УХВАЛА

Справа №: 22-ц/0190/4590/2012Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"06" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівКурської А.Г., Горбань В.В.

При секретаріТорєханові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Національної Спілки письменників України до ОСОБА_6, колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) «Артіль-Центр», комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи: Міжнаціональної Спілки письменників Криму про витребування майна із чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Національної Спілки письменників України, колективного сільськогосподарського підприємства «Артіль-Центр», комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про визнання правочину укладеним і визнання права власності, за апеляційною скаргою Національної Спілки письменників України на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 07 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

06 серпня 2009 року Національна Спілка письменників України звернулася до суду з позовом, який було уточнено 21.12.2009 року, до ОСОБА_6, колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) «Артіль-Центр», комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи: Міжнаціональної Спілки письменників Криму про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 спального корпусу №1 літ. «А», площею 1463,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, м. Ялта, площею 1463,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, м. Ялта; виселення ОСОБА_6 зі спального корпусу №1 літ. «А» площею 1463,2 кв.м, розташованого за вищезазначеною адресою та скасування у реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спальний корпус №1 літ. «А» площею 1463, 2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, м. Ялта за колективним сільськогосподарським підприємством «Артіль-Центр» та на спальний корпус №1 літ. «А» площею 1463,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, м. Ялта за ОСОБА_6 на підставі ст.ст.48, 145 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст.330,388 ЦК України (2003 року) (том 1 а.с.4-8, 99-100)

Позовні вимоги мотивовані тим, що Національна Спілка письменників України є власником Будинку творчості письменників імені А.П. Чехова, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, м. Ялта, як правонаступник Спілки письменників України володіє вказаним об'єктом сумісно із Міжнаціональною Спілкою письменників Криму.

За договором купівлі-продажу від 24 квітня 2000 року, відбулося відчуження частини майна Національної спілки письменників України, а саме - спального корпусу №1 у Будинку творчості письменників ім. А.П. Чехова, позначений літ. «А» площею 1463,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 м. Ялта на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Артіль-Центр». Однак, зазначений договір було визнано недійсним постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2008 року, з тих підстав, що відчуженням цього майна з боку Національної спілки письменників України відбулося за рішенням не уповноваженого органу правління. Надалі спірне майно, на підставі договору міни від 30 листопада 2001 року КСП «Артіль-Центр» відчужило на користь ОСОБА_6 Тобто після укладання договору купівлі-продажу спірного майна, який був визнаний недійсним, був укладений ще й договір міни нежилих приміщень. Тому, позивач вважає, що зазначене спірне майно має бути витребуване із чужого незаконного володіння ОСОБА_6, яка володіє їхнім майном незаконно.

01.12.2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до Національної Спілки письменників України, КСП «Артіль-Центр» про визнання правочину укладеним та визнання за нею права власності на ідеальну частку 41/100 (спальний корпус №1 літ. «А» в домоволодінні №7 по вул.Манагарова в м.Ялта. Свої вимоги мотивує тим, що спірне майно було виставлене Спілкою письменників України та Міжнаціональною Спілкою письменників Криму на біржові торги з метою погашення податкової заборгованості перед бюджетом. Придбавши у 2000 році спірне майно КСП «Артіль-Центр» провело державну реєстрацію свого права власності та розпорядилось ним, уклавши 30.11.2001 року із ОСОБА_6 договір міни нежитлових приміщень. Зазначає про те, що вона є добросовісним набувачем спірного майна і володіє ним на законних підставах. (том 1 а.с.86-89)

Справа слухалась судами неодноразово.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 08.04.2010 року у задоволенні позову Національної Спілки письменників України до ОСОБА_6, КСП «Артіль-Центр», комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи: Міжнаціональної Спілки письменників Криму про витребування майна із чужого незаконного володіння було відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до Національної Спілки письменників України, КСП «Артіль-Центр», комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про визнання правочину укладеним і визнання права власності було відмовлено. (том 1 а.с.148-151)

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 09.06.2011 року рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 08.04.2010 року було залишено без змін. (том 1 а.с.275-277)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2011 року було скасовано рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 08.04.2010 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 09.06.2011 року та справу передано на новий розгляд до місцевого суду. (том 1 а.с.338-341).

