АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/5132/2012 Головуючий 1 інст. -Назаренко О.В.

Справа № 2-2237/11 Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: сімейні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Котелевець А.В.,

Кіпенка І.С.,

при секретарі - Шабас О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

02 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, а саме: земельної ділянки площею 0,222 га для будівництва індивідуального житлового будинку, розташованої на землі Березівської селищної ради Харківського району Харківської області у АДРЕСА_1, яка оформлена за договором купівлі-продажу від 22.04.2005 року, посвідченим Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстровий № 1-849, на ім'я ОСОБА_3 і визнання за нею права власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки.

При цьому посилалась на те, що земельна ділянка була придбана сторонами у період перебування ними у шлюбі, а тому, відповідно до ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України є спільним сумісним майном подружжя і їй належить половина спірного майна.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати, понесені ОСОБА_2, віднесені за її рахунок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: здійснити поділ спільного майна подружжя -земельної ділянки площею 0,222 га, розташованої в АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на Ѕ частини цієї ділянки. Вважає рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову за таких підстав.

Приймаючи рішення про відмову позивачці у задоволенні позову про визнання за нею права власності на 1\ 2 частину спірної земельної ділянки, районний суд виходив із того, що договір купівлі- продажу земельної ділянки, який оформлений на відповідача, не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому сторони не набули права власності на спірну земельну ділянку і відсутні підстави для поділу майна подружжя.

Проте з такими висновками суду погодитися неможна за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 16. 03. 2004 року по 04. 10. 2010 року.

За час шлюбу на спільні кошти сторони придбали за нотаріально посвідченим договором купівлі -продажу від 22 квітня 2005 року земельну ділянку, загальною площею 0, 222 га для будівництва житлового будинку, що розташована у АДРЕСА_1. Договір оформлений на ім»я ОСОБА_3 а.с. 5)

Із договору купівлі продажу земельної ділянки вбачається, що ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку розміром 0, 222 га для будівництва індивідуального житлового будинку.

Земельна ділянка належала продавцю на підставі державних актів.

У зв'язку із переіменуванням земельної ділянки АДРЕСА_1 слід вважати, що ця земельна ділянка розташована у АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 14 червня 2006 року отримав державні акти на право власності на спірну земельну ділянку, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розміром 0, 1500 га., та ведення особистого селянського господарства, розміром 0, 0720 га. ( а.с. 70 -71)

Судова колегія приходить до висновку, що зазначена земельна ділянка є майном, набутим подружжям за час шлюбу із залученням коштів подружжя, а тому є спільним сумісним майном подружжя і підлягає поділу між ними.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, посвідчується державними актами.

За змістом ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно -правових угод.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь -яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка була придбана подружжям у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, тому позивачка набула право власності на 1\2 її частину.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмір 278 грн. 30 коп., які нею понесені і документально підтверджені. ( а.с. 1, 2, 66)

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 у порядку розподілу спільного майна подружжя право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,222 га.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 278 грн. 30 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: