АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, про стягнення шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, вказуючи, що 01 листопада 2005 року в результаті ДТП її автомобіль отримав механічні пошкодження, внаслідок чого їй була завдана матеріальна шкода, тому просить суд стягнути з відповідача матеріальну і моральну шкоду та понесені нею судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні з позовом не погодився, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Рішенням суду позов був задоволений.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
В судове засідання апеляційного суду апелянт неодноразово викликався належним чином оформленими судовими повістками, телефонограмами та телеграмами, які направлялися як за адресою його реєстрації, так і за останньою відомою суду адресою його проживання, однак він не з'явився до суду, причину неявки не повідомив. Колегія суддів розглянула справу на підставі ст. 305 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши отримані матеріали адміністративної справи у відношенні ОСОБА_1 по ст. 124 КУпАП, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.
Відповідач, в своїй апеляційній скарзі вказував тільки на відсутність в справі належних доказів його вину у скоєні вказаної ДТП. При цьому розмір матеріальної та моральної шкоди, судових витрат не оговорював, суму стягнення не спростовував, своїх доводів щодо не згоди з стягнутими сумами не надав.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «SUZUKI Swift» д/н НОМЕР_3, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданим Б.-Дністровським МРЕВ Одеської області 14.03.2010 року.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії A3 № 0178366 від 24.01.2006 року: 01.11.2005 року, о 15.00 год., ОСОБА_1 у м. Білгород-Дністровському, Одеської області, по вул. Сонячна, керуючи автомобілем «Опель-Аскона», державний номер НОМЕР_1, при виїзді на головну дорогу з прилеглої не надав переваги у русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з ним, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження, чим ОСОБА_1 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 12.03.2008 року у справі № 3-2254 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та оскільки строк притягнення його до адміністративної відповідальності закінчився, було закрито справу про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Вищевказана постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 12.03.2008 року була скасована постановою Апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2008 року по формальним ознакам, справа була направлена на доопрацювання.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17.11.2011 року суд знову визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та оскільки строк притягнення його до адміністративної відповідальності закінчився, було закрито справу про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Вказана постанова набрала чинності, оскаржена не була.
ОСОБА_1 звертався до суду з адміністративним позовом щодо оскарження протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, але ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.04.2010 року - адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, ухвала не оскаржувалась.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно Висновку № 95 експертного, автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу складеного 10.04.2007 року, - на основі проведених досліджень і розрахунків сума матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого автомобіля «SUZUKI Swift» д/н НОМЕР_3, станом на 10.04.2007 року складає 11511 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот одинадцять грн.).
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд правильно вважав, що вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
В матеріалах справи є документи, які підтверджують, що позивачем були понесені судові витрати у сумі 3601 грн. 72 коп., а саме: квитанція МП «ЕКС»від 10.04.2007 p., квитанція адвоката Павленко B.C. від 18.09.2006 p., квитанція № 10 КБ «Надра» від 29.09.2008 року, квитанція № 11 КБ «Надра» від 29.09.2008 року.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат у сумі 3601 грн. 72 коп. також підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді М.М. Драгомерецький
В.О. Панасенков