СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2012 року Справа № 5020-1952/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Антонової І.В.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
прокурор, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 25 від 04.04.12, прокурор міста Севастополя;
позивача, Третяк Олеся Михайлівна, довіреність № б/н від 07.12.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних;
відповідача, Косарев Олексій Миколайович, довіреність № 1 від 03.01.12, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;
третьої особи, не з'явився, Міністерство аграрної політики та продовольства України;
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 22 лютого 2012 року у справі №5020-1952/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" (вул. Маліновського, 20,Інкерман, м. Севастополь,99703)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)
третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Крещатик, 24,Київ 1,01001)
про внесення змін до договору
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про зміну пункту 10.1. договору оренди цілісного майнового комплексу державного орендованого майна від 25 червня 2004 року № 175 в частині строку оренди та викладення його у редакції позивача.
Так позивач вважає, що укладаючи у 2004 році договір оренди цілісного майнового
комплексу державного орендованого майна строком на 10 років, сторони не передбачали і не могли передбачити незадовільний стан та фізичний і моральний знос обладнання комплексу, що призвело до неможливості ефективного використання позивачем об'єкта оренди, як того вимагають умови договору оренди впродовж строку дії договору, тобто до 2014 року.
Вказані обставини призвели до необхідності розроблення та втілення програми комплексного переозброєння і реконструкції цілісного майнового комплексу «Інкерманський завод марочних вин», яка передбачає довгострокове до 2040 року інвестування позивачем у цілісний майновий комплекс «Інкерманський завод марочних вин»на його переозброєння і реконструкцію у зв'язку з чим необхідно внести зміни у договір оренди, в частині строку його дії.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2012 року у справі №5020-1952/2011 позов задоволено змінено п.101. договору оренди цілісного комплексу державного орендованого майна від 25 червня 2004 року №175.
Рішення мотивовано тим, що значний розмір вже вкладених і тих, що будуть вкладені позивачем до 31 грудня 2014 року на виконання програми капітальних інвестицій у реконструкцію комплексу та великі строки їх окупності - виконання договору в існуючій редакції, тобто його припинення 31 грудня 2014 року, не дозволить позивачеві окупити такі інвестиції, та ставить позивача у становище, коли розмір його витрат за договором значно перевищує розмір прибутку, що не відповідає меті, для якої було укладено договір, та порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Не погодившись з рішенням суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційної скарзі зазначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі вважає, що зі змісту статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", яка є спеціальною нормою по відношенню до загальних норм Ци вільного кодексу України, та яка встановлює спеціальний порядок продовження терміну дії договору оренди державного майна можна зробити висновок, про те, що питання про продовження строку дії договору оренди державного майна, може бути розглянуто не раніше 2,5 місяців до закінчення терміну дії цього договору, так як власник майна може використати це майно для власних потреб, тому він повинен попередити про це орендаря не пізніше ніж за 3 місяця до закінчення терміну договору.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2012 року у зв'язку з відпусткою суддю Сікорську Н.І. замінено на суддю Заплава Л.М.
Головуючим суддею по справі № 5020-1952/2011 призначено суддю Заплава Л.М.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
25 червня 2004 року між сторонами укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного орендованого майна «Інкерманський завод марочних вин»№ 175.
Згідно з пунктом 1.1. договору орендодавець (відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного орендованого майна «Інкерманський завод марочних вин».
Відповідно до пункту 10.1. договору він укладено строком до 31 грудня 2014 року. 21.09.2011 позивач направив відповідачу лист №01-01/689 з пропозицією продовжити строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу державного орендованого майна «Інкерманський завод марочних вин»№175 від 25 червня 2004 року до 31 грудня 2040 року та проектом відповідної угоди про внесення змін до договору оренди, у зв'язку з розробленою позивачем програмою комплексного переозброєння і реконструкції цілісного майнового комплексу орендованого майна на період 2010-2040 роки, яка передбачає довгострокове капітальне інвестування позивачем у цілісний майновий комплекс «Інкерманський завод марочних вин» грошових коштів у сумі 135 587 000.00 грн. та поступове комплексне переозброєння і реконструкцію такого комплексу з великими строками окупності витрат.
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі листом від 26 жовтня 2011 року №11-05-03400 запропонувало позивачу повернутися до розгляду питання продовження строку дії договору за три місяці до закінчення його дії. Вважаючи, що відповідач відмовив у внесені змін у договір, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 4 статті 284 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці закінчення терміну договору.
Пунктом 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 10.3 договору оренди також передбачає, що зміна і розірвання договору допускається за взаємною згодою сторін.
Позивач звертаючись з позовом про внесення змін у договір оренди в частині зміни строку оренди, посилався на статтю 652 Цивільного кодексу України та статтю 188 Господарського кодексу України.
Частиною четвертою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до частини другої статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Крім того, частина 4 статі 652 Цивільного кодексу України передбачає, що зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Звертаючись з позовом про внесення змін до договору оренди, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що складає договір оренди цілісного майнового комплексу сторони не могли передбачити незадовільний стан та фізичний і моральний знос обладнання комплексу, що призвело до неможливості ефективного використання позивачем об'єкта оренди та розроблення позивачем програми комплексного переозброєння і реконструкції цілісного майнового комплексу. Судова колегія вважає, що розроблення позивачем вищевказаної програми не є істотною зміною обставин при наявності яких допускається зміна договору за рішенням суду. Позивач не обґрунтував наявність істотних змін обставин та чому розірвання договору оренди суперечить суспільним інтересам, або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, тому позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, тому рішення господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2012 року у справі №5020-1952/2011скасувати.
3. У позові відмовити.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді І.В. Антонова
О.І. Проценко
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" (вул. Маліновського, 20, Інкерман, м. Севастополь, 99703)
2. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)
3. Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, м. Київ,01001)
4. Прокуратура м. Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99000)