АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, державного казначейства України про відшкодування шкоди завданої прокуратурами в зв'язку з порушенням КПК, ст. 97 КПК, неприйняттям заходів в порядку ст. 97 КПК в 2002 році при вивченні матеріалу 12пр/2000 на складання завідомо неправдивої постанови від 22 січня 2000 року, матеріалу 12пр, затверджені завідомо неправдивого документу особою, яка не займає вказану посаду «в.о. прокурора», на складання документу від 23 січня 2000 року особою, яка не займає вказану посаду «в.о. міжрайпрокурора» на підставі завідомо неправдивої постанови від 22 січня 2000 року, матеріалу 12 пр. для обґрунтування законності обшуку та відмови в порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників міліції,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди завданої прокуратурами в зв'язку: з порушенням норм КПК України, ст. 97 КПК України, неприйняттям заходів в порядку ст. 97 КПК в 2002 році при вивченні матеріалу 12пр/2000, складанням завідомо неправдивої постанови від 22 січня 2000 року, матеріалу 12пр, затвердженням завідомо неправдивого документу особою, яка не займає вказану посаду «в.о. прокурора», складанням документу від 23 січня 2000 року особою, яка не займає вказану посаду «в.о. міжрайпрокурора» на підставі завідомо неправдивої постанови від 22 січня 2000 року, матеріалу 12 пр. для обґрунтування законності обшуку та відмови в порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників міліції. При цьому просить стягнути з відповідача - Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури на його користь моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., стягнути з відповідача - прокуратури Одеської області на його користь моральну шкоду в розмірі 400 000 грн., стягнути з відповідача - Генеральної прокуратури України на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18 червня 1999 року за місцем проживання позивача проводився обшук, який був проведений по завідомо неправдивим документам прокуратури та міліції, та сфальсифікованим причинам.
Позивач зазначає, що в результаті незаконних дій відповідача було порушено його право на ефективний захист в державній установі, що порушує ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» та ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права про ефективний захист в держаному органі, чим була нанесена моральна шкода, яка виражається в душевних стражданнях, порушенні душевного укладу страху, безпорадності, та що не будуть покарані особи, які вчинили злочини, з'явилося відчуття безвиході.
Представник відповідачів, Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України проти задоволення позову заперечував.
Представник відповідача, державного казначейства України, у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Справа була розглянута у відсутності позивача ОСОБА_1, який надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Предметом позовних вимог є моральна шкода нібито завдана позивачу у зв'язку з порушенням органами прокуратури України норм КПК України, ст. 97 КПК України, неприйняттям заходів в порядку ст. 97 КПК в 2002 році при вивченні матеріалу 12пр/2000, складанням завідомо неправдивої постанови від 22 січня 2000 року, матеріалу 12пр, затвердженням завідомо неправдивого документу особою, яка не займає вказану посаду «в.о. прокурора», складанням документу від 23 січня 2000 року особою, яка не займає вказану посаду «в.о. міжрайпрокурора» на підставі завідомо неправдивої постанови від 22 січня 2000 року, матеріалу 12 пр. для обґрунтування законності обшуку та відмови в порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників міліції.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що у перелік незаконних дій суду та правоохоронних органів, які тягнуть за собою відповідальність за правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України не увійшли такі дії правоохоронних органів, які зазначив позивач у своїй позовній заяві.
Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В матеріалах справи дійсно відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру позивачу та причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою.
Пояснення позивача наведені в позовній заяві не можуть бути визначені судом доказами по справі.
Оскільки факт завдання моральної шкоди не доведений позивачем, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі в зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивачів заявлені безпідставно та необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький