АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року м.Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,

при секретарі: Благорозумному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 15 червня 2011 року за позовом ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє її опікун ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері та одноразової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання та одноразову допомогу. Позивачка зазначала, що до січня 2010 року вона мешкала у м.Черкаси у квартирі, яка належала їй на праві власності. ЇЇ дочка-відповідач ОСОБА_1 ввела її в оману та переоформила належну їй квартиру на своє ім'я і насильно перевезла її до себе. Після переїзду почалися труднощі в їх стосунках, оскільки відповідач не працювала та жила на її пенсію. У зв'язку з чим, вона була вимушена переїхати жити в м. Одесу до своєї старшої доньки ОСОБА_3, яка на теперішній час піклується про неї, купує одяг, ліки та харчі, платить комунальні послуги. Відповідач не приймає участі в її утриманні і не надає їй будь-яку допомогу. Посилаючись на ці обставини, позивач просила задовольнити позов, зобов'язати відповідача сплачувати їй аліменти на проживання та додаткову допомогу у розмірі 2000 грн.

У травні 2011 року ОСОБА_3, яка була визнана опікуном недієздатної ОСОБА_4, уточнила позовні вимоги і просила призначити на утримання матері аліменти у розмірі 300 грн. щомісячно, а також грошову допомогу у розмірі 2000 грн. одноразово, які були витрачені на купівлю бензину для автомобіля, у зв'язку з перевезенням її особистих речей за маршрутом Черкаси-Одеса-Черкаси за період з вересня 2010 року по 1 червня 2011 року, на перевезення ОСОБА_2 по місту Одесі в медичні установи та придбання ліків. (а.с.88)

Відповідач позов не визнала, посилаючись у письмових запереченнях на те,що позивач -її мати добровільно подарувала їй квартиру, і вона мала можливість надавати матері матеріальну допомогу, однак її сестра ОСОБА_3 перевезла мати до себе в м.Одесу, тому вона не бажає брати участь в утриманні матері.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 15 червня 2011 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на утримання матері ОСОБА_2, в інтересах якої діє її опікун ОСОБА_3, аліменти у розмірі 300 грн.

щомісячно, одноразову грошову допомогу у розмірі 2000 грн. та судові витрати.

_____________________________________________________________________________

Головуючий у 1 інст.Куриленко О.М. Справа № 22ц/1590/2855/2012

Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 48

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду у повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.202 СК України повнолітня дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі ст.205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку(доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є непрацездатною та недієздатною особою, учасником ВОВ і отримує пенсію за віком у розмірі 863,83 грн.(а.с.6,17-18,35-36)

ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1.(відповідача), яка мешкає у м.Черкаси, та ОСОБА_3.(опікуна), з якою вона мешкає разом у м.Одесі і знаходиться на її утриманні.(а.с.5) Раніше ОСОБА_2 мешкала у м.Черкаси, де мала квартиру на праві власності, і яку 17 серпня 2007 року вона подарувала своєї дочки ОСОБА_1.(а.с.16)

Звертаючись до суду з позовом, який ОСОБА_2 підписала власноручно 21 січня 2011 року, вона стверджувала, що її донька ОСОБА_1 шляхом обману заволоділа її квартирою і після укладення договору дарування насильно перевезла її до своєї квартири. ОСОБА_1 не працювала і жила на її пенсію, у відносинах між ними виникли проблеми, тому вона була вимушена переїхати до своєї старшої доньки ОСОБА_3 у м.Одесу. На даний час вона мешкає разом з ОСОБА_3 і знаходиться на її утриманні, а відповідач ОСОБА_1 не надає їй будь-якої допомоги. (а.с.3-4) 24 січня 2012 року ОСОБА_2 встановлена І група інвалідності.(т.2 а.с.137)

Встановлено також, що ОСОБА_3, яка є старшою донькою позивача і до якої позовні вимоги не заявлені, мешкає разом з чоловіком, працює, отримує заробітну плату та пенсію, має автомобіль, власну квартиру, дачу, що вона не заперечувала в засіданні апеляційного суду. При цьому вона є інвалідом ІІ групи, страждає гіпертонією ІІІ ступеня, атеросклерозом, іншими серцево-судинними хворобами (а.с.13,14. т.2 а.с.132).

З урахуванням обставин справи та можливості одержання утримання від дочки, з якою ОСОБА_2 мешкає разом, суд визначив розмір аліментів на утримання матері у твердій грошовій суми 300 грн. щомісячно, що відповідає вимогам ст.ст.202,205 СК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував матеріальний стан відповідача, яка не працює, тому не може сплачувати аліменти на утримання матері, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обов'язок доньки утримувати своїх батьків не пов'язується з матеріальним станом її дитини, яка є працездатною особою. Обставини, на які вказує відповідач, не звільняють її від обов'язку утримувати свою мати у встановленому законом порядку.

З наданих до апеляційної скарги додаткових матеріалів вбачається, що відповідач перебуває на обліку як безробітна в Черкаському МЦЗ і з 21 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року не мала доходу.(т.2 а.с.61) Однак з копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 16 листопада 2011 року вона працює в Сосновській районній організації Товариства Червоного Христа молодшою медичною сестрою з догляду за хворими з посадовим окладом згідно штатного розпису. (т.2 а.с.71)

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язана утримувати свою мати, яка є непрацездатною особою і потребує матеріальної допомоги, і обґрунтовано задовольнив позов в цій частині. Рішення суду в цій частині є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги у розмірі 2000 грн., суд виходив з того, що придбання позивачем ліків на суму 678,70 грн. та 2274,14 грн. на лікування ОСОБА_2 підтверджено розрахунковими документами від 14 лютого 2011 року.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна за таких підстав.

За правилами ст.ст.203,206 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Ці норми закону покладають на дитину юридичний обов'язок майнового характеру щодо своїх матері, батька, якщо вони не лише є пенсіонерами, а до того ж після присудження аліментів виникли особливі обставини (тяжка хвороба, інвалідність або немічність), пов'язані з необхідністю в додаткових витратах(вартість ліків, протезування інвалідного візка тощо). Обов'язок дитини обумовлений наявністю у дитини достатнього заробітку чи іншого доходу.

Відповідно до статей 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимогам закону позивач не надала суду та апеляційному суду доказів, які підтверджують її грошові витрати на лікування.

З уточненої позовної заяви, яку в інтересах позивача подала її опікун ОСОБА_3, вбачається, що додаткові витрати у розмірі 2000 грн. пов'язані з купівлею ОСОБА_3 палива для свого автомобіля з метою перевезення речей ОСОБА_2 за маршрутом Черкаси-Одеса-Черкаси та перевезення ОСОБА_2 по м.Одесі до медичних установ. (а.с.88) Зазначені витрати не можуть бути визнані такими, які пов'язані з особливими обставинами або винятковими випадками в розумінні вимог закону.

У розрахунках -фактурах, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, на які посилається суд в обґрунтування своїх висновків, зазначена вартість ліків для ОСОБА_3 2274,14 грн., а для ОСОБА_2 - 678,70 грн.(а.с.20,21) Однак квитанцій про оплату вартості ліків для ОСОБА_2 у справі немає. З матеріалів справи не вбачається, що додаткові витрати на ліки для ОСОБА_2 пов'язані з особливими обставинами, які виникли після присудження аліментів і мали місце.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач також страждає тяжкими хворобами, потребує лікування і недостатньо матеріально забезпечена. Станом на березень 2012 року вона перебуває на обліку як безробітна в Черкаському МЦЗ, що підтверджено довідкою від 11 квітня 2012 року.(а.с.т.2 а.с.201)

У такому випадку визнання за відповідачем обов'язку сплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 2000 грн. апеляційний суд вважає неправильним і несправедливим.

Тому рішення суду в цій частині не може бути визнано законним та обґрунтованим, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 2000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд задовольняючи позов повністю, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог, пов'язаних зі стягненням з відповідача додаткових витрат. В цій частині рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.212,213,214 ЦПК України, підлягає скасуванню на підставі п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 15 червня 2011 року в частині стягнення одноразової грошової допомоги скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє її опікун ОСОБА_3, про стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 2000 грн. відмовити

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Є. Федорова

Судді: А.П. Заїкін

М.В. Процик