АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2012 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі - Соколенко В.О.
розглянувши цивільну справу по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції про визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2012 року,
встановила:
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки MITSUBISHI GALANT, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, укладеному 11 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнання за позивачем права власності на зазначений автомобіль, зобов'язання відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції зняти арешт з автомобіля накладений 19.09.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 11 березня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2В в усній формі було досягнуто домовленості про купівлю продаж автомобіля марки MITSUBISHI GALANT, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску.
При укладенні угоди між ними було погоджено всі належні умови договору купівлі-продажу, позивач сплатив ОСОБА_2 кошти, за автомобіль, а відповідач передав позивачу транспортний засіб. На підтвердження договору ОСОБА_2 власноручно написав розписку.
11 березня 2008 року позивач та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса та оформили генеральну довіреність. Згідно якої ОСОБА_3 уповноважив позивача розпоряджатися вказаним транспортним засобом
Однак у жовтні 2011 року в місті Одесі позивача зупинили працівники ДАІ і повідомили його про те, що даний автомобіль знаходиться в розшуку і на нього накладено арешт.
Вважаючи себе належним набувачем, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі -продажу автомобіля MITSUBISHI GALANT, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, укладений 11 березня 2008 року між ним та ОСОБА_2, визнати за ним право власності на цей автомобіль та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції зняти арешт з автомобіля.
В судовому засіданні 02 березня 2012 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с.46-50), згідно якої просить суд визнати за ним право власності на автомобіль марки MITSUBISHI моделі GALANT, 1998 року випуску, колір - сірий, номер кузова: НОМЕР_3, тип ТЗ - легковий седан, об'єм двигуна: 2500 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_2 та зняти його з арешту, оголошення в розшук, оголошення заборони його відчуження та опису, здійсненого відділом державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з врахуванням уточнень.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що згідно копії договору купівлі-продажу №01/11/03/2008 від 11.03.2008 року (а.с.52) між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі -продажу автомобіля MITSUBISHI GALANT, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску.
В той же день, 11.03.2008р. ОСОБА_2 надав позивачу розписку в якій зазначив, що продав ОСОБА_1 автомобіль MITSUBISHI GALANT, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 за 14000 доларів США (а.с.53).
11.03.2008року позивач отримав від ОСОБА_2 довіреність на експлуатацію, обслуговування, розпорядження та користування автомобілем MITSUBISHI GALANT, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 (а.с.54). Відповідна довіреність посвідчена приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області за реєстром №896, згідно якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися (зняти з обліку в органах ДАІ, продати в установленому законом порядку, проходити техогляд, управляти з правом тимчасового виїзду за кордон, здавати в оренду, страхувати тощо) автомобіль MITSUBISHI GALANT, державний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3. Вказана довіреність видана на п'ять років з правом передоручення та дійсна до 11.03.2013 року (а.с.54).
Згідно п. п.4, 5 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно з положенням ст.638 ЦК України угода вважається укладеною, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За діючим законодавством угоди купівлі-продажу транспортних засобів мають здійснюватися у відповідності до вимог Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, які затверджені Наказом №3228 від 31 липня 2002року із змінами, внесеними Наказом Міністерства економіки №174 від 08 липня 2002року.
Згідно з цими Правилами автомобілі можуть бути продані при знятті їх з обліку та відносно яких є відомості експертної установи про відповідність їх ідентифікаційних номерів характеристикам та записам, зазначеним у реєстраційних документах транспортного засобу. Після укладення письмового договору купівлі-продажу новий власник авто зобов'язаний його зареєструвати в органах ДАІ МВС.
Такі вимоги є суттєвими умовами при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля і їх недотримання не дає підстав вважати, що такий правочин відбувся.
Питання реєстрації та обліку транспортних засобів врегульоване спеціальним законом України «Про дорожній рух», Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1388 від 07.09.1998 р.
Так, згідно зі ст.34 Закону «Про дорожній рух»державна реєстрація і облік автомобілів здійснюється органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також мотоциклів усіх типів, марок і моделей причепів напівпричепів та мотоколясок, затверджених, постановою Кабінету Міністрів від 07.09.1998 року (далі Правила) передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні стандартам, правилам і нормативам, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання інших транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та запобігання протиправним діям щодо них.
Пунктами 7, 8 вищевказаних Правил передбачено, що власники транспортних засобів, юридичні та фізичні особи або їх представники, зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання, або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, які посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості. Правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
На підставі вищенаведеного, посилання позивача та його представника на висновок спеціаліста №285 з комплексного дослідження транспортних засобів від 11.03.2008 року відповідно до якого було встановлено, що ідентифікаційні номери агрегатів відповідають технології підприємства -виробника і змінам на момент огляду не піддавалися (а.с.55), не були прийняті судом до уваги, як на допустимий доказ щодо визнання права власності на даний автомобіль за позивачем, оскільки, суду не було представлено доказів, що при передачі автомобіля він був знятий з реєстраційного обліку.
Крім того, не були взяті судом першої інстанції до уваги, як на підставу задоволення позовних вимог: копія листу - підтвердження Української товарної біржі від 04.03.2007 року (а.с.56) про видачу біржової угоди купівлі - продажу №664243 на автомобіль MITSUBISHI моделі GALANT, 1998 року випуску, колір -сірий, номер кузова: НОМЕР_3 (а.с.56) та копія даної біржової угоди (а.с.57), оскільки дані документи підтверджують правомірність придбання транспортного засобу ОСОБА_2 згідно договору купівлі -продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Також, факт належності спірного автомобілю ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.51).
Відповідно до ст.220 ч.2 ЦК України не може бути визнаний дійсним договір купівлі-продажу автомобіля, у зв'язку з фактичним виконанням цього договору, оскільки такий договір не належить до угод, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Дія зазначеної норми закону поширюється лише на правовідносини, що виникають з угод, обов'язковість нотаріальної форми яких установлена законом.
На підставі вищенаведеного суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позову. Відповідно до ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 11.03.2008 року ОСОБА_2 видав довіреність на ім'я ОСОБА_1 якою уповноважив останніх розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, здати в оренду, позичку) належним на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілем марки MITSUBISHI моделі GALANT, 1998 року випуску, колір - сірий, номер кузова: НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.8).
На підставі довіреності, як зазначено у частині першій статті 244 ЦК України, здійснюється представництво.
За своїм юридичним змістом договір доручення є договором про представництво, оскільки повірений зобов'язується діяти від імені довірителя.
Крім того, на підставі доручення повірений не має права укладати угоду від імені особи, яку він представляє, відносно себе особисто.
Згідно статей 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.
Статтею 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляє.
Позивачем не ставилося питання про визнання недійсною та скасування довіреності виданої ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 на право керування та розпорядження спірним автомобілем.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 57 ЦПК України).
Позивачем після зміни позовних вимог про визнання права власності на автомобіль не заявлялися відповідні позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним.
На підставі наведеного колегія вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий О.А. Ступаков
Судді О.Д. Варикаша
В.А. Станкевич