ун. № 2-1992/11

пр. № 2/2608/269/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва

в складі:головуючого Морозова М.О.

при секретарях Родько Г.В., Олешко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє також як законний представник ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»про встановлення порядку конкретного користування квартирою та вселення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, яка діє також як законний представник ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про: зміну договору найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1, виділивши їм: ОСОБА_2 кімнату розміром 10, 3 кв. м, ОСОБА_3 кімнату площею 13, 4 кв. м, іншу кімнату розміром 17, 9 кв. - відповідачам по справі, залишивши в спільному користуванні сторін місця загального користування: кухню, ванну кімнату, балкон; вселення ОСОБА_3 в кімнату площею 13, 4 кв. м; зобов'язання третю особу змінити особистий рахунок на два окремих особистих рахунки-їм, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на кімнати площею 10, 3 кв. м та 13, 4 кв. м та за відповідачами на кімнату 17, 9 кв. м.

При цьому, посилається на те, що вказана квартира належить їм, сторонам по справі, на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі розпорядження №404 від 23.01.2001 р. Ленінградською районною радою народних депутатів м. Києва. Квартира складається з трьох кімнат жилою площею 1,7 9 кв. м, 10, 3 кв. м, 13, 4 кв. м загальною жилою площею 41, 60 кв. м. В квартирі зареєстровані сторони по справі, ОСОБА_3 є інвалідом 11 групи, хворіє психічним захворюванням і не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Кімната площею 10, 3 кв. м є ізольованою, дві ніші кімнати є суміжні. В квартирі встановився конкретний порядок користування квартирою. ОСОБА_3 займав кімнату з балконом площею 13, 4 кв. м, вона ОСОБА_2 кімнату площею 10, 3 кв. м, ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 займав кімнату площею 17, 9 кв. м. Між ними не досягнуто згоди з приводу користування квартирою, відповідачі перешкоджають їм у проживанні в квартирі, в липні 2010 р. заселились протиправно без їх згоди в кімнату 13, 4 кв. м, користуючись ще й кімнатою 17, 9 кв. м, і вона з ОСОБА_3 вимушені разом проживати в кімнаті площею 10, 3 кв.м. ОСОБА_3 веде паразитичний обрах життя, комунальні послуги не сплачує, їх на балкон та на кухню не пускає.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав з тих мотивів, що встановлення порядку користування квартирою по варіанту позивача по справі зачіпає його законні права та інтереси стосовно користування квартирою, в якій кімната жилою площею 17, 9 кв. м є прохідною, та при ситуації, що його мати ОСОБА_3 померла, і ніщо не заважає домовитись мирно щодо користування квартирою та оплати за житлово-комунальні послуги

ОСОБА_3, яка була вказана відповідачем у позовній заяві, 16.03.2011 р. померла, після її смерті відкрилась спадщина, яку прийняли в рівних частках сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, тому вони є правонаступниками прав і обов'язків вказаної особи по даній цивільній справі.

Третя особа просить слухати справу без участі її представника, тому суд, враховуючи думку сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що спірним жилим приміщенням є трикімнатна квартира №488 жилою площею 41, 69 кв. м, загальною площею 59, 0 кв. м, яка розташована на 3-му поверсі 5-ти поверхового будинку АДРЕСА_1. В квартирі зареєстровані та проживають позивач по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 Особистий рахунок на квартиру відкрито на ОСОБА_2 Квартира складається з трьох кімнат жилою площею: 10, 3 кв. м, 13, 4 кв. м, 17, 9 кв. м, з яких кімната жилою площею 10, 3 кв. м є ізольованою. Квартира сторонам по справі належить на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною радою м. Києва 23.01.2001 р., свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державною нотаріальною конторою 25.12.2002 р. після смерті ОСОБА_5, свідоцтв про право на спадщину за законом, виданого державною нотаріальною конторою 23.11.2011 р. після смерті ОСОБА_3 (а.с.7-12, 49-55, 61-64, 68-73)

Згідно ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Як зазначено в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. №7 (із змінами і доповненнями) "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок", якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд має право за пред*явленим позовом визначити порядок користування окремими приміщеннями. В цьому випадку окремі підсобні приміщення (кухня, коридор та ін.) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Згідно ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як зазначено в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 (із змінами і доповненнями) "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Як вбачається з пояснень сторін в судовому засіданні, між ними існують суперечки в користуванні квартирою як спільним майном та оплаті за житло й комунальні послуги.

ОСОБА_2 просить виділити їй в користування кімнату жилою площею 10, 3 кв. м, ОСОБА_3 кімнату площею 13, 4 кв.м, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кімнату 17, 9 кв. м. Однак жила площа такого розміру не співпадає з розміром ідеальних часток, що припадають сторонам по справі, що порушує їх законні права та інтереси і суперечить ч.3 ст. 358 ЦК України, а саме кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Кімнати жилою площею 17, 9 кв. м та 13, 4 кв. м є суміжно-прохідними, а не ізольованими.

Як вбачається з позову та пояснень сторін, між сторонами склався інший порядок користування жилими кімнатами квартири, а не той, що просить встановити ОСОБА_2 у позовній заяві. Між сторонами склався конкретний порядок користування жилими приміщеннями квартири на протязі тривалого часу, тому дану обставину суд повинен враховувати при вирішенні спору.

Сторони по справі є співвласниками спірної квартири, бажають проживати в квартирі та користуватися нею, тому їх не можна ущімлювати у праві власності щодо жилого приміщення, але вони мають всі законні підстави користуватися своїми частками у спільній частковій власності.

Не підтверджено в ході розгляду справи, що з боку відповідачів чинились перешкоди у користуванні квартирою позивачу та ОСОБА_3

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3, яка була відповідачем по справі, померла, між тим позовні вимоги ОСОБА_2 в зв'язку з цією обставиною не змінювались, не уточнювались, що також є підставою не задовольняти її позов, бо він не співвідноситься з реальними обставинами.

При таких обставинах, в силу вимог закону та склавшихся цивільно-правових відносин позовні вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволені у повному обсязі, бо не має законних підстав встановлювати конкретний порядок користування квартирою, і як наслідок-не має підстав для зміни договору найму житлового приміщення, зміни особистого рахунку на два окремі особисті рахунки, вселення ОСОБА_3 в кімнату площею 13, 4 кв. м. Між тим, сторони не позбавлені можливості вирішити спір щодо користування спірною квартирою в позасудовому порядку, по взаємній домовленості чи іншим законним способом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 356, 358, 386, 391 ЦК України, ст.ст.10, 37, 60, 212, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє також як законний представник ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про встановлення порядку конкретного користування квартирою та вселення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя