АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д., Гірняк Л.А.,
при секретарі - Ардаковської А.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2, представника ВАТ «Одесагаз»- Блонського О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» про зобов'язання поновити газопостачання та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2012 року, -
встановила:
03.06.2011р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Одесагаз» про зобов'язання поновити газопостачання належного їй будинку АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача в порядку відновлення становища, яке існувало до порушення права, за свій рахунок, поновити пошкоджений дах належного ОСОБА_1 гаражу, розташованого за тією ж адресою та стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Уточнивши позовні вимоги 23.04.2012р. позивачка просила зобов'язати поновити газопостачання у її будинку та відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Свої вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що приїхавши 29.03.2009р. до свого будинку вона виявила перерізану газову трубу та зламаний шифер на даху гаражу, і як потім вона з'ясувала 23.03.2009р. співробітники ВАТ «Одесагаз» у її відсутність припинили їй газопостачання в будинок.
На її звернення до начальника ВАТ «Одесагаз» їй було повідомлено, що при проведенні планово-технічного обслуговування працівниками УЕГГ м. Одеси було відключено від газопостачання житловий будинок №11 по вул. Вишнева в сел.Шевченко-3 в м. Одесі через заборгованість у розмірі 2228,65 грн., яка склалась в грудні 2008р. в зв'язку із самовільним підключенням до газових мереж і нарахування збитків за нормами споживання.
Заперечуючи взагалі проти наявності будь-якої заборгованості, вона посилалася на те, що ніякої заяви навіть від попереднього власника, її матері, про відключення від газопостачання не було і потім самовільного підключення також не було.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 22ц/1590/6715/2012р.
Головуючий суддя в 1 інстанції - Середа І.В. Суддя-доповідач - Кварталова А.М. Категорія :ЦП- 57
Оскільки відповідач безпідставно відключив її від газопостачання і не підключає її будинок до газопостачання, своєю бездіяльністю завдав їй на підставі ст.23 ЦК України моральну шкоду.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, посилаючись на те, що позивач взагалі не є абонентом ВАТ «Одесагаз», особовий рахунок відкритий на її матір - ОСОБА_4 та з нею був укладений раніше договір на постачання газу. 14.11.2001р. працівниками ВАТ «Одесагаз» в присутності абонента ОСОБА_4 проведено обстеження газового обладнання в будинку і на підставі її заяви у зв'язку з тимчасовим не проживанням було здійснено відключення від газопостачання, про що було складено акт №4 6201, який підписала ОСОБА_4
В грудні 2008р. було виявлено факт самовільного підключення до системи газопостачання та відбір газу, про що складений акт від 22.12.2008р. Про зміну абонента та нового власника їх ніхто не повідомив, з заявами про укладення нового договору позивач не зверталася. Під час проведення обстеження приміщення будинку 31 травня 2010р. їх працівниками було виявлено порушення системи газопостачання , і про необхідність їх усунення позивача було повідомлено. Газопостачання за даною адресою може бути відновлено після усунення порушень, які виявлені за актом 31 травня 2010р., перевірка газового лічильника, оплати заборгованості, послуг за відключення - підключення до системи газопостачання, а також переоформлення особистого рахунку та укладання договору про надання послуг по газопостачанню з позивачем.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2012р. в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що її вимоги про відновлення газопостачання та про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник ВАТ «Одесагаз» просив скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. При цьому зазначив, що будинок позивача було відключено від газопостачання на законних підставах, оскільки позивачка не зверталася до ВАТ «Одесагаз» з метою переоформлення особистого рахунку з 2002р. та підключення до газопостачання, договір на поставку газу не укладала. Також вказав, що позивач має заборгованість за актом в сумі 2228 грн., яка нею не сплачена. Позивач сплатила за надані послуги з газопостачання за 2002р - 9 грн.97 коп., за 2003р. оплату не здійснювала, за 2004р. сплатила 4 грн.90 коп., за 2005р. оплату не здійснювала, а за 2006р. сплатила 13 грн.30 коп., інших оплат не проводила.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що відключення будинку позивача від газопостачання було безпідставним. Разом з тим вимоги позивача не підлягають задоволенню , оскільки за актом від 07 квітня 2009р. та за актом від 31 травня 2010р. під час обстеження приміщення, власником якого є позивач за договором дарування від 20.08.2002р. було виявлено порушення, які виразилися в тому, що в приміщенні кухні будинку був відсутній вентиляційний канал, АОГВ та ВПГ підключено до димоходу з порушенням системи безпеки газопостачання, в зв'язку з чим було попереджено позивача про вказані порушення та запропоновано їх усунути, а тому приймаючи до уваги те, що позивач не уклала окремий договір про надання послуг по газопостачанню з відповідачем, не усунула вказані порушення, вимоги позивача не підлягають задоволенню (а.с.36,37).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка та вказаним вище нормам матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 квітня 2002р. між ВАТ «Одесагаз» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг по газопостачанню. Тобто, особовий рахунок відкритий на ОСОБА_4 та з нею і укладено раніше договір на постачання газу(а.с110-114).