Скасовуючи рішення Ялтинського міського суду АР Крим та ухвалу Апеляційного суду АР Крим Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив про те, що суд першої інстанції замість з'ясування обставин, які відносяться до предмету доказування, з'ясовував обставини, пов'язані із присвоєнням спірному майну нової адреси у зв'язку із його відчуженням за договором і подані на підтвердження цих обставин докази не оцінював на предмет їх належності відповідно до ст.58 ЦПК України, а апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги і в своїй ухвалі не зазначив підстав їх відхилення.

Згідно ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 07.03.2012 року у задоволенні позову Національної Спілки письменників України до ОСОБА_6, КСП «Артіль-Центр», комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи: Міжнаціональної Спілки письменників Криму про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до Національної Спілки письменників України, КСП «Артіль-Центр», комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про визнання правочину укладеним і визнання права власності відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Національної Спілки письменників України просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову Національної Спілки письменників України та ухвалити нове рішення про задоволення їхніх позовних вимог. Вважає рішення необґрунтованим та незаконним. Посилається на те, що Національна Спілка письменників України є одноособовим власником Будинку творчості письменників ім.Чехова, а висновки суду про те, що спірне майно належало на праві власності двом співвласникам - Національній Спілці письменників України та Міжнаціональній Спілці письменників Криму - є помилковими. Зважаючи на те, що спірне майно вибуло із власності позивача не з його волі, вважає, що майно може бути витребувано в останнього набувача.

В запереченнях на апеляційну скаргу КСП «Артіль-Центр» просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Вважають, що рішення є законним та обґрунтованим.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 також просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити. Зазначає, що вона є добросовісним набувачем.

Як зазначено в роз'ясненнях, що містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 не оскаржується, то суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частині рішення.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача - Національної Спілки письменників України, представника КП Ялтинської міської ради «БТІ», повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України, і не заявивших клопотання про відкладення справи. З поштових повідомлень вбачається, що рекомендований лист із судовою повісткою Національна спілка письменників України отримала 13.06.2012 року про що розписався уповноважений Соловей, Міжнаціональна Спілка письменників Криму отримала судову повістку - 08.06.2012 року (а.с.104-108 том 2). Від начальника КП Ялтинської міської ради «БТІ» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника КП.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_6, представника КСП «Артіль-Центр», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову Національної Спілки письменників України, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. А також, що підстав витребувати у ОСОБА_6, яка є добросовісним набувачем спірного майна, судом не встановлено та позивачем не доведено.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, зазначив як на одну із підстав відмови у задоволенні позову і на те, що другий співвласник - Міжнаціональна Спілка письменників Криму не вимагає повернення спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності №П-546 від 08.02.1999 року, виданого на підставі Закону України «Про професійних творчих працівників і творчі союзи» та постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна творчим союзам» №1058 від 10 липня 1998 року, у власність Спілці письменників України /із спільним володінням із Спілкою письменників Криму/ на праві власності громадської організації належить Будинок творчості письменників ім.А.П.Чехова. (том 1 а.с.12)

Спілка письменників України, від імені якої діяв директор філії Літературного фонду, уповноважений на укладення договору постановою Секретаріату письменників України, ОСОБА_9 та КСП «Артіль-Центр» 24.04.2000 року уклали договір купівлі - продажу спального корпусу №1 літер «А», розташований по АДРЕСА_1 в м.Ялта АР Крим. Договір оформлено нотаріально. (том 1 а.с.13)

30.11.2001 року між КСП «Артіль-Центр» та ОСОБА_6 було укладено договір міни нежитлових приміщень, згідно якого ОСОБА_6 обміняла належний їй на підставі договору купівлі -продажу інженерно - лабораторний корпус, розташований в м.Луганськ, вул.Робоча, №25 на спальний корпус №1 літер «А» на АДРЕСА_1 в м.Ялта, який належить КСП, який належить КСП на підставі договору купівлі -продажу. Договір посвідчено приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_10 (том 1 а.с.16-17)

Рішенням виконкому Ялтинської міської ради АР Крим від 23.08.2002 року за №301 (7) зазначений спальний корпус було виділено із складу домоволодіння по вул.Манагарова,7 в м.Ялта та йому привласнена поштова адреса: АДРЕСА_1 «а» в м.Ялта та ОСОБА_6 зареєстроване право власності на майно. (том 1 а.с.91,92)

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009 року, було задоволено позов Національної Спілки письменників України та визнано недійсним договір купівлі - продажу майна від 24.04.2000 року спального корпусу №1 Будинку творчості письменників ім.А.П. Чехова, розташованого в мЯлта, АДРЕСА_1, укладеного між Національною Спілкою письменників України та КСП «Артіль-Центр» (том 1 а.с.18-27, 28-33)

Підставою визнання недійсним договору купівлі -продажу було те, що продаж було здійснено ОСОБА_9 без належних повноважень, оскільки найважливіші питання діяльності Спілки письменників України відносяться до компетенції Ради Спілки за винятком тих, що належать до компетенції З'їзду або Конференції, але ні З'їздом, ні Радою Спілки рішення про відчуження майна не приймалось.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 145 ЦК УРСР, що діяв у період виникнення спірних правовідносин, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Відповідно до частини 1 ст. 388 ЦК України (в редакції 2003 року), яка діє на час розгляду справи та за своїм змістом не суперечить правилам ст.145 ЦК УРСР, у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом зазначених правових норм (ст.145 ЦК УРСР в редакції 1963 року та ст.388 ЦК України в редакції 2003 року) суд повинен з'ясувати, а позивач повинен довести: чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати він про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 145 ЦК УРСР (1963 року) та ст. 388 ЦК України (2003 року) можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом і ст. 145 ЦК УРСР, і ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Таким чином, право власника на витребування своєї речі при певних умовах обмежується в інтересах добросовісного набувача.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача .

Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту ст.145 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних відносин) та п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України( яка дії на даний час), власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача.

У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту лише шляхом задоволення віндикаційного позову про витребування майна від добросовісного набувача.

Як роз'яснюється у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.95 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами), при розгляді судом позову про витребування власником свого майна слід враховувати, що згідно зі ст.50 Закону "Про власність" ( 697-12 ) і ч.3 ст.145 ЦК ( 1540-06 ) власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення (віндикація) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, безоплатно набутого володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. В інших випадках судам слід керуватись правилами ч.1 та ч.2 ст.145 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Між тим, позивачем не доведено, що на момент укладання договору міни нежитлових приміщень від 30.11.2001 року між КСП «Артіль- Центр» та ОСОБА_6, остання знала чи могла знати про те, що договір купівлі - продажу від 24.04.2000 року, укладений між Спілкою письменників України та КСП «Артіль - Центр» має певні вади через надання повноважень представнику продавця ОСОБА_9 не уповноваженим органом Правління, що було визнано Севастопольським апеляційним господарським судом 25.11.2008 року.

Позивачем не доведено та судом не встановлено порушень зі сторони відповідачки і не встановлено, що вона діяла недобросовісно щодо придбання спірного майна. Таким чином, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем спірного майна.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Національна Спілка письменників України є одноособовим власником Будинку творчості письменників ім.А.П. Чехова, як такі що суперечать доводам позивача, який у своєму позові стверджував про те, що Будинок є спільною власністю Національної Спілки письменників України із Міжнаціональною Спілкою письменників Криму. (а.с.4 том 1)

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спірне майно вибуло від власника не з його волі, як необгрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з договору купівлі - продажу від 24.04.2000 року договір укладався між Спілкою письменників України та КСП «Артіль-Центр».

Згідно пункту 5.1 Статуту Національної Спілки письменників України (який викладено із змінами та доповненнями внесеними III з'їздом письменників України 17.10.2001 року, ці зміни погоджено 28.11.2001 року та 03.12.2001 року зареєстровано правонаступника) НСПУ є правонаступником майна колишньої Спілки письменників СРСР, розташованого на території України. (том 1 а.с.171-177)

Тобто, на момент укладання договору купівлі - продажу спірного майна у квітні 2000 року між КСП «Артіль-Центр» та Спілкою письменників України, а також на момент укладання договору міни спірного майна між КСП та ОСОБА_6 30.11.2001 року, Національна Спілка письменників України ще не була майновим правонаступником, а тому немає підстав вважати, що майно вибуло із їх володіння поза волею.

Крім того, із виписки з протоколу №2 засідання Правління Спілки письменників Криму від 10.03.2000 року вбачається, що з метою погашення значної податкової заборгованості перед державою та заборгованості перед комунальними службами АР Крим було вирішено продати корпус №1 Будинку творчості ім.А.П.Чехова в м.Ялті (частку, належну Спілці письменників Криму). Погодитись з аналогічним рішенням Національної Спілки письменників України. Переговори щодо продажу доручити генеральному директору Управління Будинків творчості Літфонда України ОСОБА_9 (том 1 а.с.57)

З виписки із протоколу №87 засідання Секретаріату ради Спілки письменників України від 27.06.2000 року вбачається, що було вирішено зобов'язати ОСОБА_9 надати всі потрібні документи, котрі засвідчили б необхідність термінового продажу корпусу. Створити комісію для розгляду справи продажу корпусу. (том 1 а.с.58)

Постановою Секретаріату Спілки письменників України №81 від 29.02.2000 року було ухвалено з метою погашення великої податкової заборгованості перед державою та заборгованості перед комунальними службами продати корпус №1 Будинку творчості ім.А.П.Чехова по АДРЕСА_1 в м.Ялта. переговори щодо продажу доручити вести директорові Будинку творчості письменників ОСОБА_9 (а.с.65 т.1)

Згідно виписки із протоколу №92 від 08.11.2000 року засідання Секретаріату ради Національної Спілки письменників України на засіданні було схвалено продаж корпусу 31 Будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова та за успішне виконання завдання по продажу корпусу оголошено подяку ОСОБА_9. (том 1 а.с.59)

Із листа голови Правління Спілки письменників Криму П.П. Панасенко на ім'я ОСОБА_9 вбачається, що Правління Спілки письменників Криму не заперечує проти продажу корпусу №1 Будинку творчості письменників ім.А.П. Чехова (том 1 а.с.60).

З листа Спілки письменників України від 14.11.2000 року підписаного головою Національної Спілки письменників України Мушкетиком Ю. та головою Ревізійної комісії НСПУ Орач О. вбачається, що було оголошено подяку ОСОБА_9 та нагороджено його «Почесною відзнакою НСПУ» за те, що він вигідно подав корпус №1 і погасив борги, тим самим зберіг майно НСПУ та зазначено, що він сумлінно впорався з дорученням Ради Національної Спілки письменників України відповідно рішення від 29.02.2000 року та Спілки письменників Криму від 10.03.2000 року про ситуацію з Будинком творчості ім.А.П.Чехова (продаж корпусу №1 з метою погашення боргів). (а.с.61)

Після продажу корпусу №1 Будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова Національна Спілка письменників України було отримано аудиторський звіт, у якому зазначено про економічно та юридично обґрунтований продаж спального корпусу №1 БТП ім.А.П.Чехова. (а.с.62-64).

Таким чином, із зазначених матеріалів справи вбачається, що Спілка письменників України (на даний час Національна Спілка письменників України) в особі Ради, Ревізійної комісії, голови Спілки письменників України, Правління СПУ знала про продаж спірного майна, ініціювала цей продаж та схвалювала продаж майна, який був у той час необхідним для погашення податкової заборгованості та комунальної заборгованості НСПУ, тому немає підстав вважати, що відчуження майна відбулося поза волею власника. У зв'язку з чим відсутні підстави витребування спірного майна від добросовісного набувача.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 отримала у власність спірне майно за договором міни, тобто за платним договором, від КСП «Артіль-Центр» та враховуючи зміст зазначених документів, що містяться в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння позивача з його відома та за його волею, а тому не вбачається підстав для витребування майна від добросовісного набувача, яка придбала спірне майно за плату і не знала та не могла знати про те, що воно було відчужено наступному власнику - КСП «Артіль-Центр» особою, яка не мала права його відчужувати.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для скасування рішення і ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм закону.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростували, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, і відповідно до вимог частини 1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 305 ч.2, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу скаргою Національної спілки письменників України відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 07 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.