АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Сенчук А.О.,

за участю: представника ОСОБА_2, - ОСОБА_3, представника

ОСОБА_2, - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_5, - ОСОБА_6, на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на будинок,

в с т а н о в и л а:

15 січня 2008 року ОСОБА_7 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 20 жовтня 2008 року вона домовилася з відповідачем ОСОБА_8 про придбання у нього житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 за 8 000 дол. США. Вона передала відповідачу грошові кошти в повному обсязі, а останній передав їй правовстановлюючі документи на будинок. Однак від оформлення договору купівлі-продажу будинку нотаріально відповідач ухиляється, тому вона вимушена була звернутися до суду за захистом свого права.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 203, 204, 208, 209, 220, 657 ЦК України, позивачка ОСОБА_7 просила суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_8 позов визнав в повному обсязі.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_7 задоволено. Суд визнав дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1, укладений 20 жовтня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, та визнав за позивачкою право власності на вказаний будинок.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_2, - ОСОБА_6, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що судом порушені норми процесуального та матеріального права та рішення суду стосується прав та обов'язків братів ОСОБА_2, ОСОБА_2, оскільки спірний будинок належить їм праві власності на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2007 року, зареєстрованого у КП "Котовське МБТІ та РОН" 18 квітня 2008 року.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_2, - ОСОБА_6, пояснення на апеляцію представника ОСОБА_2, - ОСОБА_3, представника ОСОБА_2, - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

З апеляційної скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_2, - ОСОБА_6, та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_2, належить на праві власності спірний житловий будинок на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2007 року, зареєстрованого у КП "Котовське МБТІ та РОН" 18 квітня 2008 року.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується прав та обов'язків апелянтів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у справі домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору, але відповідач ОСОБА_8 ухиляється від посвідчення договору нотаріально, тому є можливість визнати його дійсним з підстав ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 жовтня 2008 року сторони уклали у простій письмовій формі договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 за 8 000 дол. США.

На підставі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України такий договір є укладений з моменту його державної реєстрації.

Отже до моменту його держаної реєстрації договір купівлі-продажу житлового будинку юридично не є укладеним.

Разом з тим, як зазначалося вище, ч. 2 ст. 220 ЦК України надає суду право визнати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладеним.

Відповідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року, викладених у п. 13 постанови № 9, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що не будучи укладеним, вказаний договір не міг бути визнаний дійсним з підстав ч. 2 ст. 220 ЦК України. Тому вимоги ОСОБА_7 не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України не підлягають захисту судом.

Отже, вимоги ОСОБА_7 є незаконними, необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а саме, ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України та ст. ст. 210, 220, 640, 657 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_5, - ОСОБА_6 задовольнити, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2008 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на будинок відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік