ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26.09.06р. | Справа № 31/246-06 |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські промислові ресурси”, м. Дніпропетровськ |
до відповідача-1 | Державного науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту Трубної промисловості ім.. Я.Ю. Осади, м. Дніпропетровськ |
Відповідача-2 | Державного підприємства „Дніпропетровський завод прецизійних труб”, м. Дніпропетровськ |
про | стягнення боргу |
Суддя Мороз В.Ф. |
Представники:
Від позивача | Левченко М.В., дов. від 28.08.06 р. |
Від відповідача-1 | не з’явився |
Від відповідача-2 | Камінський І.Л., дов від 05.06.06 р. |
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача-1 боргу у розмірі 150 000,00 грн., а також 45 300,00 грн. неустойки у вигляді пені, 28 650,00 грн. втрат від інфляції та 7 113,69 грн. 3% річних.
В обґрунтування позову послався на невиконання відповідачем-1 зобов’язань щодо своєчасного повернення запозичених останньому грошових коштів на підставі договору позики №2909 від 29.09.2004 р.
У ході розгляду справи відповідачем подано заяву про відмову від позову в частині вимог до відповідача-1. Наведені вище суми позивач просить стягнути з відповідача-2.
Відповідач-1, згідно відзиву, послався на те, що у зв’язку з проведеною реорганізацією шляхом виділення, на базі відокремленого структурного підрозділу, створено Державне підприємство „Дніпропетровський завод прецизійних труб”, яке є правонаступником прав та обов’язків (зобов’язань) за вказаним вище договором позики №2909 від 29.09.2004 р.
Відповідач-2 подав заяву про повне визнання позову.
У справі оглушувалась перерва до 26.09.06 р.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно договору №2909 від 29.09.2004 р., що укладений між позивачем (позикодавець) та відповідачем-1 (позичальник), правонаступником якого внаслідок реорганізації шляхом виділення у відповідності до наказу Міністерства промислової політики України №11 від 13.01.2006 р., статуту, акту приймання передачі майна, в частині прав та обов’язків (зобов’язань) за вказаним договором є відповідач-2, позивачем надається поворотна безвідсоткова позика у розмірі 150 000,00 грн. строком до 31.12.2004 р. (п. 1.1, п. 2.1, п. 3.3 Договору). Згідно п. 5.2. Договору у випадку порушення позичальником п. 3.3. Договору (строку повернення позики), він сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 0,2 % від неповернутої суми за кожен день прострочки. 08.05.2006 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про збільшення позовної давності за договором №2909 від 29.09.2004 р., згідно п. 1.2. якого позовна давність за вимогами кредитора до боржника щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених п.п. 5.1., 5.2 основного договору (№2909 від 29.09.2004 р.), встановлюється тривалістю в 3 роки.
У відповідності до платіжного доручення №118 від 29.09.2004 р. позивачем кошти у розмірі 150 000,00 грн. за вказаним договором позики перераховані відповідачу-1.
Відповідачами не надано доказів повернення запозичених згідно Договору грошових коштів у заявленому до стягнення розмірі, чим порушено приписи ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо виконання зобов’язання належним чином відповідно до умов договору, вимог закону.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідач-2 позов визнав у повному обсязі.
Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи зазначене суд вбачає підстави для задоволення позову щодо стягнення заявлених сум з відповідача-2.
В частині вимог до відповідача-1 позивачем подано відмову від позову. Відмова від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Суд роз’яснив наслідки відмови від позову, перевірив повноваження на вчинення відповідних процесуальних дій. З огляду на викладене провадження у справі в частині вимог до відповідача-1 підлягає припиненню у зв’язку з відмовою позивача від позову (п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України).
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача-2, оскільки позов задоволено.
На підставі наведеного, керуючись ст. 49, п. 4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Стягнути з Державного підприємства „Дніпропетровський завод прецизійних труб” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 22; код ЄДРПОУ 34367550; п/рахунок 2600230135653/980 в Промінвестбанку філія „Дніпропетровське центральне відділення” Індустріальне без балансове відділення, МФО 305437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські промислові ресурси” (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова 11-а; код ЄДРПОУ 32816283; п/рахунок 26005500003443 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 306890) 150 000,00 грн. боргу; 45 300,00 грн. пені; 28 650,00 грн. втрат від інфляції; 7 113,69 грн. 3% річних; 2 310,64 грн. витрат на сплату держмита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
В частин вимог до відповідача-1 прийняти відмову позивача від позову та припинити провадження у справі.
Суддя В.Ф.Мороз