Справа №1-1/08

ВИРОК

іменем України

17 липня 2008 року.                                    Володимирецький районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Іванків О.В.,

при секретарі Басик Г.Т.,

з участю прокурора Брящея Р.І.,

адвоката ОСОБА_4,

потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_2,

представника потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_5,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Піонерський Совєтського району Тюменської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня спеціальна, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ст.ст.101 ч.3 КК України 1960 року, 206 ч.2 КК України 1960 року, 304 КК України,      

встановив:

09 жовтня 1999 року близько 22 години в смт.Володимирець по вул..Соборній неподалік кафе-бару «Каштан» ОСОБА_1 вчинив злісне хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, а також заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.    

Так, 09 жовтня 1999 року близько 22 години в смт.Володимирець по вул..Соборній неподалік кафе-бару «Каштан» ОСОБА_1 безпричинно, з хуліганських мотивів умисно штовхнув ОСОБА_6, від чого останній вдарився головою та тілом до стіни кафе-бару, після чого наніс один удар кулаком в лице та декілька ударів ногою в нижню частину живота ОСОБА_6, який знаходився у зігнутому положенні, після чого ОСОБА_6 впав на землю.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 умисно наніс не менше шести ударів по голові ОСОБА_6, який лежав на землі, в тому числі в потиличну ділянку голови потерпілого, причому один удар наніс із значною силою, з розбігу.

Вказаними ударами ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку та обширною субдуральною гематомою зліва, набряку речовини головного мозку, крововиливів обличчя, правої руки, м'яких тканин голови, забійної рани нижньої губи, садна правового передпліччя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, і від яких ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у Володимирецький районній лікарні. 

Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні злочинів, та пояснив суду, що 07 або 08 жовтня 1999 року ОСОБА_6 безпричинно побив його знайомого ОСОБА_7 09 жовтня 1999 року ввечері, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші хлопці перебували в кафе-барі «Браво», де ОСОБА_7 попросив допомогти знайти ОСОБА_6 та поговорити з ним, щоби розібратись, за що ОСОБА_6 його побив. Хтось повідомив, що бачили ОСОБА_6 біля магазину «Юність», однак коли всі побігли туди, ОСОБА_6 вже не було. Хтось крикнув, що він у «Каштані», тоді всі разом, в т.ч. і ОСОБА_1, побігли до кафе-бару «Каштан», де на порозі побачили ОСОБА_6 ОСОБА_10 закликав ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щоби вони між собою поговорили. В цей момент з-за спини ОСОБА_7 ОСОБА_8 наніс удар ОСОБА_6 в ділянку обличчя, від чого ОСОБА_6 заточився і почав падати, падаючи, схопив ОСОБА_1 за верхній одяг в ділянці грудей, і вони разом впали на землю. Лежачи на землі, ОСОБА_1 наніс два-три удари ногами по поясниці ОСОБА_6, щоби звільнитись від його утримання, фактично не бив, а відштовхувався, в цей момент ОСОБА_6 били ногами хлопці, які стояли навколо, хто саме, він сказати не може. Коли він звільнився від утримання ОСОБА_6 і піднявся на ноги, то почав тікати з місця бійки. Він особисто ударів ногами ОСОБА_6 по голові не наносив, наміру бити ОСОБА_6 чи вчиняти хуліганство не мав, неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у злочинну діяльність не втягував, навпаки, саме ОСОБА_7 просив ОСОБА_1 закликати ОСОБА_6, що він і зробив. Вважає, що не міг заподіяти ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, описаних в обвинувальному висновку, оскільки був менший за нього зростом, легший вагою і фізично слабший. Крім того, він є лівшею, і не міг заподіювати таких ударів правою ногою. Бійка тривала короткий проміжок часу - 1-1.5 хв. Вважає, що всі покази свідків є неправдивими, непослідовними, оговорюють його і спрямовані на його безпідставне обвинувачення. Просив виправдати його через непричетність до вчинених злочинів.

Незважаючи на невизнання вини підсудним, його вина у вчиненні злісного хуліганства та умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених по справі доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_6 був його сином, вони проживали разом, однією сім'єю. Про те, що ОСОБА_6 побили, йому повідомили вночі, коли син вже перебував в лікарні. Він відразу поїхав до сина, однак той був у реанімаційному відділенні, без свідомості. Лікарі намагались врятувати життя ОСОБА_6, він купляв ліки, які йому казали, однак син, не приходячи до свідомості помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Про обставини вчиненого злочину йому відомо лише зі слів інших осіб, які також не були очевидцями події.  Він поніс значні витрати у зв'язку з лікуванням та похованням ОСОБА_6, крім того, злочином йому завдано непоправної душевної моральної травми. У зв'язку з цим він заявив позов до ОСОБА_1 на суму 104088 грн., в т.ч. 4088 грн. матеріальних збитків, заподіяних злочином, та 100000 грн. моральної шкоди. Просив застосувати до ОСОБА_1. максимально сувору міру покарання, а також задоволити позов та стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 104088 грн.                             

Аналогічні показання дала суду потерпіла ОСОБА_5, яка також наполягала на застосуванні до підсудного найсуворішої міри покарання.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 08 жовтня 1999 року він разом зі своєю дівчиною повертався додому, по дорозі його зупинив п'яний ОСОБА_6 і безпричинно наніс йому удари по обличчю, від чого у нього виник синець. Про це він розповів знайомим хлопцям, в т.ч. і ОСОБА_1, з якими він разом святкував день народження ОСОБА_14 Наступного дня ввечері вони знайшли ОСОБА_6 біля кафе-бару «Каштан», ОСОБА_1 покликав його і коли ОСОБА_6 підійшов, ОСОБА_7 запитав його, за що той його побив. В цей час хтось з-за спини ОСОБА_7 наніс удар, точніше штовхнув ОСОБА_6, він заточився, і падаючи, схопив ОСОБА_1 за одяг, і вони разом впали. Коли ОСОБА_1 піднявся, то всі хлопці почали наносити удари по тілу та голові ОСОБА_6, в т.ч. і ОСОБА_1 бив ОСОБА_6 Хто куди наносив удари і скільки саме, він зараз пояснити не може, т.як пройшло багато часу. Він разом з ОСОБА_8 відразу втік з місця бійки, і що було далі, не бачив. Намір поквитатись з ОСОБА_6 за те, що він побив ОСОБА_7, першим висловив ОСОБА_1, який запропонував «розібратись» та «поквитатись» з ОСОБА_6, казав про це іншим хлопцям. ОСОБА_7 його про це не просив. Після бійки ОСОБА_1 казав, що його сильно болить нога та палець.

Крім того, свідок ОСОБА_7 повністю підтвердив свої покази на досудовому слідстві, які оголошені в судовому засіданні (т.1 а.с.54-56, 119, 226, 279, т.2 а.с.10-11, 156, 392).

Свої покази ОСОБА_7 підтверджував також під час проведених з ним відтворень обстановки та обставин події (т.1 а.с.130-137).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив суду, що 09 жовтня 1999 року він разом з ОСОБА_15 перебували у кафе-барі «Браво». Хтось забіг у бар і сказав, що відбувається бійка. Вони побігли на кут вулиць Соборної та Шкільної, там стояв натовп хлопців, до якого вони приєднались. На другій стороні вулиці стояв ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ще хтось з хлопців. Між ними зав'язалась потасовка, в її ході ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зчепились за одяг, ОСОБА_1  відштовхнув ОСОБА_6 через ліве плече, від чого ОСОБА_6 вдарився правою стороною тіла і головою до стіни кафе. Удари ОСОБА_6 наносили всі хлопці, також і ОСОБА_1 Точно пригадує, що ОСОБА_1 наносив два удари ногою по тулубу ОСОБА_6, чи наносив удари по голові потерпілого, свідок в даний час не пригадує.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він був учасником бійки 09.10.1999 року між хлопцями та ОСОБА_6 Про те, що будуть когось бити і треба допомогти, йому особисто повідомив ОСОБА_1 На місці бійки були ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, інші хлопці. Він особисто наніс декілька ударів ОСОБА_6 по ногах, після чого побачив, що б'ють його сусіда ОСОБА_6 і припинив його бити. ОСОБА_1 та інші хлопці наносили багато ударів, в даний час він не пригадує детально обставин події, бо пройшло дуже багато часу 

Будучи допитаним під час досудового слідства свідок ОСОБА_12 стверджував, що ОСОБА_1 наніс декілька ударів ногами по голові ОСОБА_6, таких ударів було не менше 5-6 в потиличну ділянку, що ОСОБА_1 продовжував бити ОСОБА_6, який лежав на землі, і коли вже всі розбіглись, наніс сильний удар ногою по голові з розбігу тримаючись руками за дерево (т.1 а.с.166, 230, 284, т.2 а.с.6-7, 23-24, 232, 391). Свідок підтвердив дані покази після їх оголошення в судовому засіданні, пояснив, що бачив події досить виразно, оскільки частина вулиці, де відбувалась бійка, частково освітлювалась.

Аналогічні показання щодо обставин бійки 09.10.1999 року та дій ОСОБА_1 в її ході свідок давав під час відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с.122-130), а також під час очних ставок (т.1 а.с. 144-146, 149-150, 151-152).  

Розбіжність між своїми первинними поясненнями та показами (т.1 а.с.3, 27) та показами, які свідок давав в подальшому, ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив тим, що перед його опитуванням в міліції безпосередньо після вчинення злочину ОСОБА_1 просив його особисто «трохи прикрити правду» і всього в міліції не говорити. Побоюючись ОСОБА_1, ОСОБА_12 в своїх первинних поясненнях скривав роль підсудного у бійці, однак пізніше вирішив говорити правду. Покази, які він дав в судовому засіданні, а також під час досудового слідства, починаючи з січня 2000 року, є правдивими і вірно відображають події 09.10.1999 року.

Свідок ОСОБА_16, будучи допитаним під час досудового слідства показав, що 09.10.1999 року біля 22 години він знаходився в диско-клубі «Браво», чув, як ОСОБА_1 на прізвисько «Кірпіч» говорив з іншими хлопцями і казав, що сьогодні вони будуть вичисляти ОСОБА_6, щоби з ним розібратись. Через деякий час він вийшов на вулицю і побачив, як натовп хлопців побіг на сусідню вулицю, він також вирішив побігти і подивитись, що сталось. На куті вулиць Шкільної та Соборної біля музичної школи, а також на середині перехрестя цих вулиць стояло багато хлопців, біля 20 чоловік. З цього натовпу вийшов ОСОБА_1, який підійшов до дверей кафе-бару «Каштан» і закликав ОСОБА_6, який в цей час заходив до кафе. Коли ОСОБА_6 обернувся, ОСОБА_1 закликав ОСОБА_7, за яким підійшли і інші хлопці. ОСОБА_7 запитав ОСОБА_6, за що той його побив, коли ОСОБА_6 нахилився подивитись на ОСОБА_7, з-за спини останнього ОСОБА_8 штовхнув, чи вдарив ОСОБА_6 в плече, від чого останній заточився, і схопився за одяг ОСОБА_1, що стояв поруч з ним. ОСОБА_1 в свою чергу схопив ОСОБА_6 за одяг і кинув його вліво від себе, в сторону стіни кафе-бару. Коли ОСОБА_6 був у зігнутому положенні, ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком в лице та декілька ударів ногою в нижню частину живота. Коли ОСОБА_6 впав на землю, його почали бити ногами хлопці, які стояли навколо, там були ОСОБА_1, ОСОБА_12, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 втікали з місця бійки. Коли всі розбіглись, ОСОБА_16 крикнув ОСОБА_1: «Кірпіч, хватить, тікаєм», в цей момент ОСОБА_1 знаходився біля голови ОСОБА_6 і наносив удари ногами, він наніс не менше шести ударів в потиличну ділянку голови, останній удар був нанесений зі значною силою, з розбігу. Після цього удару ОСОБА_1 тікаючи, накульгував на праву ногу, а пізніше знімав взуття і говорив, що його болять пальці на нозі. (т.1) Вказані покази свідка оголошені в судовому засіданні у відповідності до вимог п.2) ст.306 КПК України. 

Свої покази свідок ОСОБА_16 повністю підтвердив під час відтворення обстановки і обставин події (т.)

Свідок ОСОБА_15, покази якого також оголошені в судовому засіданні, на досудовому слідстві показав, що 09.10.1999 року ОСОБА_1 сказав йому та ОСОБА_17, коли вони перебували в барі «Браво», що на вулиці є проблеми і треба допомогти розібратись, що конкретно треба робити, не повідомляв. Через деякий час свідок підійшов до музичної школи, і був свідком бійки між ОСОБА_6 та іншими хлопцями. ОСОБА_1 в ході бійки схопив ОСОБА_6 за одяг та відпихнув від себе, внаслідок чого ОСОБА_6 вдарився головою в стіну кафе «Каштан», упав, і ОСОБА_1 продовжував його бити ногами. (т.1 а.с 105).                       

З показів свідка ОСОБА_8 на досудовому слідстві, які оголошені в судовому засіданні, вбачається, що 08 жовтня 1999 року ОСОБА_7 розповів, що його побив ОСОБА_6, на обличчі ОСОБА_7 був синець. Наступного дня біля 22 години, коли ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та інші хлопці були в барі «Браво», ОСОБА_1 сказав, що ОСОБА_6 бачили в центрі, і треба піти з ним розібратись. Всі вони вийшли з бару і пішли до центру селища, де біля кафе-бару «Каштан» побачили ОСОБА_6, який стояв на порозі кафе, заходячи в нього. ОСОБА_1 закликав ОСОБА_6, а також підкликав ОСОБА_7, за ОСОБА_7 підійшов і ОСОБА_8, який став позаду ОСОБА_7, та інші хлопці. ОСОБА_7 запитав ОСОБА_6, за що той його побив, і ОСОБА_6 почав нахилятись в сторону ОСОБА_7 Тоді ОСОБА_8, побоюючись, що ОСОБА_6 вдарить ОСОБА_7, з-за плеча останнього, правою рукою відштовхнув ОСОБА_6 Від поштовху той заточився, і схопився за одяг ОСОБА_1, який стояв поруч. ОСОБА_1 також схопив ОСОБА_6 за одяг та кинув його вліво, від чого ОСОБА_6 вдарився до стіни бару головою і правим боком, коли ОСОБА_6 стояв зігнутий, ОСОБА_1 наніс удар ногою по верхній частині тіла. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 на землю не падав. ОСОБА_8, побачивши, що ОСОБА_1 почав бити ОСОБА_6, настрашився, схопив ОСОБА_7 за одяг і почав тікати з місця бійки. (т.)

Аналогічні покази, які оголошені в судово давав свідок ОСОБА_14 (т.1 а.с.46), ОСОБА_11(т.1 а.с.51-52, т.2 а.с.33, 226, 391).

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що на місці бійки 09.10.1999 року він бачив ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_8 з-за спини ОСОБА_7 наніс удар в ділянку шиї-підборіддя ОСОБА_6, після чого ОСОБА_6 зчепився з ОСОБА_1, крутнулись навколо осі, після чого ОСОБА_6 і ще хтось упав на землю, після чого ОСОБА_6, який вже не піднявся з землі, наносили удари ногами багато хлопців. (т.1 а.с.48-49).    

Свідок ОСОБА_19 показала суду, що 09 жовтня 1999 року її колишній чоловік ОСОБА_6 попросив її зустрітись і поговорити, на що вона погодилась. Вони зустрілись після 21 години, і ОСОБА_6 запропонував попити кави, десь посидіти. По дорозі вони зустріли ОСОБА_20, яку також запросили піти з ними. В одному з барів не було вільних місць, тоді вони пішли до кафе-бару «Каштан», що по вулиці Соборній в смт.Володимирець. Вона з ОСОБА_20 зайшли в бар першими, ОСОБА_6 затримався при вході. Оскільки ОСОБА_6 не заходив, і вони почули на вулиці шум та гупання, то вийшли, щоби подивитись, що сталось. ОСОБА_6 лежав на тротуарі, нічого не говорив, тільки стогнав, його лице та капюшон були брудними і в крові. Біля ОСОБА_6 нікого не було. Вона почала кричати, кликати на допомогу, а ОСОБА_20 з телефона-автомата викликала Швидку допомогу. ОСОБА_6 забрали в лікарню, де він помер на третій день. До свідомості ОСОБА_6 не приходив.

Аналогічні покази дала суду свідок ОСОБА_20

З висновку судово-медичної експертизи № 69-ЗД від 21 червня 2000 року вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 у нього виявлено наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку з обширною субдуральною гематомою зліва, набряк речовини головного мозку, крововиливи обличчя, правої руки, м'яких тканин голови, забійної рани нижньої губи, садна правового передпліччя. Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку з обширною субдуральною гематомою зліва відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, і стали причиною смерті ОСОБА_6 Вказані ушкодження могли утворитись як від удару головою до стіни, так і від ударів ногами по голові, коли потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Інші ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.          

Таким чином, проаналізувавши сукупність вказаних доказів по справі, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злісного хуліганства та умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6, повністю доведена показами свідків ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_7, протоколами відтворення обстановки та обставин події, протоколами очних ставок, висновками судово-медичної експертизи.

Суд критично оцінює покази підсудного ОСОБА_1 про його непричетність до інкримінованих злочинів, оскільки вони спростовуються сукупністю інших досліджених по справі доказів, і вважає, що такі покази підсудного є його способом захисту від пред'явленого звинувачення, і дані з метою уникнути покарання за вчинене.

Про бажання уникнути відповідальності та про неправдивість показів ОСОБА_1 свідчить також і його поведінка під час досудового слідства. Так, з показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_1 просив його скрити правду від органів слідства, не розповідати всіх дійсних обставин бійки. 

Покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_18 не спростовують сукупності інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1, оскільки вказані свідки підтвердили присутність ОСОБА_1 09 жовтня 1999 року на місці бійки з ОСОБА_6, а також ту обставину, що ОСОБА_1 наносив потерпілому удари.

Також критично суд оцінює пояснення ОСОБА_1 про те, що він не міг заподіяти ОСОБА_6 ушкоджень через те, що потерпілий був вищий та фізично сильніший за підсудного, оскільки, як вбачається з показів самого підсудного, інших учасників бійки та свідків-очевидців, а також із висновку судово-медичної експертизи трупа, смертельні тілесні  ушкодження потерпілий ОСОБА_6 отримав, коли лежав на землі в горизонтальному положенні, у зв'язку з чим різниця в зрості значення немає.   

Кваліфікація дій підсудного за ч.2 ст.206 та ч.3 ст.101 КК України 1960 року, яка запропонована державним обвинувачем у постанові про зміну обвинувачення та підтримана потерпілими, на думку суду є правильною, відповідає фактичним обставинам справи, а також вимогам ст.ст.4, 5 КК України щодо дії кримінального закону в часі.     

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується також у втягненні неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 у вчинення злочину - злісного хуліганства відносно ОСОБА_6

Разом з тим, переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 даного злочину судом не здобуто.

Так, у відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 23.12.1983 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність» вбачається, що втягнення неповнолітнього у втягнення злочину передбачає певні дії дорослої особи, пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього, вчинені з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах - переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості, інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, дача порад, приховання слідів злочину, розпивання з неповнолітнім спиртних поїв та ін.

Разом з тим, дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджено вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих викликати у неповнолітніх прагнення вчинити хуліганство, а також не доведено наявність у ОСОБА_1 умислу на втягнення неповнолітніх у вчинення злочину. Як пояснили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та інші, ОСОБА_1 казав, що треба знайти і розібратись з ОСОБА_6, однак не наполягав на їх участі у цьому, не спонукав їх до вчинення злочину іншим чином. 

За таких обставин суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.304 КК України недоведеною, і обвинувачення за цією статтею - необґрунтованим.

При призначенні покарання суд приймає до уваги тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т.1 а.с.182), вчинив тяжкий злочин, позитивно характеризувався по місцю праці та проживання,(т.1 а.с.183-184), має на утриманні мати - інваліда 2-ої групи (т.2 а.с.327-330).

Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_1 міри покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій відповідних частин ст.ст.101 та 206 КК України 1960 року.

Позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, потерпілим належно підтверджено заподіяння йому внаслідок вчиненого злочину матеріальних збитків на суму 4088 грн., в т.ч. вартість одягу ОСОБА_6, пошкодженого внаслідок бійки, яка складає 461,5 грн., придбання ліків на суму 91,65 грн., вартість одягу та предметів для поховання на суму 683,1 грн., витрати на похоронний обряд на суму 355 грн., витрати на поминальний обід в сумі 1076, 75 грн., вартість встановлення надгробного пам'ятника в сумі 920 грн. (т.2 а.с.296-299, 307-313, а також витрати на правову допомогу в сумі 500 грн (т.3 а.с.     ).

Згідно ст.1166 ЦК України матеріальна шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, вказані матеріальні збитки підлягають стягненню з підсудного в користь потерпілого ОСОБА_2

На думку суду, цивільним позивачем також належно обґрунтовано факт заподіяння йому моральної шкоди, яка виразилась у душевних муках та стражданнях, пов'язаних із втратою близької людини, відсутності допомоги з боку сина, якої потерпілий, як інвалід 2-ої групи, особливо потребує, затрачанні додаткових зусиль для відновлення звичного способу життя. 

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, при наявності вини.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1, вина кого у вчиненні злочинів доведена, моральної шкоди в користь ОСОБА_2

Разом з тим, її розмір, визначений позивачем, не відповідає реальним обставинам справи, глибині та інтенсивності душевних страждань та ступеню порушення звичайних для позивача життєвих зв'язків.  При визначенні розміру шкоди суд враховує тривалість та інтенсивність страждань потерпілого, ступінь порушення звичних для нього життєвих зв'язків та зусилля по їх відновленню, а також стан здоров'я потерпілого.

Враховуючи викладене та виходячи з вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди на суму 50000 грн. 

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.323, 324, 327, 328 КПК України, суд   

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.101 ч.3 КК України 1960 року і призначити покарання у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.206 ч.2 КК України 1960 року, і призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Остаточну міру покарання за сукупністю злочинів обрати згідно ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворої міри покарання більш суворою, у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_1 за ст.304 КК України - виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.

Строк відбування покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_1 та поміщення його в ІТТ, тобто з 15 грудня 2007 року.

Зарахувати в строк покарання термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 18 жовтня 1999 року по 06 березня 2000 року строком 4 місяці 18 днів, згідно з правилами ст.72 КК України - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. 

Позов ОСОБА_2 задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2матеріальні збитки, завдані злочином, в сумі 4088 (чотири тисячі вісімдесят вісім) грн., моральну шкоду в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч грн.), а всього стягнути 54088 (п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят вісім) грн.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в СІЗО-24 м.Рівне.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту проголошення вироку до Апеляційного суду Рівненської області через районний суд, а підсудним, що перебуває під вартою - протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.

Головуюча: