АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2012 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину квартири, за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, з участю третіх осіб ОСОБА_4, нотаріуса Другої Одеської нотаріальної контори Маслової М.В., про визнання договору купівлі-продажу частини квартири недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про розподіл спадкового майна та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, її син ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом і був залучений до участі у справі в якості правонаступника.
У жовтні 2009 року ОСОБА_7 уточнила свої вимоги і просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано ОСОБА_2, та визнати за нею право власності на 1\4 частину квартири, яка належала ОСОБА_8 Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її сестра ОСОБА_9, відкрилася спадщина на належну їй квартиру. Спадкоємцями за законом є сестри спадкодавця: вона, ОСОБА_8, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які прийняли спадщину і отримали свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкоємці домовилися про те, що квартира залишається їй, а вона сплачує кожній сестрі грошову компенсацію за їх спадкові частки. Вона повністю розрахувалася зі своїми сестрами, сплатила кожній по 2500 доларів США і проживає у спірній квартирі. 28 квітня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу, за яким її сестри ОСОБА_4 і ОСОБА_3 продали їй свої частки квартири. Однак ОСОБА_2, який діяв за довіреністю від імені матері і отримав гроші, відмовився укласти з нею договір купівлі- продажу 1\4 частини квартири, вимагаючи додаткової сплати грошей, і після смерті ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Посилаючись на ці обставини, позивач просила задовольнити позов, визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 травня 2007 року, яке видано ОСОБА_2, недійсним та визнати за нею право власності на 1\4 частину квартири. (т.1 а.с.155-156)
________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Нікітіна С.Й. Справа № 22ц/1590/2788/2012
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 37
У серпні 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу 1\2 частини квартири недійсним. Неодноразово уточнивши свої вимоги, вони зазначали, що на час отримання спадщини між сестрами була усна домовленість про продаж квартири та поділ грошових коштів. Однак ОСОБА_1 не виконала свої обіцянки, не розрахувалася з ОСОБА_8 та з ОСОБА_3, тобто обманула їх, незаконно уклала договір купівлі-продажу 1\2 частини спірної квартири, не повідомивши про це співвласника ОСОБА_8, яка не надала згоду на продаж часток квартири ОСОБА_1 Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не бажала відчуження своєї частки і не мала наміру продати іі ОСОБА_1, договір купівлі-продажу укладений під впливом обману з боку ОСОБА_1 і не відповідає вимогам закону, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили задовольнити їх позов.(т.2 а.с.15-17,62-64).
Позовні вимоги об'єднані в одне провадження (т.1 а.с.151)
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не визнала.
Третя особа ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 і підтвердила її доводи, а вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вважала необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15 листопада 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу 1\4 частини квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати частково, ухвалити нове рішення про задоволення її позову, а в задоволенні вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити повністю, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Рішення суду не в повному обсязі відповідає цим вимогам закону.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що немає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано ОСОБА_2 після смерті матері, а зустрічні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обгрунтовані і підлягають задоволенню в частині визнання договору купівлі-продажу 1\4 частини квартири недійсним, оскільки при укладенні правочину були порушені вимоги п.п.2,3 ст.203 ЦК України, а саме, у ОСОБА_10 не було необхідного обсягу дієздатності, так як на довіреності від імені ОСОБА_4 немає її підпису, та у ОСОБА_3 не було наміру продати свою частку квартири ОСОБА_7 і за таку ціну. Також суд дійшов висновку про порушення права ОСОБА_8 на першочергову купівлю частки у спільній частковій власності.
Проте з висновками суду погодитися повністю не можна, оскільки суд при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_9 і після її смерті відкрилася спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, належну спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 1996 року. (т.1 а.с.12) Спадкоємцями за законом є сестри спадкодавця ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину. ОСОБА_8, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не мешкали у м.Одесі, тому 1 липня 2004 року надали довіреність ОСОБА_7, уповноважив її вести справи по оформленню спадщини. (т.1 а.с.9)
28 лютого 2005 року ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на належну спадкодавцеві квартиру в рівних частках та зареєстрували своє право власності в КП «ОМБТІ та РОН» 13 квітня 2005 року.(т.1 а.с. 8,20-23,186)
24 травня 2005 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_10 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила її розпоряджатися з правом продажу належною їй частиною квартири АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_7 Для цього надала їй право отримувати необхідні довідки та документи, робити від її імені заяви, в тому числі заяви про те, що вищезазначена частина квартири є її особистою приватною власністю, розписуватися за неї, підписувати договір купівлі-продажу, отримувати за продану частину квартири гроші, а також виконати усі інші дії, пов'язані з цією довіреністю. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 24 травня 2008 року.(т.1 а.с.10)
8 червня 2005 року ОСОБА_4 також уповноважила ОСОБА_10 продати всю належну їй частину квартири за ціну за своїм розсудом.(т.1 а.с.11)
28 квітня 2006 року ОСОБА_10, діюча від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купила 1\2 частину квартири. Продаж здійснений за 2100 грн., які представник продавців одержав від покупця повністю до підписання договору.(т.1 а.с.188)
Таким чином ОСОБА_1 стала власником 3\4 частин спірної квартири, з яких 1\4 частина належала їй в порядку спадкування.
Співвласник ОСОБА_8 не здійснила відчуження належної їй 1\4 частини квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла і після її смерті свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\4 частину квартири отримав її син ОСОБА_2 (т.1 а.с. 141,111,131)
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, суд правильно виходив з того, що після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на 1\4 частину спадкового майна (квартиру), син спадкодавця ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом першої черги і прийняв спадщину у встановленому законом порядку.
Висновки суду засновані на матеріалах справи та відповідають вимогам ст.ст. 1216,1217,1218,1261,1268 ЦК України.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона виплатила ОСОБА_12 вартість її частки у розмірі 2500 доларів США, не доведені та не є підставами для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
З матеріалів справи вбачається, що після оформлення спадкових прав ОСОБА_8 17 червня 2005 року скасувала свою довіреність на ім'я ОСОБА_1 відносно наданих їй повноважень щодо розпорядження (продажу) спадковим майном у вигляді належної їй частини квартири та надала довіреність своєму сину ОСОБА_2.(т.1 а.с.15-16) В укладенні договору купівлі-продажу від 28 квітня 2006 року вона не брала участі. Будь-який договір по відчуженню належного їй майна з ОСОБА_1 вона не укладала. Відтак, немає підстав вважати, що ОСОБА_8 продала свою частину квартири ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, і що свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_2 незаконно. Оскільки правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відсутні, колегія суддів погоджується з рішенням суду в цій частині.
За правилами ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Між тим ОСОБА_1 не надала суду та апеляційному суду доказів, які підтверджують правові підстави заявлених нею позовних вимог. Підстави для звільнення від доказування, передбачені статтею 61 ЦПК України, відсутні. Апеляційна скарга ОСОБА_1 висновків суду не спростовує і не містить доводів, які мають бути підставами для задоволення зазначених позовних вимог. Тому рішення суду в цій частині є правильним.
Разом з тим, рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1\4 частини квартири, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не може бути визнано законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд керувався тим, що при укладенні договору купівлі-продажу були порушені вимоги ч.ч.2.3 ст.203 ЦК України тим, що у ОСОБА_10 не було необхідного обсягу дієздатності, так як на довіреності від ОСОБА_4 немає її підпису; у ОСОБА_3 не було наміру продати свою частину квартири ОСОБА_1 і за таку ціну. Крім того суд зазначив, що не було реалізовано право співвласника ОСОБА_8 на першочергову купівлю частки в спільній частковій власності; була порушена форма договору тим, що удавана домовленість між сестрами була усною.
Такі суду суперечать матеріалам справи та не відповідають вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу від 28 квітня 2006 року був укладений не особисто ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а від їх імені ОСОБА_10, яка діяла на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від 24 травня 2005 року та 8 червня 2005 року. Як самі довіреності, так і їх видача є односторонніми правочинами юридичним фактом, щодо якого в силу положень ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Оскільки ОСОБА_3 довіреність на ОСОБА_10 не скасувала, договір купівлі-продажу особисто не укладала, а укладення цього договору неповноважною особою підставою її позову не визначалося, у суду не було правових підстав застосувати до правовідносин, що виникли, ч.2,3 ст. 203 ЦК України.
Договір купівлі-продажу оформлений в письмовій формі у встановленому законом порядку на підставі довіреностей ОСОБА_3 на ОСОБА_10, яка не скасована, та ОСОБА_4 на ОСОБА_10, яка оформлена належним чином і підписана нею. (т.2 а.с. 193)
Висновок суду про те, що ОСОБА_3 не мала наміру продати свою частину квартири ОСОБА_1 і за таку ціну, її волевиявлення не було вільним, спростовуються матеріалами справи та заявою ОСОБА_3 апеляційному суду.
Так, у договорі купівлі-продажу від 28 квітня 2006 року зазначено, що продаж здійснено за 2100 грн., які представник продавців ОСОБА_10 одержав від покупця повністю до підписання цього договору і своїм підписом підтверджує факт повного розрахунку за продану частину квартири, а також відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунку.
Власноручними розписками від 17 травня 2010 року та 3 серпня 2010 року ОСОБА_3 підтвердила, що вона отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі 8000 грн. та 2500 доларів США за 1\4 частину квартири, і вона знаходиться в нормальному стані.(т.2 а.с. 225,226-оригінали розписок)
У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до апеляційного суду з заявою, в якій зазначила, що вона добровільно без обману продала свою частину квартири своїй сестрі ОСОБА_1 і не бажає з нею судитися; приблизно у 2005-2006 роках до неї приїхав племінник ОСОБА_2 і заявив, що вартість квартири більше, щоб вона забрала свою долю у ОСОБА_1, а він дасть їй більше грошей; у червні 2010 року він також приїхав і умовив її підписати чистий лист, а потім надрукував неправдиву заяву, оскільки вона продала свою частку добровільно і сестра її не обманювала. (т.2 а.с.242)
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 визнав, що цю заяву написала саме ОСОБА_3, вона ж скасувала довіреність на його дружину ОСОБА_13 і це вона зробила за проханням ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_2 посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_3 скасувала довіреність на ОСОБА_1, що підтверджує відсутність її наміру продати свою частку квартири ОСОБА_1 Однак факт скасування ОСОБА_3 довіреності на ОСОБА_1 23 березня 2006 року не може свідчити про те, що ОСОБА_3 не мала волевиявлення на продаж своєї частки у спадщині, оскільки укладення договору купівлі-продажу саме з ОСОБА_1 вона доручила ОСОБА_10, нотаріально посвідчену довіреність не скасувала і надані нею повноваження не оспорювала.
Обставини, на які посилається в заяві ОСОБА_3 про її добровільний намір продати частину квартири ОСОБА_1 та відсутність обману з боку останньої, підтвердила також їх сестра ОСОБА_4, і ці обставини свідчать про те, що договір купівлі-продажу відповідав волевиявленню та внутрішній волі ОСОБА_3, як і волевиявленню ОСОБА_4, яка договір купівлі-продажу не оспорює.(т.1 а.с.157-158, т.2 а.с.86)
Не можна вважати обґрунтованим висновок суду про те, що при укладенні договору купівлі-продажу були порушені права співвласника ОСОБА_8, яка мала переважне право на купівлю часток у праві спільної часткової власності.
Згідно з ч.4 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Встановлено, що при житті ОСОБА_8 скасувала довіреність на розпорядження своєю частиною квартири на ОСОБА_1, однак договір купівлі-продажу, укладений між її сестрами, не оспорювала і вимог про переведення на неї прав та обов'язків покупця не заявляла. ОСОБА_2 брав участь у справі в якості представника ОСОБА_8, а після її смерті - в якості правонаступника. Однак він також не заявляв вимог про переведення прав та обовьязків покупця на ОСОБА_8
ОСОБА_8 і ОСОБА_2 не були учасниками договору купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_3, ОСОБА_4.(продавцями) і ОСОБА_1Я.(покупцем) і не вправі його оспорювати з підстав укладення угоди під впливом обману, оскільки за змістом ст.230 ЦК України факт введення в оману повинна доводити сторона правочину. Доводи ОСОБА_2 про те, що у ОСОБА_3 не було волевиявлення на відчуження своєї частини квартири на користь ОСОБА_7 спростовані самою ОСОБА_3
За таких обставин правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1\2 частини квартири відсутні, і ці вимоги задоволенню не підлягають повністю.
З урахуванням викладеного та вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, однак вважає, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1\2 частини квартири неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення зазначених вимог.
В цій частині рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.212,213,214 ЦПК України, підлягає скасуванню на підставі п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1\2 частини квартири.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 листопада 2011 року про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, укладеному 28 квітня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу 1\4 частини зазначеної квартири скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, з участю третіх осіб ОСОБА_4, нотаріуса Другої Одеської нотаріальної контори Маслової М.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, укладеному 28 квітня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик