Справа № 22ц - 1452/07                              Головуючий першої інстанції: Щербина С. В.

Категорія: 36                                                  Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

16  серпня  2007 року                           колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Галущенка О.І., 

суддів:  Довжук Т.С. ,  Базовкіної Т.М. ,

при секретарі судового засідання:   Фірсовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою   ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м.  Миколаєва від 23 квітня 2007 року,  ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення аліментів,  стягнутих на утримання неповнолітньої дитини,  в твердій грошовій сумі та про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

встановила:

27 липня 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2  про визначення аліментів,  стягнутих на утримання неповнолітньої дитини,  в твердій грошовій сумі та про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Позивачка вказувала,  що рішенням Заводського районного суду м.  Миколаєва від 17 лютого 2003 р. з відповідача на її користь стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 часини усіх видів заробітку.

Посилаючись на те,  що відповідач сплачує аліменти в незначному розмірі,  приховує свій дійсний прибуток,  а для утримання доньки у зв'язку з її незадовільним станом здоров'я необхідні додаткові кошти,  позивачка росила суд визначити розмір стягнутих аліментів в твердій грошовій сумі та стягнути з відповідача коштів на додаткові витрати на утримання дитини.

Уточнивши в подальшому позовні вимоги позивачка просила суд стягнути з відповідача 6551 грн. 82 коп. додаткових витрат на утримання дитини: 2391 грн. 82 коп.,  витрачених нею додатково на лікування доньки,  1520 грн.,  сплачених за навчання дитини,  відвідування дитячих навчальних закладів,  2640 грн. на придбання путівки на санаторно-курортне лікування. Крім того просила щомісячно стягувати з відповідача по 383 грн. щомісячно на додаткові витрати по лікуванню,  оздоровленню доньки та розвиток її здібностей,  а також у зв'язку із змінами у сімейному законодавстві просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку,  але не менш,  ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Заводського районного суду м.  Миколаєва від 23 квітня 2007 р. позов задоволено частково.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку,  але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  та 1320 грн. на оздоровлення дитини у 2007 р.

Додатковим рішенням того ж суду від 11 травня 2007 р. визначено про стягнення аліментів з 27 липня 2006 р. та про негайне його виконання у межах суми платежу за один місяць й відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповно з'ясування судом обставин спору щодо стану здоров'я дитини,  понесених додаткових витрат на її навчання,  й просить рішення скасувати,  ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Як встановлено судом,  постановою Заводського районного суду м.  Миколаєва від 17 лютого 2003 р. з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 2001 р. народження в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку,  але не менш 50% неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Незважаючи на те,  що з приводу спору про стягнення аліментів на утримання дитини є судове рішення,  яке набрало законної сили,  суд розглянув вказані вимоги по суті.

При цьому суд помилково вважав,  що підставою для повторного розгляду вимог про стягнення аліментів є зміни до ч. 2  ст.  182 СК України щодо встановлення мінімального розміру аліментів.

Так,  розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим,  ніж зазначений у ч. 2  ст.  182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі,  що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше рішень про їх стягнення (п. 17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,  материнства та стягнення аліментів").

З урахуванням наведеного рішення суду в частині - стягнення аліментів на дитину необхідно скасувати та закрити провадження у справі в силу п. 2 ч. 1  ст.  205,  ч. 1  ст.  310 ЦПК України.

Що стосується вирішення судом вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину,  то колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення в даній частині.

Суд обґрунтовано відмовив у стягненні витрат на лікування дитини за минулий час,  оскільки позивачкою не надано доказів того,  що зазначені нею суми було фактично витрачено на придбання ліків. Щодо витрат на навчання дитини,  то позивачка не навела переконливих доказів,  що дочці для розвитку її здібностей необхідно було відвідувати саме приватний навчальний Центр (а.с.  103-109).

Також суд вірно відмовив у стягненні щомісячно 383 грн. на додаткові витрати у зв'язку з не наданням доказів відносно необхідності таких витрат у майбутньому (медичних призначень,  висновків,  довідок,  тощо).

Стосовно часткового задоволення судом вимог про стягнення майбутніх витрат на санаторно-курортне лікування дитини,  то колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення в цій частині,  враховуючи відсутність висновку ЛКК,  що підтверджує необхідність такого лікування,  та відомостей про середню вартість путівки з санаторію відповідного профілю (у справі є лише відомості посередника - туристичної фірми).

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду,  а тому не можуть бути взяті до уваги.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307, 308,  310,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м.  Миколаєва від 16 квітня 2007 року та додаткове рішення того ж суду від 11 травня 2007 року в частині стягнення аліментів на утримання дитини скасувати,  провадження по справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.