Справа № 2-396/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2007 p.                          Солом'янський районний суд м.  Києва в складі:

головуючого судді                          Оксюти Т.Г.

при секретарі                                  Богуславець І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення коштів за договором позики, 

ВСТАНОВИВ:

18.08.2006 позивач звернувся до суду з позовом,  в якому просить стягнути з відповідача суму боргу - 66.301, 25 грн.,  три відсотки річних за прострочення зобов'язання в сумі 2.272, 41 грн.,  витрати на правову допомогу,  а також витрати пов'язані з оплатою державного мита в сумі 715, 74 грн.,  мотивуючи свої позовні вимоги тим,  що 26.01.2005 року до нього звернувся ОСОБА_2з проханням надати йому позику,  яку він до цього часу не повернув.

Посилається на те,  що 26.01.2005 року позивач передав відповідачу гроші у сумі 66.301, 25 грн.,  які дорівнювали на момент їх передачі 12.500, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ,  що підтверджується борговою розпискою,  відповідач зобов'язався повернути кошти позивачу в строк до 26.06.2005 року,  але до цього часу борг не повернув,  і на момент звернення позивача до суду також ухиляється від виконання свого зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги,  відмовилась від вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову,  підтвердив,  що дійсно,  між позивачем та відповідачем виникли непорозуміння з приводу грошових коштів,  результатом чого стало написання відповідачем боргової розписки під примусом позивача. Стверджує,  що дана угода була безгрошова,  тобто позивач не передавав кошти відповідачу. Також зазначив,  що вимоги позивача щодо повернення коштів були задоволені відповідачем шляхом написання останнім заяви про вихід зі складу учасників товариства «Транс - Легіон Україна» і передачі своєї частки,  яка приблизно дорівнює сумі боргу на користь товариства «Транс - Легіон Україна». За таких обставин просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, свідка,  дослідивши матеріали справи, суд вважає,  що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено,  що позивач та відповідач були учасниками ТОВ «Транс - Легіон Україна».

Встановлено,  що відповідач ОСОБА_226.01.2005 року отримав у позивача ОСОБА_1грошову позику в сумі 66.301, 25 грн. про що написав власноручно боргову розписку,  (а. с.  5) Відповідач зобов'язався повернути гроші до 26.06.2005 року,  але до цього часу позивачу гроші не повернув і на момент розгляду спору також ухиляється від виконання свого зобов'язання.

2

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те,  що дана угода була безгрошова,  а розписка була написана під примусом,  оскільки відповідачем не було наведено жодних доказів на підтвердження цих тверджень.

05.04.2005 року позивач звернувся із нотаріально посвідченою заявою до ТОВ «Транс - Легіон Україна»,  в якій просив вивести його зі складу учасників товариства і передати належну йому частку,  що складає 0, 333 % ТОВ «Транс - Легіон Україна».

Що стосується тверджень представника відповідача про те, що сума боргу була повернута шляхом передачі частки відповідача у статутному фонді ТОВ «Транс - Легіон Україна» на користь товариства,  то суд не може прийняти її як належний доказ повернення коштів за договором позики,  оскільки цією заявою були врегульовані відносини між відповідачем та ТОВ «Транс - Легіон Україна»,  а не позивачем.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3пояснив,  що він знайомий з позивачем нетривалий термін,  а відповідача знає давно. З приводу стягнення боргу за договором позики він нічого пояснити не може. Знає,  що ОСОБА_1. є Головою правління ТОВ «Транс - Легіон Україна».

Згідно  ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно  ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно  ст. 1046 ЦК України по договору позики одна сторона /позикодавець/ передає другій стороні /позичальникові/ у власність або оперативне управління гроші або речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно  ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі,  якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до  ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Якщо договором не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до ч.1  ст. 1050 ЦК України,  якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,  він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ч. 2  ст. 625 ЦК України,  зі змісту якої випливає,  що боржник,  який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотки річних від простроченої суми.

Таким чином,  суд приходить до висновку про те,  що з відповідача ОСОБА_2підлягає стягненню на користь позивача суму боргу - 66.301, 25 грн.

Встановлено,  що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання,  щодо повернення коштів і період прострочення з 26.06.2005 року до 18.08.2006 року складає 417 днів,  таким чином три відсотки річних від простроченої суми становлять : 66.301, 25 грн. X 3% / 365 днів X 417 днів = 2.272, 41 грн.

За таких обставин,  вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних за прострочення зобов'язання в сумі 2.272, 41 грн. є обґрунтованою,  а тому суд приходить до висновку про її задоволення.

Оцінюючи зібрані по справі докази,  суд дійшов висновку,  що позивач довів,  що відповідачем були порушені фінансові зобов'язання,  а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу суму боргу та три відсотки річних за прострочення зобов'язання.

Згідно вимог  ст. ст. 27,  28,  29,  30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб,  показання свідків,  письмові докази,  речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази,  які мають значення для справи. Обставини,  які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини,  на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

3

Згідно  ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись  ст. ст. 525,  526,  625,  1047, 1048, 1049,  1050 ЦК України,   ст.  ст. 57,  59,  60,  62,  64,  84,  88,  212,  213,  214,  215 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення коштів за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2проживаючого АДРЕСА_1,  на користь ОСОБА_1суму боргу -66.301, 25 грн.,  три відсотки річних за прострочення зобов'язання в сумі 2.272, 41 грн.,  витрати пов'язані з оплатою державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 715, 74 грн.,  а всього 69.289, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яка подається в десятиденний термін з дня проголошення рішення.