і двері та закуплено меблі. Майно відповідача за час їхнього шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості, внаслідок спільних грошових та трудових затрат, які вони уклали у перебудову будинку по вищезазначеній адресі. Вважає, що її частка в добудові та ремонті будинку складає 5000 доларів США. Просить суд визнати добудову на будинок АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності та поділити по ? частині спільно нажите майно в натурі, що є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 В подальшому збільшила позовні вимоги, і просить розділити по ? частині в натурі земельні ділянки в ур. «Чіпкішгать»та по вул. Лазівській в м. Тячів згідно з державними актами І-ЗК № 023027 та І-ЗК № 023014, колісний трактор ЮМЗ-6 ЛС з причепом, прес підбор для тюкування сіна, диски та фрезу для обробки землі, двох коней, віз, двох корів та чотирьох кіз.

Відповідач позов визнав частково. Пояснив, що вони з позивачкою уже давно спільно не проживають і не ведуть спільного господарства. Будинок у якому він зараз проживає, і на частку у якому претендує позивачка він успадкував від своїх батьків. Ремонт у будинку провів їхній з позивачкою син, який там проживає разом з ним. Трактор та диски він отримав у майновий пай від колгоспу. Спільних з позивачкою коней корів та кіз у нього немає. Є один кінь, один цап та одна корова яку привела його співмешканка. Фреза давно вийшла з ладу і її забрав син. Земельні ділянки він також отримав у рахунок майнового паю і вважає це своєю особистою власністю. Прес підбор для тюкування сіна було надано йому, його сестрам та позивачці, як спільний майновий пай. Його вартість становила 1960 грв., а частка позивачки -541 грв. Враховуючи, що на даний час ціни змінилися він готовий виплатити позивачці її частку у цьому прес-підборі в сумі 1750 грв. Також з метою припинення судової тяганини він згідний щоб за позивачкою було визнано право власності на земельну ділянку в урочищі «Чіпкішгать»площею 1.9 га.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного. Відповідно до 3 ст. 368 ЦК майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Згідно ч. ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 70 цього ж кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У статті 27 ЦПК, поряд з іншими правами та обов'язки осіб, які беруть участь у справі вказано і право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Згідно ст.ст. 57-59 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У статті 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№ 11 від 21.12.2007 р. вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Позивачка просить суд розділити спільно набуте з відповідачем майно яке складається з добудови до житлового будинку АДРЕСА_1, земельних ділянок в ур. «Чіпкішгать» та по вул. Лазівській у м. Тячів згідно з державними актами І-ЗК № 023027 та І-ЗК № 023014, колісного трактора ЮМЗ-6 ЛС з причепом, прес підбору для тюкування сіна, дисків та фрези для обробки землі, двох коней, воза, двох корів та чотирьох кіз. У підтвердження своїх позовних вимог до первісної та додаткової позовних заяв вона додала, ксерокопію свого та відповідача паспортів, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду відповідача, свідоцтво про укладення шлюбу з відповідачем, свідоцтво про розірвання шлюбу з відповідачем, два державні акти про право приватної власності на землю ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 2.97 га. та 0.61 га., свідоцтво про реєстрацію трактора на ім'я ОСОБА_2 від 22.04.2005 року та накладну № 76 від 23.03.2004 р. видану на основі майнового сертифікату з якої вбачається, що її частка у прес-підборі вартість якого складає 1960 грв. становить 541 грв.

Однак надані позивачкою документи фактично не підтверджують її права частку у майні. Вона сама визнала що земельні ділянки площею 2.97 га. та площею 0.61 га., а також трактор, були виділені відповідачу у рахунок майнового паю. Крім того згідно наданого позивачкою свідоцтва про реєстрацію трактора він був зареєстрований за відповідачем у 2005 році, тобто після розірвання шлюбу між сторонами. Отже вказане майно не є спільним і не підлягає розподілу.

Не підлягають розподілу, на думку суду, і коні, корови, кози, диски та фреза для обробки землі. Позивачка не тільки не довела, що вони були придбані за час спільного проживання з відповідачем, але й узагалі не надала суду ніяких доказів про їхнє знаходження у відповідача.

Показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те що за час проживання у шлюбі сторони провели у будинок АДРЕСА_1 газ, зробили у ньому ремонти та покращили благоустрій присадибної земельної ділянки суд до уваги не бере, так як позивачка просила визнати за нею право власності не на частину житлового будинку, а на частину прибудови до нього.

Доказів свого проживання з відповідачем і ведення спільного господарства після розірвання шлюбу позивачка суду не надала.

Разом з тим, враховуючи що відповідач погоджується визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 1.9 га. розташовану в урочищі «Чіпкішгать»і належну йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 0203027 від 14.12.2001 р. позов у цій частині слід задовольнити. Також слід задовольнити позов у частині виділення позивачці її частки у прес-підборі. Не дивлячись на те, що згідно наданої позивачкою накладної вартість цього знаряддя становить 1960 грв., а її частка у ньому складає 541 грв., з відповідача на її користь слід стягнути 1750 грв., тому що він дав згоду на стягнення з нього цієї суми.

Тому, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 213-215 ЦПК України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 68, 69, 70 СК України суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку № 2 вказану у державному акті на право власності на землю серії І-ЗК № 023027, площею 1.9 га., розташовану в урочищі Чіпкішгать у м. Тячів. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Гримут В.І.