АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Парапана В.Ф., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Райффайзен Банк Аваль" на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство (ПАТ) „Райффайзен Банк Аваль", про визнання угоди укладеною, визнання права власності на нерухоме майно,
встановила:
Позивачка ОСОБА_3, звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати укладеною угоду купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_2, вчинену 20 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнати за нею, ОСОБА_3, право власності на квартиру під АДРЕСА_2. Зобов'язати ОСОБА_4 виконати зобов'язання, прийняті угодою від 20.09.2009 року, укладеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині погашення заборгованості перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" відповідно до кредитного договору № 014/0049/82/72427, від 30 березня 2007 року та договором іпотеки від 30 березня 2007 року, реєстровий номер 654, або зобов'язати за рахунок свого майна громадянку ОСОБА_5, як поручителя громадянина ОСОБА_4, виконати зобов'язання по зазначеному вище кредитному договору.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 20 вересня 2009 року, між нею та відповідачем ОСОБА_4, було укладено угоду купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_2, згідно до якого позивачка, як покупець, повинна була сплатити відповідачу, як продавцю грошову суму в розмірі 60300 дол. США, а продавець - ОСОБА_4, брав на себе обов'язок посвідчити даний договір в нотаріальної конторі приватного нотаріуса ОСОБА_2, визначивши дату такої дії - 08 лютого 2010 року.
Крім того, відповідач ОСОБА_4 за угодою між ним та позивачкою, взяв на себе обов'язок до дати нотаріального посвідчення зазначеної угоди купівлі-продажу, погасити свої грошові зобов'язання по кредитному договору із ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в забезпечення котрих в якості застави відповідачем була надана вказана вище квартира.
На підтвердження вище зазначених домовленостей, відповідачем власноруч була складена відповідна розписка, від 20.09.2009 року.
Із свого боку, вона (ОСОБА_3) зобов'язання перед відповідачем - виконала в повному обсязі, сплативши ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 60300 доларів США, а також в вказаний договором день і час прибула до нотаріальної контори для належного посвідчення договору. Проте відповідач із свого боку - ухилився від виконання зобов'язання не прибувши у визначений час до нотаріуса, а як стало відомо згодом, не здійснив і погашення своєї заборгованості за кредитним договором перед банком.
Враховуючи те, що між нею та відповідачем були визначені всі істотні умови зазначеного правочину, позивачка на підставі ст. ст. 218,220,525 та 638 Цивільного кодексу (ЦК) України, вважає за необхідне визнати дійсною угоду між нею та відповідачем, а також зобов'язати відповідача виконати всі договірні умови, в тому числі і відносно погашення заборгованості перед банком.
Також позивачка вважає, що громадянка ОСОБА_5, як дружина позивача, що виступила поручителем ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/0049/82/72427, від 30 березня 2007 року та договором іпотеки від 30 березня 2007 року, реєстровий номер 654, а також враховуючи що грошові кошти запозичені ОСОБА_4 могли використовуватись в їх з дружиною спільних інтересах - також повинна за рахунок свого майна, прийняти на себе обов'язок із погашення кредиту перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль".
В суді, позивачка в особі представника свої вимоги - підтримала в повному обсязі.
Представник відповідачів позов ОСОБА_3 - не визнав, та зазначив, що його довіритель дійсно за певних обставин склав зазначену в позові розписку, проте не мав права на відчуження квартири під АДРЕСА_2, так як вказана квартира перебувала в заставі за договором іпотеки від 30 березня 2007 року, в якості забезпечення кредитного зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль". Також, при нібито продажу квартири, не було враховано факт перебування ОСОБА_4, як продавця в шлюбі. Також, представник відповідачів зазначив, що угоди купівлі-продажу нерухомого майна, повинні укладатись в письмовій формі, підлягають нотаріальному посвідченню та обов'язкової державної реєстрації, чого в свою чергу дотримано - не було, що перешкоджає визнанню такої угоди дійсною.
Представник третьої особи - ПАТ „Раффайзен Банк Аваль", також заперечувала проти задоволення позову, вказавши що спірна квартира, перебуває у заставі даного банку і саме за рахунок цієї квартири банк очікує задовольнити боргові зобов'язання відповідача ОСОБА_4 До того ж з цього приводу вже існує рішення Приморського райсуду м. Одеси, від 15.03.2011 року, ухвалене суддею Ільченко Н.А. в справі за позовом ПАТ „Раффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Крім того, представник банку зазначила, що вони не потребують намагань позивачки в сприянні банку отримати погашення кредиту, через зобов'язання відповідачів погасити борг за кредитом шляхом пред'явлення відповідної вимоги в межах даного позову.
Рішенням суду позов задоволено частково. Було визнано укладеною угоду купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_2, вчинену 20 вересня 2009 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру під АДРЕСА_2. Зобов'язано ОСОБА_4 виконати зобов'язання, прийняті угодою від 20.09.2009 року, укладеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині погашення заборгованості перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" відповідно до кредитного договору № 014/0049/82/72427, від 30 березня 2007 року та договором іпотеки від 30 березня 2007 року, реєстровий номер 654. В задоволені вимог позову відносно ОСОБА_5 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ „Раффайзен Банк Аваль" подало апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та здійснити поворот виконання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони частково обґрунтовані.
Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків щодо часткового задоволення позову, вказав на те, що позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4, дійсно 20.09.2009 року, була досягнута угода, про купівлю - продаж квартири під АДРЕСА_2.
На підтвердження досягнутих між позивачкою та відповідачем домовленостей, останнім власноруч була складена відповідна розписка (а.с.7) з якої вбачається, що сторони визначили всі умови даного правочину, відповідно до яких відповідач брав на себе обов'язок прибути 08.02.2010 року за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює діяльність приватний нотаріус ОСОБА_2, для нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу зазначеної квартири.
Проте, в зазначений угодою (розпискою) день і час, відповідач ОСОБА_4 до нотаріуса не прибув, що підтверджується нотаріально складеним свідоцтвом на а.с. 8. В подальшому, відповідач продовжував ухилятися від належного посвідчення факту продажу квартири, що опосередковано підтверджується не визнанням позовних вимог в суді.
Як було встановлено судовою колегією предметом спору є нерухоме майно, тому в відповідності до ст.ст. 220, 640 ЦК України договір підлягає купівлі - продажу такого майна нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Більш того, вказана спірна квартира, на момент написання розписки знаходилася під банківською заставою, банк не надавав ніякої згоди на здійснення відповідачем будь - яких дій щодо відчуження спірного нерухомого майна.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, на зазначені обставини та положення діючого законодавства уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, не врахував, що договори купівлі-продажу нерухомого майна у силу ст. 657 ЦК України підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, тому не можуть бути визнані дійсними на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а відповідно відсутні підстави для визнання права власності на нерухоме майно, відчужене за вказаним договором, оформленим простою розпискою.
Крім того, колегія суддів вважає, що у позивачки не було ніяких правових підстав вимагати від відповідача виконати свої зобов'язання перед Банком.
Таким чином судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було жодної законної підстави для задоволення вказаного позову, а тому винесене рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні справи, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з недоказаністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 2-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 листопада 2011 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство (ПАТ) „Райффайзен Банк Аваль", про визнання угоди укладеною, визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" понесені судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1609 грн.50 коп.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік