Справа № 22ц-1506/ 07р.                    Головуючий у 1-й інстанції Костюченко Г.С.

Категорія 11                                           Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого                 -        Галущенка О.І.,

суддів: Базовкіної Т.М. ,      Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання                             Бобуйок І.Ф.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною  скаргою представника відповідача - ОСОБА_1

на рішення Ленінського   районного суду міста Миколаєва від 22 травня 2007 року за позовом

Державної акціонерної холдингової компанії „ Чорноморський суднобудівний завод "

(далі - ДАХК„ЧСЗ") до ОСОБА_2

про стягнення коштів витрачених на навчання,

ВСТАНОВИЛА:

19 квітня 2006 року ДАХК «ЧСЗ» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення 5 454 грн. 92 коп.3а навчання у вищому навчальному закладі.

Позивач зазначав,  що з вересня 1999 року відповідач перебував з ними в трудових відносинах. В 2002 році між ними був укладений договір про оплату навчання ОСОБА_2  в Одеському національному морському університеті. За умовами цього договору вони оплачували навчання відповідача та проживання в гуртожитку,  а ОСОБА_2  зобов'язався відпрацювати в ДАХК «ЧСЗ» після закінчення навчання не менш ніж 3 роки,  а у випадку припинення роботи до закінчення терміну відповідач повинен повернути позивачу кошти,  витрачені на його навчання. Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав,  а відповідач не відпрацював три роки,  звільнився з підприємства,  чим порушив умови договору.

Посилаючись на вказане,  представник позивача просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2  4500 грн. оплати за навчання,  385 грн. 42 коп.3а проживання в гуртожитку та 569 грн. 50 коп. - оплати згідно розпорядження за виконання завдання.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 травня 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення скасувати та справу направити на новий розгляд. На думку апелянта,  суд неповно з'ясував обставини,  що мають значення по справі,  та неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представника відповідача,  дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача,  суд першої інстанції виходив з того,  що відповідач однобічно відмовився від зобов'язання виконання умов договору.

Між тим,  з таким висновком суду погодитися не можна,  оскільки він не відповідає обставинам справи,  що відповідно до п.3  ст.  309 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваного рішення.

Так,  з матеріалів справи вбачається,  що між ДАХК «ЧСЗ» та ОСОБА_2  29 вересня 2002 року було укладено договір про оплату за навчання в Одеському національному морському університеті та за проживання в гуртожитку. Відповідач зобов'язався відпрацювати в ДАХК «ЧСЗ» після закінчення навчання не менш ніж З роки,  а у випадку припинення роботи до закінчення терміну повинен повернути ДАХК «ЧСЗ» кошти витрачені на його навчання.

Строк навчання ОСОБА_2  закінчився 01 жовтня 2003 року,  а звільнився він з підприємства 04 березня 2005 року.

Між тим,  матеріалами справи підтверджується і це встановлено судом,  що причиною звільнення відповідача з ДАХК «ЧСЗ» стало неналежне виконання останнім умов трудового договору,  а саме - затримка виплати заробітної плати,  що примусило ОСОБА_2  змінити місце роботи.

Цю обставину визнав представник позивача та надав розрахунок боргу за навчання,  виходячи з невідпрацьованих відповідачем на ДАХК «ЧСЗ» 514 днів,  що складає 2600 грн. (а.с.  76).

Згідно ч. ч. 1,  4 і 7  ст.  43 Конституції України кожен має право на працю,  що включає можливість заробляти собі на життя працею,  яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні,  безпечні і здорові умови праці,  на заробітну плату,  не нижчу від визначеної законом та право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Враховуючи викладене,  колегія судів вважає,  що позов підлягає задоволенню частково і з відповідача на користь ДАХК «ЧСЗ» необхідно стягнути суму за навчання пропорційно відпрацьованого часу,  що складає 2600 грн.,  а рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Керуючись  ст.   ст.  303,  309,  313,  316 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача - ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 22 травня 2007 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної акціонерної холдингової компанії „Чорноморський суднобудівний завод" 2600 грн. за навчання.

В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили протягом двох місяців з дня його проголошення,

але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду

України.