Справа № 22-8481/2012 рік Головуючий у 1 інстанції Подколзін В.М.

Категорія 51 Доповідач Маширо О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Принцевської В.П.

при секретарі Хачатрян А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду від 21 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення одноразової допомоги,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні його вимог про стягнення одноразової допомоги у зв»язку з виходом на пенсію.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач досяг пенсійного віку та йому була нарахована пенсія з 31 грудня 2001 року, коли він працював у воєнізованому гірничо-рятувальному загоні.

Суд встановив, що на шахту «Полтавська» позивач працевлаштувався будучи пенсіонером, а 27 лютого 2012 року звільнився за власним бажанням у зв»язку з переходом на пенсію вже вдруге. Оскільки колективним договором передбачена виплата одноразової допомоги при першому звільненні пенсіонера, суд відмовив Середі у задоволенні його вимог.

Що стосується стажу роботи, то суд першої інстанції і в цій частині відмовив позивачеві, оскільки питання про зарахування військової служби до стажу підземної роботи має вирішувати управління пенсійного фонду, а не шахтоуправління.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону, є необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, суд не врахував, що з гірничо-рятувального загону він звільнився 31 грудня 2011 року не у зв»язку з переходом на пенсію, а через закінчення строку дії контракту, а на пенсію він звільнився уперше з шахти 27 лютого 2012 року.

Раніше одноразова допомога йому не виплачувалась, його право на виплату цієї допомоги передбачене як Галузевою угодою, так і колективним договором.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 свою трудову діяльність розпочав підземним гірничим робітником на шахті ім.Леніна шахтоуправління Артемвугілля» 04 вересня 1978 року.

У подальшому він проходив військову службу, навчався на денній формі навчання у технікумі та інституті, працював на різних підприємствах гірничої промисловості на підземній роботі, а з 30 жовтня 1995 року був прийнятий на роботу у воєнізований гірничо-рятувальний загін, звідки звільнився 31 грудня 2011 року у зв»язку із закінченням строку дії контракту (а.с.4-6).

З 25 січня по 27 лютого 2012 року позивач працював на підземній роботі на шахті «Полтавська» ДП «Орджонікідзевугілля», звільнившись за власним бажанням у зв»язку з переходом на пенсію.

Стаж роботи позивача безпосередньо у вугільній промисловості становить 19 років 10 місяців 25 днів, проти чого не заперечує і сам позивач.

Колективним договором державного підприємства «Орджонікідзевугілля», прийнятим конференцією трудового колективу 26 січня 2012 року, встановлено, що при звільненні працівника у зв»язку з виходом на пенсію йому виплачується одноразова допомога згідно з п.12.15 Галузевої угоди. Працівнику, який має право на пенсію за віком …. при першому звільненні в підприємства … виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи у галузі та середнього заробітку (а.с.35-36).

При цьому, колективний договір не містить посилання на те, що у стаж роботи, який дає право на виплату одноразової допомоги у зв»язку з виходом на пенсію, зараховуються будь-які інші види діяльності, зокрема, служба в армії. Навпаки, колективним договором передбачене право працівника на отримання такого виду заохочення, як одноразова допомога у зв»язку з виходом на пенсію, за наявності певного розміру трудового стажу безпосередньо у вугільній галузі.

На а.с.37-41 міститься Положення про порядок виплати працівникам винагороди за вислугу років у структурних підрозділах ДП «Орджонікідзевугілля», яким передбачено, що час дійсної військової служби за певних умов зараховується до безперервного стажу роботи при визначенні розміру винагороди за вислугу років (п.9, 9.1 Положення - а.с.38).

Таким чином, одноразова допомога у зв»язку з виходом на пенсію та винагорода за вислугу років - це є різні види заохочення, встановлені колективним договором, і стаж роботи працівника при визначенні цих виплат обраховується по-різному, а саме: при визначенні розміру винагороди за вислугу років до безперервного стажу роботи за певних умов зараховується час дійсної військової служби, а при обчисленні одноразової допомоги у зв»язку з виходом на пенсію війська служба не зараховується.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь одноразової допомоги у зв»язку з виходом на пенсію у розмірі 3-х середньомісячних заробітків не підлягають задоволенню, оскільки для такої виплати працівник повинен мати стаж роботи у вугільній галузі не менше 20 років, тоді як позивач стажу такої тривалості безпосередньо у вугільній галузі не має.

Відмовляючи позивачеві у задоволенні його вимог, суд першої інстанції посилався на те, що Середа не перший раз звільнився на пенсію.

Дійсно, колективним договором передбачено, що за наявності права працівника на таку виплату одноразова допомога виплачується йому при першому звільненні з підприємства.

Натомість з даного підприємства - шахти «Полтавська» державного підприємства «Орджонікіздевугілля» - позивач звільнився на пенсію уперше, тому він би мав право на виплату одноразової допомоги у зв»язку з виходом на пенсію у тому розмірі, як вказано у його позовній заяві, якщо би мав при цьому стаж роботи у вугільній галузі не менше 20 років.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, однак з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду від 21 червня 2012 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: