ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом  Акціонерного товариства закритого типу "Новомосковський завод мінводи", с. Знаменівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. П'ятихатки, Дніпропетровська область

про стягнення 25030 грн.

                                                                                                             Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Полєв В.О., довіреність б/н від 18.07.06 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми  боргу -6853,89 грн., інфляційних збитків -610 грн., пені -16003,83 грн., відсотків річних -876,92 грн., штрафу -685,39 грн., всього -25030,03 грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за  умовами укладеного між сторонами договору поставкиНОМЕР_1 від 01.02.05 року.

Представник позивача позов підтримав, просить суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, вимог не заперечив, присутність повноважного представника в судовому процесі не забезпечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином (а.с. 14).

Нез'явлення відповідача на виклик суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа, згідно ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оригінали документів, оглянуті в судових засіданнях, відповідають копіям, долученим до позовної заяви.

          За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено  вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

Між позивачем -акціонерним товариством закритого типу „Новомосковський завод мінводи” та відповідачем -приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений договір поставкиНОМЕР_1 від 01.02.05 року, за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання передати в узгоджений строк мінеральну воду та безалкогольні напої у власність покупця (відповідача у справі) та покупець, відповідно, зобов'язання прийняти цей товар та сплатити його на умовах, визначених в договорі.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кількість, вартість та асортимент постачаємого товару вказується у видатковій товарній накладній, яка є невід'ємною частиною договору, складеною на підставі письмового замовлення покупця на поставку товару, яке покупець зобов'язаний надіслати продавцю поштою, факсимільним зв'язком, телефонограмою, телеграмою або вручити під розписку його уповноваженій особі.

На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 11853,89 грн., що підтверджено видатковою накладною НОМЕР_2 від 22.02.05 року, копія якої долучена до позовної заяви.

Пунктом 3.1. договору визначено, що покупець (відповідач у справі) зобов'язаний сплатити поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача у справі), або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника як виробника товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Позивач посилається на те, що відповідачем частково була сплачена продукція в сумі 9000 грн.

Докази оплати відповідачем отриманої від позивача продукції за умовами укладеного між сторонами договору в повному обсязі суду не подані.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент розгляду справи становить 2853,89 грн.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу,  в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті поставленого  позивачем товару.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що у встановлений договором строк продукція відповідачем в повному обсязі не була сплачена позивачу (відсутність заборгованості в розмірі, пред'явленому позивачем відповідачем не доведена), суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 2853,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7.4. договору сторонами узгоджений інший розмір річних, а саме 10 % від простроченої суми. За період прострочення з квітня 2005 року по лютий 2006 року нарахована позивачем сума інфляційних збитків складає 610 грн., відсотків річних -876,92 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та відсотків річних суд вважає обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Пунктом 7.3. договору сторонами передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару, покупець (відповідач у справі) зобов'язаний сплати постачальнику (позивачу у справі) неустойку (пеню) у розмірі 0,5 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення оплати товару понад 30 календарних днів, покупець  зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 7.3. договору сторони узгодили, що до вимог постачальника про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності тривалістю в 3 роки.

Нарахована позивачем сума штрафу становить 685,39 грн., пені за період  прострочення з 15.03.05 року по 25.06.06 року - 16003,83 грн.,

Вимоги позивача щодо стягнення пені за визначений ним період прострочення та штрафу суд вважає обгрунтованими та підлягаючими задоволенню: штрафу - в повному обсязі, пені -частково, в сумі -1626,90 грн. з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Розділом 7 договору поставкиНОМЕР_1 від 01.02.05 року сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №  543/96-ВР від 22.11.1996 року передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який, згідно ст. 3 вказаного Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одже, положення цього Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.03.06 року.

Таким чином, пеня в даному випадку, має бути нарахована з додержанням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №  543/96-ВР від 22.11.1996 року та підлягає стягненню за визначений позивачем період в розмірі 1626,90 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та

керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 -84, 116, 117  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 -АДРЕСА_1, ін. № НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства закритого типу „Новомосковський завод мінводи” -51281, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Жукова,1-а, код ЄДРПОУ 00382728, р/р 26007580550100 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 305653 суму  боргу -2853,89 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят три грн. 89 коп.), інфляційні витрати -610 грн.(шістсот десять грн.), пеню -1626,90 грн. (одна тисяча шістсот двадцять шість грн. 90 коп.) , відсотки річних -876,92 грн. (вісімсот сімдесят шість грн. 92 коп.), штраф -685,39 грн. (шістсот вісімдесят п'ять грн. 39 коп.), витрати по сплаті державного мита -106,53 грн. (сто шість грн. 53 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -50,74 грн. (п'ятдесят грн. 74 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                   Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 18.09.06 року

 З оригіналом згідно      

Пом. судді                                                                                                О.А.Лисінська