УХВАЛА

Справа №: 22-ц/0190/5894/2012Головуючий суду першої інстанції:Шустова І.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"13" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівКурської А.Г., Горбань В.В.

При секретаріТорєханові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Маглів», керівника Відкритого акціонерного товариства «Маглів» - Жукова Михайла Олександровича про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, скасування наказу про прийняття на роботу, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 25 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

22 листопада 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Маглів», керівника Відкритого акціонерного товариства «Маглів» - Жукова М.О. про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування наказу про прийняття на роботу, стягнення моральної шкоди.

20.02.2012 року позивач уточнив позовні вимоги та просив: стягнути з відповідачів заробітну плату за вимушений прогул з 10.12.2007 року; стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн.; зобов'язати керівника ВАТ «Маглів» Жукова М.О. змінити запис у трудовій книжці про незаконне звільнення. (а.с.21)

29.02.2012 року ОСОБА_8 знову уточнив позов та доповнив його вимогою про скасування наказу №67- К/З від 01.11.2011 року та про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «Маглів» Жукова М.О. (а.с.26)

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 10 грудня 2007 року він був поновлений на роботі охоронця в ВАТ «Маглів» з дня звільнення, тобто з 05 травня 2007 року. Невиконання рішення суду позбавило його можливості влаштуватися на іншу роботу, він направляв виконавчі листи до ВДВС м. Ялти, звертався до правоохоронних органів, проте рішення суду так і не виконано. Просив визнати дії відповідача такими, що не відповідають закону, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2012 року з врахуванням інфляції та 3% річних.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 25 червня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Маглів» на користь ОСОБА_6 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2007 року по 01 листопада 2012 року у сумі 13 888 грн. Стягнуто з ВАТ «Маглів» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у сумі 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ВАТ «Маглів» в дохід держави державне мито у сумі 214,6 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, оскільки він не погоджується з розміром моральної шкоди, яка була стягнута судом. Також вважає, що суд неправильно розрахував середньомісячний заробіток за час вимушеногопрогулу та неправомірно не врахував інфляцію.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Алуштинського міського суду АР Крим, що набрало законної сили 10.12.2007 року, яким ОСОБА_6 було поновлено на роботі на посаді охоронця ВАТ «Маглів», фактично було виконане 01.11.2011 року, а тому за цей період з відповідача підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з ВАТ «Маглів», при цьому, середньомісячний заробіток розраховувався за два останні місяці, що передували звільненню позивача з роботи. Задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходив з принципу розумності та справедливості, врахував тривалість часу, на протязі якого відповідач ВАТ «Маглів» не поновлював його на роботі не виконуючи рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення індексу інфляції та 3% річних суд виходив з того, що застосування такої цивільно-правової відповідальності, нормами трудового права не передбачено.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування наказу №67-К/З від 01.11.2011 року суд виходив з того, що його видано на виконання рішення Алуштинського міського суду від 10.12.2007 року та позивачем не доведено порушення його прав цим наказом.

Відмовляючи у задоволенні позову про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством передбачено інший порядок порушення кримінальних справ відповідними органами, а не судом в рамках цивільної справи.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 10.12.2007 року ОСОБА_6 було поновлено на роботі у ТОВ «Маглів» охоронцем, визнано недійсним наказ про накладення на нього матеріального стягнення, стягнуто з ТОВ «Маглів» на користь ОСОБА_6 заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. (а.с.2-5)

На протязі тривалого часу судове рішення не виконувалось відповідачем ТОВ «Маглів» через що до боржника застосовувались штрафні санкції та державним виконавцем ВДВС Ялтинського МУЮ було направлено до прокуратури припис про притягнення керівника ТОВ «Маглів» до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. (а.с.6-8)

Зазначене судове рішення було виконане ТОВ «Маглів» лише 01.11.2011 року виданням наказу №67-К/З про прийняття на роботу ОСОБА_6 на посаду охоронця, із зазначенням підстави - рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 10.12.2007 року. (а.с.27)

Згідно ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір пор поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

З урахуванням зазначених норм, судова колегія відхиляє доводи апелянта про неправильний розрахунок суми середнього заробітку, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права. Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_6 відбулося 22 травня 2007 року, застосовуючи зазначені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за квітень та травень 2007 року.

Також судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про не співмірність стягнутої судом першої інстанції суми моральної шкоди із моральними стражданнями, які переніс позивач, як необгрунтовані.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди зазначені вимоги закону були враховані в повній мірі, висновки суду апелянт належним та допустимими доказами не спростував, а тому доводи апеляційної скарги судова колегія відхиляє як необгрунтовані.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення індексу інфляції та 3% річних, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, оскільки трудове законодавство не передбачає такого виду стягнення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять безумовних підстав для скасування рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 25 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.