АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
2012 року квітня місяця 18 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Черевко П.М.
- Артеменко І.А.
при секретарі -Лисенко А.Ю.
за участю: представника ВАТ «ім. 28 червня» - Базилюк К.В., представника прокуратури Одеської області - Шеврікуко Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відкритого акціонерного товариства «ім. 28 червня» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2011 року по справі за позовом заступника Білгород-Дністровського міськрайонного прокурора Одеської області в інтересах ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «імені 28 червня» про відшкодування збитків у розмірі 25 739 , 60 грн., -
встановила:
12 січня 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив 03 березня 2011 року, вказуючи, що відповідач використовуючи багаторічні насадження, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_4, не уклав з останнім договір оренди. Крім того , використовуючи багаторічні насадження не здійснює за ними догляд, не обробляє засобами хімічного захисту від хвороб та шкідників, в наслідок чого зрідженість винограднику складає 60-70 відсотків. В зв'язку з викладеним представник позивача вважає, що діями відповідача була завдана матеріальна шкода у розмірі 25 739 грн. 60 коп.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року задоволена позовна заява заступника Білгород-Дністровського міськрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_4 Стягнуто з ВАТ «імені 28 червня» на користь ОСОБА_4 суму збитків в розмірі 23 428 грн. 88 коп. Стягнуто з ВАТ «ім. 28 червня» на користь держави судові витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн. та державне мито у розмірі 253 грн. 13 коп.(а.с.60).
10 червня 2011 року заступник прокурора звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, в зв'язку з поданими уточненнями до позову від 03 березня 2011 року.
Додатковим рішенням від 15 червня 2011 року заява заступника прокурора про ухвалення додаткового рішення задоволена. Доповнено рішення від 24 травня 2011 року наступним пунктом: «Стягнути з ВАТ «ім. 28 червня» на користь ОСОБА_4 суму збитків у розмірі 2 130 грн. 72 коп.»(а.с.67) .
15 липня 2011 року відповідач звернувся з заявою про перегляд та скасування заочного рішення суду першої інстанції від 24 травня 2011 року (а.с.69).
Ухвалою суду першої інстанції від 11 серпня 2011 року заяву ВАТ «ім. 28 червня» про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2011 року по справі за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_4 до ВАТ «ім. 28 червня» про відшкодування збитків -залишено без задоволення (а.с.76).
В апеляційній скарзі ВАТ «ім. 28 червня» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.2 ст.3, ч.1 ст.45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав,свобод та інтересів інших осіб.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як правило, власник порушеного права або особи, яким законом надано право захищати цивільні права інших осіб, можуть скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту цивільного права.
Відповідно до вимог ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, прокурор за власним розсудом обрав межі, спосіб та підстави захисту інтересів ОСОБА_4
Обравши способом захисту вимогу про відшкодування збитків, прокурор, у силу ст.10 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу такої вимоги.
Прокурором заявлено вимоги про стягнення збитків з ВАТ «ім. 28 червня» на підставі ст.ст.13, 14, 41, 121, 124 Конституції України, ч.1 ст.78, ч.2 ст.152, п. «д» ч.1 ст.156, ст. 157 ЗК України, ст.22, ч.1 ст.1166 ЦК України, і саме ці вимоги вирішив суд.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та повністю дублюючи зміст позовної заяви прокурора, суд послався на взаємовиключні підстави для відшкодування збитків власнику землі - п. «д» ч.1 ст.156 ЗК України та ч.1 ст.1166 ЦК України.
Відповідно до п. «д» ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.12 постанови від 16 квітня 2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК України здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами).
У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.
Таким чином, в питаннях відшкодування земельно-правової шкоди слід керуватися правилами земельного законодавства, а в питаннях, не врегульованих земельним законодавством, відповідними правилами цивільного законодавства.
Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, суд повинен був з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової шкоди.
При цьому суд мав відрізнити обов'язок боржника відшкодовувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору оренди землі (п. «д» ч.1 ст.156 ЗК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (ч.1 ст.1166 ЦК України).
Прокурором заявлено взаємовиключні підстави для задоволення позову, які суд першої інстанції, у порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, не усунув, а суд апеляційної інстанції законом такими повноваженнями не наділений , тобто уточняти позовні вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.46 ЦПК України прокурор користується не тільки процесуальними правами сторони, а й несе процесуальні обов'язки сторони в процесі.
Це означає, що він, перш ніж пред'являти позов, має з'ясувати матеріально-правові та процесуальні питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та встановити коло доказів на підтвердження позову.
Заявляючи позов в інтересах ОСОБА_4 прокурор зазначив, що ВАТ «ім. 28 червня», не будучи власником багаторічних насаджень, є землекористувачем, ухиляється від укладення договору оренди землі та зобов'язано обробляти виноградники та нести відповідальність за порушення цього зобов'язання.
Доказів на підтвердження зазначеного, крім даних про відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, прокурором суду першої та апеляційної інстанції не надано.
Суд першої інстанції не звернув увагу на суттєві протиріччя у встановленні обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги прокурора, та поклав їх в основу свого рішення.
Відповідно до ст.93 ЗК України землекористувачами, тобто орендарями земельних ділянок, є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Проте, суд першої інстанції, визнавши ВАТ «ім. 28 червня» землекористувачем, зазначив у рішенні, що товариство протягом 7 років (в тому числі у 2009-2010р.р.) ухиляється від укладення договору оренди землі із ОСОБА_4, чим допустив протиріччя у визначенні статусу відповідача.
Суд першої інстанції встановив, що ВАТ «ім. 28 червня»:
· не має права власності на багаторічні насадження (виноградники);
· 7 років ухиляється від укладення договору оренди землі.
При цьому суд так і не обґрунтував чому, за встановлених ним обставин, товариство зобов'язано обробляти виноградники засобами хімічного захисту від хвороб і шкідників та нести за порушення цього зобов'язання цивільно-правову відповідальність.
Враховуючи взаємовиключні підстави позову, не надання доказів, що підтверджують кожну обставину, якими прокурор обґрунтував позовні вимоги, відсутність у суду апеляційної інстанції права повної апеляції, заочне рішення підлягає скасуванню із відмовою у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що правильно встановивши фактичні дані щодо належності на праві власності багаторічних насаджень (позивачу чи відповідачу), та правильно обравши спосіб та підстави захисту прав та інтересів ОСОБА_4 , прокурор вправі повторно звернутися до суду з позовом в його інтересах із дотриманням правил, встановлених ч.2 ст.45 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, 309, 313, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ «ім. 28 червня» задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2011 року -скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_4 -відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
П.М. Черевко
І.А. Артеменко