Справа №2-1240/11

Провадження №2/406/175/2012

Р І Ш Е Н Н Я

22 травня 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Трофимової Н.А.

при секретареві Зубачевській О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Любомирівка», третя особа: відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

29.09.2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Племзавод «Любомирівка», третя особа: відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації № 366-р від 30.09.2004р. він є власником земельної ділянки площею 6,5182 га, що розташована у с.Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, про що виданий державний акт. На початку 2007р. між ним та відповідачем був зареєстрований договір оренди вказаної земельної ділянки. Термін дії договору складає 5 років з дати його реєстрації. Згідно договору відповідач був зобов'язаний сплачувати йому грошові внески за користування земельною ділянкою. Однак відповідач не виконував умови договору, і за весь час жодного разу не сплатив орендної плати. Відповідач без відома позивача, 21.02.2011р. продовжив дію договору оренди, не повідомивши позивача про це, на підставі чого просить розірвати договір оренди між позивачем та ВАТ «Племзавод «Любомирівка»щодо земельної ділянки площею 6,5182 га, що розташована у с.Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що належить ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації № 366-р від 30.09.2004р..

Представник позивача неодноразово змінював предмет та підстави позову, в останній уточненій позовній заяві (а.с. 39-42) представник позивача вказував, що у 2007 році між позивачем та ВАТ „Племзавод „Любомирівка" був укладений договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачеві. Договір оренди зареєстрований 23 квітня 2007 року. ВАТ „Племзавод „Любомирівка" не виконувало належним чином умов договору оренди. У 2010 році директор ТОВ „Племзавод „Любомирівка" ОСОБА_3 повідомив позивача про зміну назви з ВАТ на ТОВ, в зв'язку з чим запропонував підписати новий договір оренди земельної ділянки. Вважає, що таким чином відповідач ввів в оману позивача. Також позивач посилається на те, що на час підписання договору оренди у 2010 році ОСОБА_3 не був уповноваженим підписувати договір, оскільки не являвся директором ТОВ „Племзавод „Любомирівка". Крім того, вказував на фіктивність договору оренди. Просив визнати недійсним договір оренди між ОСОБА_1 та ВАТ „Племзавод „Любомирівка", зареєстрований у відділі держкомзему Верхньодніпровського району Дніпропетровської області 21.02.2011 року, щодо оренди земельної ділянки, площею 6,4711 га, що розташована у с. Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що належить ОСОБА_1 на підставі Розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації №366-р від 30.09.2004р.

В судове засідання позивач не з'явився про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 46).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав суду письмові заперечення проти позову в яких вказував, що договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем був зареєстрований 14.03.2011 року, відповідно з цієї дати виникли зобов'язання сторін по договору оренди. Будь яких інших договорів оренди на вказану земельну ділянку, зокрема з ВАТ „Племзавод „Любомирівка", не укладалося. Просив відмовити в позові в повному обсязі (а.с. 47-50).

Третя особа - відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, в судове засідання не з'явилася, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,4711 га, яка розташована у с. Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ДП № 006051, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010411902560, виданого 29 жовтня 2004 року (а.с. 6).

21.12.2009 року позивач та відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю „Племзавод „Любомирівка" підписали Договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області №122100004000192 від 21.02.2011 року (а.с. 18-20).

Відповідно до п. 3 Договору оренди земельної ділянки, договір укладається строком на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації.

Згідно з ст. 18 Закону України „Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Враховуючи положення ст. 18 Закону України „Про оренду землі" п. 3 Договору, договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем набрав чинності 21.02.2011 року та діє до 21.02.2016 року.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо укладання договору оренди земельної ділянки внаслідок оману, який виразився у приховування організаційно-правовій формі орендатора та різності суб'єктів у договорах оренди за 2007 рік та за 2009 рік, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 2 Закону України „Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст.ст. 229, 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

В силу ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Проте позивачем не доведено, що був умисел в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.

Крім того, організаційно-правова форма орендатора не впливає на виконання договору оренди, тому не може вважатися істотною обставиною у розумінні ст. 229 ЦК України.

Ствердження позивача про наявність укладеного в 2007 році договору оренди між позивачем та ВАТ „Племзавод „Любомирівка" не підтверджується матеріалами справи та спростовуються листом Відділу Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, відповідно до якого у відділі Держкомзему відсутня запис про реєстрацію договору оренди землі між гр. ОСОБА_1 та ВАТ „Племзавод „Любомирівка" в період з 2007р. по 2012р. (а.с.57).

Посилання позивача на відсутність повноважень у г-на ОСОБА_3 на підписання договору оренди від імені відповідача також є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до Рішення засновника ТОВ „Племзавод „Любомирівка" №1 від 01.04.2009 року та Наказу ТОВ „Племзавод „Любомирівка" №1 від 06.04.2009 року, директором товариства з 06.04.2009 року призначений ОСОБА_3 (а.с. 51-52).

Зміна директора в ТОВ „Племзавод „Любомирівка" відбулася у 2011 році за Рішенням засновника ТОВ „Племзавод „Любомирівка" №2 від 16 березня 2011 р. (а.с. 53).

Відповідно до п. 7.8 Статуту ТОВ „Племзавод „Любомирівка", керівництво поточною діяльністю Товариства, здійснює директор, який вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів Учасників товариства (а.с. 54-55).

Таким чином на момент підписання спірного договору, а саме у 2009 році, ОСОБА_3 був директором ТОВ „Племзавод „Любомирівка" та мав повноваження на підписання Договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судом встановлено, що сторони Договору оренди земельної ділянки прийняли його до виконання, а саме: відповідач володіє та користується земельною ділянкою позивача та сплачує оренду плату в розмірі та порядку, передбаченому умовами договору; позивач в свою чергу отримав орендну плату за 2011 рік, що підтверджується платіжними відомостями (а.с. 27-30). Ці обставини свідчать про настання правових наслідків, які обумовлені Договором оренди, тому ствердження позивача щодо фіктивності Договору оренди є неспроможними.

Посилання позивача на відсутність дати укладання Договору оренди земельної ділянки спростовується змістом самого Договору, а саме на першому аркуші в правому верхньому кутку вказана дата - 21 грудня 2009 року. За звичаєм ділового обороту, якщо не вказана інша дата підписання договору, вважається що договір підписаний в день, вказаний на першому аркуші договору.

За такими обставинами позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 214-215,217-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Племзавод „Любомирівка", третя особа: відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Трофимова