ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.09.06р.

Справа № А27/136

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Інтервторпром”, м. Дніпропетровськ 

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                                                                                                                             Суддя  В.О.Татарчук

Секретар П.М.Сергієнко

Представники сторін:

від позивача – Дробот В.В. дов. від 16.08.06 №298, Литвин О.А. дов. від 17.10.06 №230

від відповідача –Сависько В.В. дов. від 15.05.06р. № 9261/10/10-1, Карпатій З.П. дов. від 27.06.06р. № 13350/10/10-1

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Інтервторпром” звернулося з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0003622301/0, №0003632301/0, №0003642301/0, від 07.02.2006р. №0003622301/1, №0003632301/1, №0003642301/1 та від 18.04.2006р. №0003622301/2, №0003632301/2, №0003642301/2.

В ході вирішення спору позивач змінив вимоги, вказавши на необхідність визнання протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0003622301/0, №0003632301/0, №0003642301/0, а також товариство просить стягнути з відповідача 4140,48грн., які були сплачені за надання висновку спеціаліста-економіста №988 від 27.06.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-          товариством згідно з вимогами чинного законодавства віднесено до складу валових витрат суми, які були сплачені у зв’язку із здійсненням капітального ремонту та обслуговування колісного навантажувача Komatsu-WA-470-3H протягом 2004-2005 років з підтвердженням первинними документами, які відповідають вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

-          наведене свідчить і про відсутність в діяльності позивача порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у вигляді завищення податкового кредиту у листопаді 2004р. на суму 13382грн., грудні 2004р. –14766грн., січні 2005р. –15833грн. та у квітні 2005р. –13821грн.;

-          є неправомірним твердження податкового органу про порушення товариством  ст.ст.2,5,6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”, оскільки колісний навантажувач Komatsu-WA-470-3H і автомобіль поливомиєчний ЗІЛ КО-002, зареєстровані ДП „Придніпровська ЕТЦ” і вважаються технологічним транспортом та з урахуванням пп.4 пункту 2 статті 2 вказаного Закону не є об’єктами оподаткування.      

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-          фірмою “Інтервторпром” допущені порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки надані позивачем щоденні акти виконаних робіт не відповідають вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

-          у підприємства відсутні інші документи, які б підтверджували правомірність віднесення сум до валових витрат;

-          викладені обставини свідчать і про порушення позивачем пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” при включенні відповідних сум до податкового кредиту;

-          в порушення ст.2 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” підприємством занижений податок з власників транспортних засобів щодо автомобілю поливомиєчного ЗІЛ- КО-002.  

           В судовому засіданні 12.09.2006р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

встановив:

29.12.2005р. Лівобережною МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-          №0003622301/0, яким визначено податкове зобов’язання фірми „Інтервторпром” з податку на прибуток в розмірі 99426грн. в тому числі: 72253грн. –основний платіж і 27173,5грн. –штрафні санкції;

-          №0003632301/0 з визначенням податкового зобов’язання позивача з ПДВ в сумі 86703грн. з яких: 57802грн. –основний платіж і 28901грн. –штраф;

-          №0003642301/0, яким визначено податкове зобов’язання товариства по податку з власників транспортних засобів в розмірі 1826грн. в тому числі: 1316грн. – основний платіж і 510грн. –штраф.

Підставою для прийняття вказаних рішень був акт від 23.12.2005р №157/23/32082744 “Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ фірма „Інтервторпром” за період з 01.04.2004р. по 30.09.2005р.”.

Перевіркою встановлено, що товариством в порушення:

-          пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до складу валових витрат витрати по капітальному ремонту колісного навантажувача Komatsu-WA-470-3H, які не підтверджені документами, що спричинило заниження податку на прибуток у ІV кварталі 2004р. на 54976грн., І кварталі 2005р. –17277грн.;

-          пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднесено до складу податкового кредиту ПДВ за послуги по ремонту колісного навантажувача Komatsu-WA-470-3H, вартість яких не включається до складу валових витрат  (сума завищення податкового кредиту у жовтні 2004р. –13382грн., листопаді 2004р. – 14766грн., грудні 2004р. –15833грн., березні 2005р. - 13821грн.);

-          ст.ст.2,5,6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” занижений податок з власників транспортних засобів за 2004р. на 537грн., 2005р. –779грн. у зв’язку з тим, що до розрахунку податку не були включені колісний навантажувач Komatsu-WA-470-3H і автомобіль поливомиєчний ЗІЛ-КО-002.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Лівобережної МДПІ від 29.12.2005р. №0003622301/0, №0003632301/0 з таких підстав.

Аналіз матеріалів справи свідчить про помилковість висновку податкового органу про те, що відповідні суми не включаються до складу валових витрат та податкового кредиту, так як такі витрати не підтверджені первинними документами.

На думку суду позивачем належним чином підтверджені відповідні витрати.

Так, 02.06.2003р. між фірмою “АМСОМ L.L.C.” (Підрядчик) і ТОВ фірмою “Інтервторпром” (Замовник) був укладений контракт №17 щодо:

-          надання послуг з технічної експлуатації імпортного обладнання комплексу по переробці шлакового відвалу із застосуванням технології фірми “АМСОМ L.L.C.”;

-          проведення ремонтних робіт імпортної техніки та обладнання, поставлених фірмою “АМСОМ L.L.C.”, а також її сервісного та технічного обслуговування.

Оплата зазначених послуг проводиться з розрахунку 63,00 ЄВРО за 1 годину роботи одного фахівця “АМСОМ L.L.C.” (п.3.1 контракту), а кількість відпрацьованого часу визначається сторонами щомісячно шляхом підписання актів виконаних робіт (п.3.4).