20 серпня 2002р. на підставі договору дарування власником будинку стала позивачка ОСОБА_1(а.с.52). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с.97).
Як видно з акту на відключення №4 6201 від 14 листопада 2001р. в ньому зафіксовано причину відключення: за заявою абонента, тимчасово не проживає; спосіб та місце відключення: перекрито кран на вводі в будинок, встановлена пломба 4/30; знято показники лічильника. Акт підписали троє працівників ВАТ «Одесагаз» та власник ОСОБА_4 (а.с.32).
Актом за №2374 від 22 грудня 2008р. було встановлено самовільне включення, підписано акт трьома працівниками ВАТ «Одесагаз» і зазначено, що абонент ОСОБА_4 від підпису відмовилася(а.с.33).
Розглядаючи спір , суд критично відносився до складених актів та правильно прийшов до висновку про те, що відключення позивача від газопостачання було безпідставно.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами від 07 квітня 2009р. та від 31 травня 2010р.(за заявою ОСОБА_1) під час обстеження приміщення, власником якого є позивач за договором дарування з 20.08.2002р., було виявлено порушення, які виразилися в тому , що в приміщенні кухні будинку були відсутні вентиляційні канали, АОГВ та ВПГ підключено до димоходу з порушенням правил безпеки системи газопостачання, минув строк державної повірки прибору обліку газу, в зв'язку з чим було попереджено позивача про вказані порушення та запропоновано усунути вказані порушення (а.с.36,37).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що вказані порушення повинні бути усунені позивачем, а тому не має підстав для задоволення її вимог.
Статтями 20, 21 ЗУ "Про житлово - комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875 - ІУ(із змінами від 15.01.2009 року) визначено обов'язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг.
Зокрема обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язки виконавця - надання житлово - комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово - комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Оскільки ОСОБА_1 є власником будинкуАДРЕСА_1 з 20 серпня 2002р., то вона зобов'язана відповідно до закону укласти з відповідачем договір на надання послуг по газопостачанню.
ОСОБА_1 зобов'язана була укласти договір про надання послуг по газопостачанню з 20 серпня 2002р., відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, оскільки між сторонами саме з цієї дати виникають цивільні права та обов'язки про надання послуг з приводу газопостачання.
Вказані обставини передбачені п. 29 та п.32 Правил про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМУ від 09 грудня 1999 р. N 2246 (далі Правила ), де вказано, що споживач зобов'язаний укласти договір в письмовій формі;
- пройти інструктаж з безпечного користування газом у побуті, в тому числі ознайомитися з інструкцією з правил безпечного користування газовими приладами і пристроями;
- виконувати вимоги Правил безпеки систем газопостачання та цих Правил;
- своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання;
- утримувати у разі проживання в приватному будинку димові та вентиляційні канали в технічно справному стані (своєчасно проводити їх очищення та перевірку), здійснювати вентиляцію підвальних приміщень та герметизацію вводів інженерних комунікацій (для води, тепла, електрокабелів тощо).
Матеріалами справи підтверджено, що 31 травня 2010р.(за заявою ОСОБА_1) під час обстеження приміщення, власником якого є позивач було виявлено порушення вищевказаних Правил в зв'язку з чим було попереджено позивача про вказані порушення та запропоновано усунути вказані порушення.
Доводи апелянта, про те, що вона проживала з матір'ю ОСОБА_4 однією сім'єю, а тому з цього приводу не укладала договору на газопостачання є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 29 вказаних Правил споживач - власник будинку зобов'язаний укласти договір в письмовій формі особисто.
Вказані обставини неодноразово доводилися до відома позивача представниками ВАТ «Одесагаз», а також відповіддю за її скаргами прокурором м. Одеси та Суворовською районною адміністрацію м. Одеси(а.с.8-11,81,83,84).
Крім того, як вбачається із службової записки начальника служби контролю ВАТ «Одесагаз», 29 квітня 2011р. при обстеженні вказаного будинку споживач відмовилася від допуску слюсарів ВАТ «Одесагаз» - ОСОБА_5, ОСОБА_6 до обстеження системи газопостачання, про що також складено акт від 29.04.2011р.(а.с.79,88).
Доводи апелянта про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.23 ЦК України є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Однак, ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав.
Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Цивільний кодекс України передбачає право на відшкодування моральної шкоди у окремо визначених випадках, у тому числі і у разі її завдання неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (частина перша статті 1167 ЦК України).
Статтею 1167 ЦК України передбачено умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов'язання.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законами «Про інформацію», «Про авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають із договору газопостачання , а відтак ст. 1167 ЦК України, яка поширюється на позадоговірні правовідносини, не може бути застосована при вирішенні цього спору. Не може бути застосовано й Закон України «Про захист прав споживачів».
Згідно зі ст. ст. 4, 22 указаного Закону моральна шкода відшкодовується у разі заподіяння її небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
У зв'язку з тим, що судом таких обставин не встановлено, підстав для застосування вказаного Закону й стягнення сум на відшкодування моральної шкоди немає.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду , тому мають бути відхилені.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1 п.1,308, 314, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.М.Кварталова
Л.А. Гірняк
Н.Д. Плавич