Справа № 22-ц-1223/2007 Головуючий у 1 -й інстанції: Мітенко В.М.
Категорія - 39 Суддя-доповідач: Криворотенко B.I.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Криворотенка В.І., Хвостика С. Г.
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
та осіб, які приймають участь у справі - позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Буринського міського споживчого товариства на рішення Буринського районного суду Сумської області від 26 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Буринського міського споживчого товариства про поновлення на роботі, відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
встановила:
12 квітня 2007 року позивачка звернулась із позовом до відповідача про поновлення її на роботі, відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 26 липня 2007 року поновлено ОСОБА_1. строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Поновлено ОСОБА_1. в займаній посаді завідуючої магазином №37 с Піски Буринського міського споживчого товариства з 27 липня 2007 року, визнано її звільнення незаконним.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки 1555 грн. 21 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з відповідача на користь держави 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3 серпня 2007 року Буринське міське споживче товариство оскаржило вище вказане рішення в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Буринське міське споживче товариство, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків матеріалам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати і ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову. При цьому вказує, що з боку ОСОБА_1 за період її роботи допускалися випадки недбалого ставлення до виконання посадових обов'язків, вживалися заходи впливу у вигляді зауважень, бесід, настанов, однак заходи дисциплінарного характеру не застосовувались з огляду на її сімейний стан. Посилаючись на встановлення факту завищення цін ОСОБА_1. підчас проведення 29 листопада 2006 року інвентаризації товарно-матеріальних цінностей апелянт вказує, що правомірно застосував відносно позивачки п.2 ст.41 КЗпП України.
Судом встановлено, що розпорядженням №9 від 12 квітня 2006 року по Буринському міському споживчому товариству ОСОБА_1 була прийнята на посаду завідуючої магазином №37 в с Піски і в цей же день з нею був укладений договір про повну
2
матеріальну відповідальність. За час роботи на цій посаді ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності не притягувалась.
Відповідно до розпорядження №23 від 29 листопада 2006 року по Буринському міському споживчому товариству в магазині №37 була призначена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, яку доручено було провести ОСОБА_2. - як голові комісії та ОСОБА_3 - як члену комісії. Інвентаризація проводилась 29 листопада 2006 року в присутності завідуючої магазином ОСОБА_1 та продавця ОСОБА_4. а також гр. ОСОБА_5. та ОСОБА_6., які в подальшому стали працювати в даному магазині. Перед початком інвентаризації ОСОБА_4. написала заяву про її звільнення за власним бажанням, а ОСОБА_1 таку заяву відмовилась написати, вважаючи, що підстав для цього ніяких немає.
В ході проведення інвентаризації ОСОБА_1 називала кількість та ціну товару, який знаходиться в магазині, а ОСОБА_2. склала їх інвентаризаційний опис. ОСОБА_1 назвала ціну 18 пляшок (0, 5 л) горілки «сумська особлива» по ціні 10 грн. 50 коп. при її відпускній ціні 9 грн. 60 коп., ціну 39 пляшок (0, 25 л) горілки «сумська особлива» по ціні 5 грн. 60 коп. при її відпускній ціні 5 грн. 40 коп., ціну 21 пачки перця чорного молотого по 20 грам назвала по 90 коп. при фактичній відпускній ціні 50 коп. Всього загальне завищення ціни на товар склало 32 грн. 40 коп. Неточність названої ціни товару ОСОБА_1 суду пояснила своїм психологічним станом, а також тим, що названу нею ціну горілки мали інші її види тому вона просто помилилась. Допущені розбіжності в ціні товару в той же час були усунуті.
Продажу товару з завищеною ціною встановлено не було.
По результатам інвентаризації була виявлена нестача товару в магазині на суму 49 грн. 31 коп., лишок на 10 грн.
На підставі доповідної ОСОБА_2., ОСОБА_3 на ім'я голови правління Буринського МіськСТ від 28 листопада 2006 року про завищення цін в магазині на суму 32 грн. 40 коп., ОСОБА_1 розпорядженням №1 від 16 січня 2007 року голови правління Буринського МСТ ОСОБА_7. була звільнена з посади завідуючої магазина №37 с Піски за грубе порушення правил торгівлі, халатне відношення до роботи по п.2 ст.41 КЗпП України. Погодження на її звільнення було отримано керівництвом Міськ СТ на його правлінні 16 січня 2007 року та по запиту суду, у відповідності до ст.43 КЗпП України згоду на її звільнення 12 червня 2007 року було надано профспілковим комітетом товариства.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковій зміні, з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи даний позов і задовольняючи його в частині поновлення строку для звернення до суду, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведенні обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду в цій частині вимог.
3
П.2 ч.1 ст.41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Але апелянтом всупереч ч.1 ст.60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 конкретних порушень чи винних дій, які б давали підстави для втрати до неї довір'я. Не вказані такі порушення чи винні дії і в самому розпорядженні №1 від 16 січня 2007 року про звільнення ОСОБА_1
Посилання апелянта на факт завищення цін позивачкою не заслуговує на увагу, оскільки завищення позивачкою цін на окремі види товару на загальну суму 32 грн. 42 коп., був помилковим, незначним та не спричинив і не міг спричинити збитків апелянту.
Судом першої інстанції вірно був встановлений і факт заподіяння моральної шкоди позивачці, однак при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції прийшов до висновку, який не в повній мірі відповідає обставинам справи та зібраним доказам. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт заподіяння позивачці моральної шкоди саме на 2000 грн. та не встановлено таких обставин.
Враховуючи характер і обсяг страждань позивачки та їх негативних наслідків, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості достатньою для відшкодування моральної шкоди буде сума в 500 грн.
У зв'язку з цим рішення місцевого суду в цій частині відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Буринського міського споживчого товариства задовольнити частково.
Рішення Буринського районного суду Сумської області від 26 липня 2007 року в даній справі в частині стягнення моральної шкоди змінити, стягнувши з Буринського міського споживчого товариства на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а не 2000 грн., як зазначено в рішенні суду.
В іншій частині рішення місцевого суду в даній справі залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.