АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2012 року червня місяця 06 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Черевко П.М.
- Артеменко І.А.
при секретарі -Лисенко А.Ю.
за участю : представника департаменту комунальної власності Одеської міської ради- Насєдкіна О.І., ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах свого сина ОСОБА_4 , на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 липня 2011 року по справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого АДРЕСА_1, та виселення ОСОБА_7 з вказаного приміщення,
ВСТАНОВИВ:
10 січня 2010 року представник позивача звернулася з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що спірне приміщення знаходиться у комунальній власності. ОСОБА_2 на підставі рішення суду загальної юрисдикції отримав свідоцтво про право власності на приміщення. Вказане рішення суду було скасоване. Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_5 вказане приміщення, ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу продав спірне майно ОСОБА_6, який в свою чергу подарував його ОСОБА_4 У зв'язку з викладеним позивач просить визнати договори купівлі-продажу недійсними, усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом виселення ОСОБА_4
Відповідачі позов не визнали , вказуючи, що відповідно до закону отримали спірне приміщення.
Рішенням суду першої інстанції від 12 липня 2011 року позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволений в повному обсязі.
Визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 04.05.2005 року , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо купівлі -продажу нежитлового приміщення площею 31,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Витребувано у ОСОБА_4 нежитлове приміщення площею 31,5 кв. м, яке розташоване за адресою:АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_4 з нежитлового приміщення площею 31,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та передано зазначене приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради , що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Артилерійська, 1.
Застосовані наслідки недійсності правочину та встановлений порядок двосторонньої реституції для сторін правочинів.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.
Згідно статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності від 24.10.2008 року, нежиле приміщення загальною площею 135,4 кв.м, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1, належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.
На підставі розпорядження міського голови від 20 серпня 2003 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Одеським фондом соціальної підтримки інвалідів і учасників Великої Вітчизняної Війни «Порятунок» 20 серпня 2003 р. укладено договір оренд, відповідно до якого вказане приміщення передано в оренду на 10 років.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2004 р. визнано право власності за ОСОБА_2 на нежиле приміщення площею 31,5 кв.м, по АДРЕСА_1, що фактично входить до складу нежилого приміщення загальною площею 135,4 кв. м.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2005 р. рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2004 р. скасовано.
При новому розгляді справи рішенням суду першої інстанції від 11 травня 2009 р., яке було залишено у силі ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2009 р., ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позивних вимог про визнання права власності на спірне приміщення.
04 травня 2005 р. ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу передав спірне майно ОСОБА_5
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що оскаржений договір повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 215, 203 п.1 ч.1 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на спірне майно на підставі рішення суду, яке було визнане таким, що ухвалено з порушенням закону та скасоване. Таким чином , оскаржений договір суперечить нормам ЦК України , інтересам держави і суспільства.
13 жовтня 2005 року ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу продав спірне майно ОСОБА_6, який в свою чергу подарував спірне майно ОСОБА_4
Суд першої інстанції розглядаючи спір вірно вказав, що у зв'язку з тим , що згідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару належить його власнику, підстави набуття якого були скасовані, відсутні правові підстави для набуття та переходу права власності до наступних покупців.
З огляду на вищевказане, у зв'язку з тим, що спірне майно вибуло поза волі власника, у позивача є право витребувати це майно від набувача.
Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах свого сина ОСОБА_4 - відхилити .
Рішення Приморського районного суду міста Одеси області від 12 липня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
П.М.Черевко
І.А. Артеменко