Справа № 0308/2417/2012 провадження № 22-ц/0390/1312/2012 Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І.
Категорія: 19 Доповідач: Гапончук В. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.08.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Гапончука В.В.,
суддів -Шевчук Л.Я., Федонюк С.Ю.,
при секретарі -Шереметі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза»про визнання правочину недійсним та відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза»на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 02 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза»в якому зазначала, що 19.01.2012 року між відповідачем та нею було укладено договір №004599, згідно якого товариство повинно було надати їй кредит в сумі 60 000 грн. З текстом договору вона ознайомлювалась, проте його зміст залишився їй незрозумілим. Свої зобов'язання за договором вона виконала та внесла на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 2800 грн. в якості авансового платежу. Згідно домовленості кошти позивачу мали надати через декілька днів, однак з додатків до договору позивачу стало відомо, що вона повинна проводити щомісячні платежі за обрані позивачем товари та послуги, яких ОСОБА_1 не планувала придбавати. Посилаючись на те, що цей договір вона уклала під впливом помилки та обману, позивачка просила визнати його недійсним та стягнути з відповідача 5600 грн. майнової шкоди та 2000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02.04.2012 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір від 19.01.2012 року №004599, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза», а також ухвалено стягнути з відповідача в користь позивача грошові кошти в сумі 2800,00 грн. та судові витрати в загальній сумі 214,60 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням представником відповідача була подана апеляційна скарга в якій апелянт просив скасувати зазначене рішення суду та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що 19.01.2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Архбудекспертиза»укладено договір №004599.
Згідно п.1.1 вищевказаного договору Адміністратор (відповідач), за згодою Учасника (позивача), зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми «Б.А.Н.К. Платинум», що міститься в Додатку №2, а саме зобов'язується здійснити оплату товару на користь Учасника або надати Учаснику відповідну суму у позику.
Відповідно до п. 1.3. Договору Учасник доручив Адміністратору використовувати суми чистих внесків для формування фонду групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь учасників групи чи надавати відповідні суми у позику.
За надання послуг за Договором учасник сплачує реєстраційний, адміністративний та загальні платежі (п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору).
Пунктом 5.1 ст. 5 Додатку № 2 визначено, що адміністратор проводить оплату товару та організовує його передачу у власність учаснику або надає відповідну суму в позику для придбання товару самим Учасником, який отримав дозвіл, протягом 40 банківських днів з дня надання дозволу за умови виконання Учасником всіх необхідних вимог цієї статті.
Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником товару/позики, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ "Архбудекспертиза" за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником товару/позик. Натомість договором передбачено, що у випадку неналежного виконання умов договору або не сплати запропонованих адміністратором платежів, учасник позбавляється права на придбання товару/позики, втрачає сплачений адміністративний платіж і позбавляється права на участь у наступному найближчому заході. У разі виявлення учасником бажання розірвати договір протягом 3 календарних днів з моменту його підписання та виконання ним умов п.8.1 ст.8 Договору відповідач повертає учаснику 60% внесеного ним вступного платежу, в інших випадках розірвання договору вступний платіж та адміністративні витрати учаснику не повертаються, повернення коштів відбувається після ліквідації групи.
30 січня 2012 року позивач звернулась із заявою до відповідача про розірвання договору та перерахування сплачених коштів, у якій зазначила про введення її в оману щодо істотних умов договору, який сприйняла як кредитний і, як наслідок, помилково його підписала. Проте дана заява залишилась без відповіді.
Позивач просила визнати правочин недійсним, оскільки він був укладений під впливом помилки та під впливом обману зі сторони відповідача.
Колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову відповідно до положень ст.229 ЦК України.
Так, згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
В п.20 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Тобто, в даному випадку обов'язковою ознакою обману зі сторони відповідача є наявність умислу осіб, які представляють інтереси товариства.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.4.5. договору №004599 зазначено, що цей договір не носить характеру фіктивного або удаваного правочину (угоди). Підписання цього договору та додатків до нього є свідченням того, що сторони дійшли повного порозуміння і визначили , що договірні умови є зрозумілими та обов'язковими для виконання сторонами.
Всупереч положенням ст.60 ЦПК України позивач не довела належними та допустимими доказами, а судом не було встановлено, наявність умислу в діях уповноваженого представника відповідача на навмисне введення її в оману з приводу обставин укладення оспорюваного правочину.
Крім того, не є таким, що відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про недійсність оспорюваного правочину, внаслідок вчинення його під впливом помилки зі сторони позивача.
Як роз'ясняв Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови "У справах про визнання правочинів недійсними", під помилкою також треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.
Відповідно до п.15.1. додатку до договору зазначено, що учасник підтверджує, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника адміністратора, уважно прочитав та зрозумів значення, термінологію, умови даного додатку до договору та правові наслідки, що засвідчує своїм підписом.
Судом не було враховано, що помилка, допущена стороною правовідносин унаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення, не є підставою для визнання правочину недійсним (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
В даному випадку позивачем не було надано належних та достатніх доказів, які б доводили його твердження про вчинення правочину під впливом помилки, а тому колегія суддів приходить до висновку, що волевиявлення сторін було вільним і ними досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Виходячи з вище викладеного, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза»задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 02 квітня 2012 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза»про визнання правочину недійсним та відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді :