АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Соколенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення одноразової допомоги,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просив стягнути з ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на його користь одноразову допомогу в розмірі 2 810,31 грн. (а. с. 1).
Свої вимоги, як зазначено в рішенні суду, позивач обґрунтовував тим, що він з 28.02.1975 року по 29.12.2008 року працював в ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на посаді докера механізатора. При звільненні його з роботи, за його власним бажанням у зв'язку з виходом не пенсію, керівництво підприємства порушило умови п. 8.11 розділу 8 колективного договору підприємства, щодо виплати одноразової допомоги працівникам, які відпрацювали певний час на підприємстві та звільнялись у зв'язку з виходом на пенсію за віком. На прохання позивача виплатити йому одноразову допомогу, відповідач відмовлявся від виконання свого обов'язку, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав.
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2012 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_2 одноразову допомогу в розмірі 2 810 грн. 31 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» подало апеляційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2012 року, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин по справі.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 1975 року наказом № 38-к ОСОБА_2 було прийнято на роботу в ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на посаду докера-механізатора, та 29.12.2008 року наказом № 47-к він був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, у зв'язку із виходом на пенсію.
Пунктом 8.11 розділу 8 колективного договору ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на 2008-2009 рік, роботодавець зобов'язується при виході на пенсію за віком (в тому числі пільгову) і звільнення з порту, за рахунок прибутку виплачувати одноразову допомогу, розмір якої залежить від стажу роботи в порту (для докерів-механізаторів з розрахунку годинної тарифної ставки для розрахунку нічних годин) від 20 років і більше - 3,0 окладу (тарифної ставки).
Під час звільнення відповідач порушив право позивача на отримання одноразової допомоги, у зв'язку із виходом на пенсію, право на отримання якої передбачено п. 8.11 розділу 8 колективного договору.
Таким чином, оскільки позивач відпрацював в ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» більше двадцяти років, на час звільнення, підприємство повинно було йому виплатити 3,0 окладу тарифної ставки, що складає 2 810,31 грн.
Факт порушення трудових прав позивача відповідачем встановлений територіальною державною інспекцією праці у Одеській області.
На звернення позивача до адміністрації ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про виплату одноразової допомоги при виході на пенсію за віком, адміністрація порту відмовила в виплаті такої допомоги, посилаючись на те, що він уже не має права звертатися з таким проханням до адміністрації, до того ж дія п. 8.11 розділу 8 колективного договору підприємства, на момент його звільнення, була призупинена.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного суд першої інстанції задовольнив позовну заяву позивача.
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки
суд першої інстанції правильно встановивши обставини по справі, з якими судова колегія погоджується, не звернув уваги на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Так в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 29.12.2008 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію.
При звільненні, у зв'язку з виходом на пенсію, позивачеві відповідачем не було виплачено одноразову допомогу відповідно до п. 8.11 розділу 8 колективного договору (а. с. 7).
Листом територіальної державної інспекції праці в Одеській області від 08.10.2010 року позивача повідомлено про невиконання відповідачем умов п. 8.11 розділу 8 колективного договору щодо виплати одноразової допомоги працівникам, які відпрацювали певний час на підприємстві та звільнялися у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а. с. 3).
Про виплату вказаної допомоги позивач звертався до відповідача 11.10.2010 року та 22.11.2010 року відповідно до позовної заяви, та 15.11.2010 року отримав відмову у виплаті йому зазначеної одноразової допомоги (а. с. 10-11).
До суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся лише 13.04.2011 року (а. с. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Тобто, на підставі наведеного, позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Як роз'яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Позивач, відповідно до позовної заяви, та в судовому засіданні не ставив питання про поновлення йому строку для звернення до суду, а також в судовому засіданні не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України.
За таких обставин, позивачеві необхідно відмовити в задоволенні позову, в зв'язку з пропуском без поважних причин строку звернення до суду.
Посилання суду першої інстанції в рішенні на ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки позовні вимоги позивача стосуються не заробітної плати, а виплати одноразової допомоги при виході на пенсію та не пов'язані з оплатою праці.
Тому до спірних правовідносин, судова колегія вважає, повинні застосовуватися вимоги ч. 1 ст. 233 КЗпП України (тримісячний строк звернення до суду).
Таким чином, судова колегія, враховуючи викладене, частково погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо скасування рішення суду, і вважає, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2012 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення одноразової допомоги з вищезазначених підстав.
Інші доводи апеляційної скарги, які стосуються суті спору, судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення одноразової допомоги - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич