Справа №22-ц-1089 2007р. Головуючий у 1-й інстанції Князев В.Б.
Категорія 19 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
УХВАЛА
іменем України
18 вересня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1,
його представника,
представника апелянта - відповідача,
апелянта - третьої особиОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» та ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп», третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Сумське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Сумський агролісгосп» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИЛА:
08 серпня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
6 липня 2006 року близько 12 години 30 хвилин він, керуючи власним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Курській в м. Суми в напрямку с. Піщане. В районі будинку № 143 по вул. Курській вантажний автомобіль НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2., допустив зіткнення з автомобілем позивача під час зміни напрямку руху та не пропустивши автомобіль позивача, який рухався прямо.
2
Позивач вважав, що в ДТП був винний водій «ЗІЛ» ОСОБА_2., а оскільки внаслідок ДТП позивачу була завдана матеріальна та моральна шкода, то він просив стягнути з власника вантажного автомобіля - Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» на свою користь 14 008 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 сам винний у ДТП, а в його діях як водія «ЗІЛ» не було порушень ПДР. Він, плануючи повертати ліворуч, завчасно ввімкнув лівий поворот, пропустив автомобіль «Волга», що рухався по крайній лівій смузі, та, починаючи поворот ліворуч, відчув удар. Вважав, що ОСОБА_1 намагався обігнати автомобіль «ЗІЛ» і допустив зіткнення. Просив стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 9 900 грн.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. суми від 21 червня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 13438 грн., суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн., судовий збір 142 грн. 88 коп., витрати на ІТЗ 30 грн., витрати на проведення судової експертизи 334 грн. 19 коп., витрати на виклик експерта у судове засідання 43 грн. 59 коп., а всього - 14988 грн. 66 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено.
При постановленні рішення суд першої інстанції виходив з того, ДТП сталося з вини ОСОБА_2., який виконуючи маневр повороту, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та не переконався, що зміна його напрямку руху буде безпечною для інших учасників дорожнього руху, чим порушив правила дорожнього руху.
При цьому суд прийняв до уваги матеріали перевірки по факту ДТП, постанову про відмову в порушення кримінальної справи, висновок судової автотехнічної експертизи.
В апеляційній скарзі Сумське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Сумський агролісгосп» та ОСОБА_2. просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду про відмову в задоволенні клопотання про призначення повторної судової автотехнічної експертизи.
Апелянти вважають, що рішення суду є незаконним внаслідок неповноти і неправильності встановлення обставин по справі, та необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, їх дослідженні і оцінці.
Вказують на те, що з матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи з висновку ДАІ вбачається, що в діях водія ОСОБА_1 є грубі порушення ПДД, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням події.
Суд зазначені протиріччя не прийняв до уваги.
3
Також апелянти вважають, що судом невірно відображені показання свідка ОСОБА_3 та не прийняті до уваги ті показання цього свідка, які підтверджують покази водія ОСОБА_2.
Апелянти зазначають, що вони не згодні з висновком судової автотехнічної експертизи, просили суд призначити повторну експертизу, але суд незаконно відмовив у цьому, чим порушив їх права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянтів, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги позивача та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без зміни, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 липня 2006 року близько 12-30 години на вул. Курській в м. Суми відбулось зіткнення вантажного автомобіляНОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2. з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1
Внаслідок ДТП обом автомобілям завдано механічні пошкодження, водій ОСОБА_1 одержав тілесні ушкодження.
Автомобіль «DAEWOO-Nybira» належав на праві приватної власностіОСОБА_1., а автомобіль «ЗІЛ» належить Сумському дочірньому підприємству «Сумський агролісгосп», з яким водій ОСОБА_1 знаходиться в трудових відносинах.
З пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що він їхав по крайній лівій смузі, так як мав намір через декілька метрів повернути наліво, а водій ОСОБА_2., їхавши в середній смузі, раптово звернув вліво, перекривши шлях автомобілю позивача, який з метою уникнення зіткнення гальмував та вимушено повернув вліво, але зіткнення все таки сталося. Він вважає, що ДТП виникло внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм «ЗІЛ».
З пояснень водія автомобіля «ЗІЛ» ОСОБА_2., вбачається, що він їхав у крайній лівій смузі, завчасно увімкнув «лівий поворот», під'їхавши до місця повороту зупинився, так як назустріч рухався транспорт, пропустив автомобіль ГАЗ-24, який обігнав його по зустрічній смузі, після чого встановивши, що поміх немає, почав виконувати поворот, але через 3 м руху в його автомобіль «ЗІЛ» вдарився автомобіль позивача. ОСОБА_2. вважає, що діяв у відповідності з правилами дорожнього руху, а позивач не дотримався безпечної дистанції, тому він винен у виникненні ДТП.
Таку ж позицію зайняв і власник автомобіля «ЗІЛ» - підприємство «Сумський агролісгосп».
4
Перевіривши доводи сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що аварійну обстановку, внаслідок якої сталося ДТП, створив саме водій «ЗІЛ» ОСОБА_2
Ці висновки суду ґрунтуються на досліджених доказах.
Зокрема, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи вбачається, що швидкість автомобіля «ЗІЛ» при виконанні повороту наліво була 29, 2 км/год, і шляхом проведення розрахунку граничного радіусу повороту цього автомобіля експертом встановлено, що на початок повороту автомобіль знаходився на відстані 2.4 м від розділювальної лінії дорожньої розмітки.
І таким чином, ОСОБА_2 не зайнявши крайнього лівого положення на проїзній частині, поворот виконував з грубим порушенням п. 10.4 ПДР, не пропустивши транспорту, який рухався прямо, чим створив аварійну обстановку для водія ДЕУ, який навіть при прийнятті ним мір (гальмування) не мав технічної можливості попередити ДТП і уникнути його, про що зазначено у висновку експертизи.
Посилання апелянтів на висновок спеціаліста в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи, за яким в діях позивача є невідповідність ПДР, спростовується висновком вищезазначеної експертизи.
Проте в цьому висновку спеціаліста також зазначено, що водій «ЗІЛ» не зайняв крайнього лівого положення при повороті наліво, тобто також підтверджується порушення водієм «ЗІЛ» пункту 10.4 ПДР.
Таким чином, не впевнившись в безпечності виконання повороту, здійснюючи поворот не з крайнього лівого положення, не пропустивши транспорт, який рухався в напрямку «прямо», в даному випадку автомобіль ДЕУ, саме ОСОБА_2. створив аварійну ситуацію.
Недодержання правил дорожнього руху з боку позивача не було доведено.
Зокрема, встановлено, що він їхав зі швидкістю 47, 9 км/год, тобто не перевищував дозволений рівень швидкості, крім того, він пояснив, що рухався в крайньому лівому ряді з тих підстав, що збирався повертати ліворуч, але трохи далі, ніж повернув водій «ЗІЛ».
Ці пояснення ОСОБА_1 не спростовані належним чином відповідачем, і тому немає підстав вважати, що позивач повинен був рухатися лише по крайній правій смузі, як вважає відповідач, вбачаючи в цьому порушення ПДР позивачем.
5
З огляду на вищезазначене та з врахуванням висновку експертизи, суд дійшов правильного висновку про відсутність вини позивача в виникненні ДТП.
Посилання апелянтів на показання свідка - очевидця події ОСОБА_3, не спростовує висновків суду. Зокрема, він показав, що побачив грузовик в той момент, як він вже повернув і перетинав дорогу в розриві розмітки на нейтральній смузі, і обидві автомашини він побачив після їх зіткнення (протокол судового засідання, а.с. 101 - зворот).
Таким чином, показання свідка не спростовують висновків суду про те, що водій «ЗІЛ» допустив порушення ПДР, і не доводять вини позивача в порушенні правил дорожнього руху.
Апелянти посилаються також на порушення судом їх прав щодо надання доказів, оскільки двічі судом було відмовлено в проведенні повторної автотехнічної експертизи, про проведення якої вони заявляли клопотання під час судового розгляду справи.
З протоколу судового засідання вбачається, що розгляд справи відбувався з участю експерта ХНДІСЕ Бражника В.Ю. (а.с. 145, 146 - протокол судового засідання), який проводив автотехнічну експертизу, і який в судовому засіданні роз'яснював свій висновок, відповідав на запитання представників відповідача.
Після чого представник відповідача заявив усне немотивоване клопотання про призначення додаткової автотехнічної експертизи, яке було правильно судом відхилене.
Представником відповідача було усно заявлено знову ж таки немотивоване клопотання про призначення повторної автотехнічної експертизи, яке також судом не задоволено як безпідставне.
Колегія суддів вважає, що у в даному випадку не було порушення прав відповідача, який навіть не визначився з конкретними питаннями для проведення додаткової або повторної експертизи та підставами для їх проведення.
Інша сторона - позивач, заперечував проти проведення як додаткової, так і повторної експертизи. А ст. 145 ЦПК України передбачає обов'язкове призначення експертизи у разі заявления клопотання про призначення експертизи обома сторонами.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну
6
оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 червня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.