Також, зазначеними сторонами були укладені додаток №1 (щодо визначення кількості фахівців з технічного обслуговування та ремонту), додаткові угоди №1 від 31.12.2003р. (змінена дата набуття чинності контрактом), №3 (збільшена кількість фахівців з технічного обслуговування та ремонту, продовжений строк дії контакту).

Позивачем надано копію калькуляції витрат фірми “АМСОМ L.L.C.” за надані послуги по контракту №17 від 02.06.2003р. з вказівкою кількості фахівців, переліку наданих послуг, часу та вартості.

В матеріалах справи містяться копії щомісячних актів виконаних робіт підписаних фірмою “АМСОМ L.L.C.” і ТОВ фірмою “Інтервторпром” в яких вказано на виконання підрядчиком ремонтних робіт мобільної техніки та устаткування з переробки металургійних шлаків, періоди виконання таких робіт, обсяг витраченого часу, загальної суми.

Крім того, є в наявності щоденні акти виконаних робіт, підписані представниками зазначених сторін з вказівкою назви документа, дати і місця складання, кількості відпрацьованих годин, найменування обладнання, опису виконаних робіт, кількості фахівців, які виконували таку роботу, посади та підписи осіб, які брали участь у здійсненні операції.      

Реквізити вказаних документів є цілком достатніми, щоб відповідати вимогам ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Суд не приймає посилання податкового органу на відсутність документів, що підтверджують придбання запасних частин для капітального ремонту, оскільки в даному випадку мова йде про віднесення до валових витрат витрат у зв’язку з отриманням саме послуг.

Також, є досить сумнівною необхідність вказівки у первинних документах громадянства, віку, спеціальності, права на здійснення певних видів діяльності щодо осіб, які підписували щоденні акти виконаних робіт.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Викладені обставини дозволяють стверджувати про помилковість висновку податкового органу щодо заниження товариством податку на прибуток у ІV кварталі 2004р. на 54976грн., І кварталі 2005р. –17277грн.

Відсутність в діяльності позивача порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” свідчить і про відсутність порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у вигляді завищення податкового кредиту у жовтні 2004р. –13382грн., листопаді 2004р. –14766грн., грудні 2004р. –15833грн., березні 2005р. - 13821грн.) за спірними правовідносинами.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.  Позивач просить визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та нечинними.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень із зазначенням способу його здійснення.

На думку суду поняття визнання рішення протиправним або нечинним є тотожними за своїми правовими наслідками.

Згідно абз. 2 ч.2 вказаної статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.  

З урахуванням викладеного, суд приймає рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання зазначених податкових повідомлень-рішень нечинними.

          В той же час, суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 29.12.2005р. №0003642301/0 та стягнення з відповідача 4140,48грн., які були сплачені за надання висновку спеціаліста-економіста №988 від 27.06.2006р. з огляду на наступне.   

          Рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 13.04.2006р. №9226/10/25-008 про результати розгляду скарги позивача скасоване податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 29.12.2005р. №0003642301/0 і рішення від 06.02.2006р. №1614/10/23, прийняте за розглядом первинної скарги в частині донарахування податку з власників транспортних засобів в сумі 875грн.  

Відповідно до абз. “б” пп.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий  орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового  зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0003642301/0 є відкликаним і отже, ніяким чином не порушує права та законні інтереси позивача.

Суд не погоджується і з доводами фірми “Інтервторпром” щодо відсутності порушення Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” при оподаткуванні автомобілю поливомиєчного ЗІЛ КО-002.

          Відповідно до частини 1 статті 2 вказаного Закону об'єктами оподаткування є автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 8705 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних).

          На думку суду автомобіль поливомиєчний ЗІЛ КО-002 відноситься до коду 8705 і підпадає під дію вказаної норми.

Так, згідно з розділом XVI Митного тарифу України до коду 8705 відносяться автомобілі спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, машини прибиральні, машини дорожні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі).

Суд не приймає посилання позивача на те, що вказаний автомобіль не є об’єктом оподаткування відповідно до ч.2 ст.2 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”.

Зазначеною нормою встановлено, що не є об'єктами оподаткування транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, - код 8709.

Згідно з розділом XVI Митного тарифу України до коду 8709 відносяться транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах або в аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; тягачі, використовувані на залізничних платформах, їх частини транспортні вантажні засоби.

Позивачем не доведений факт використання автомобілю виключно згідно з вимогами наведених норм.  

З урахуванням викладеного, автомобіль поливомиєчний ЗІЛ КО-002 не може відноситися до коду 8709. Сам факт реєстрації зазначеного автомобілю у ДП “Придніпровський ЕТЦ” не може свідчити про те, що такий транспортний засіб не є об’єктом оподаткування.

Також, суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення з Лівобережної МДПІ 4140,48грн., оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості стягнення витрат за надання висновку спеціаліста-економіста №988 від 27.06.2006р.  

Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 29.12.2005р. №0003622301/0, №0003632301/0.

          Відмовити в задоволенні позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 29.12.2005р. №0003642301/0 та стягнення з відповідача 4140,48грн., які були сплачені за надання висновку спеціаліста-економіста №988 від 27.06.2006р.    

          Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Інтервторпром” (м. Дніпропетровськ, вул. Липова, 1, код ЄДРПОУ32082744) 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.   

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                          В.О.Татарчук

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –18.09.2006р.