АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, державного казначейства України про відшкодування шкоди нанесених неправдивими відомостями в постанові прокуратури від 05.05.2003 року,
встановила:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення моральної шкоди на його користь в розмірі 600 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що співробітниками Білгород-Дністровського ГУМВС України в Одеській області 18.06.1999 року неправомірно, без законних підстав, проводився обшук в помешканні сім'ї ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що по відношенню до ОСОБА_2 була відкрита кримінальна справа, а органи прокуратури, які повинні контролювати діяльність органів внутрішніх справ, замість того, щоб покарати органи внутрішніх справ, навпаки діяли без повноважень, неправомірно та відмовили в відкриті кримінальної справи проти органів міліції.
Позивач вказує, що йому спричинено моральну шкоду в тому, що він душевно страждав, порушився його сон та життєвий уклад, з'явилися труднощі в організації свого життя, йому тяжко пережити ту біль, яку йому завдали принижуючи честь та гідність батька. Моральна шкода виражена у душевних хвилюваннях, страху, що так і не будуть покарані особи, які вчинили злочин.
Справа розглянута у відсутності сторін, сповіщених про час та місце розгляду справи належним чином.
Рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
18 червня 1999 року співробітниками міліції проводився обшук в помешканні ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1. 05 травня 2003 року постановою Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури було відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні співробітників міліції за обставинами проведення даного обшуку. В своїй позовній заяві позивач стверджує, що обшук проводився неправомірно, незаконно та безпідставно.
На думку позивача, органи прокуратури винні у тому, що його батька незаконно намагалися притягнути до кримінальної відповідальності, а вони, замість того, щоб захистити ОСОБА_2, навпаки сприяли покриттю вини органів міліції та самі діяли неправомірно, чим порушили життєвий уклад та душевний спокій позивача, змусили переживати за членів своєї сім'ї, змусили відчувати себе безпомічним.
Суд правильно не погодився з посиланням позивача на спричинення відповідачами моральної шкоди, внаслідок звернення до суду, через те, що вони не ґрунтуються на законі.
В своїх заявах позивач не вказує жодного факту протиправності дій або бездіяльності органів прокуратури по порушенню вимог Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права, Конвенції по захисту прав людини і основних свобод, Кримінально-процесуального кодексу України.
Позивач не вказує на те, що до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури надходила заява або повідомлення ОСОБА_1 або інших осіб щодо неправомірних дій співробітників прокуратури, складення завідомо неправдивого документа, надання недостовірної відповіді та ніяких письмових доказів наявності такого звернення або повідомлення не надає.
Таким чином предметом позовних вимог є моральна шкода нібито завдана позивачу незаконним діями Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, яка полягає в складанні неправдивих відомостей в постанові прокуратури від 05.05.2003 року.
В матеріалах справи дійсно відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру позивачу та причинного зв'язку між неправомірною поведінкою відповідачів і нанесеною моральною шкодою.
Пояснення позивача наведені в позовній заяві не можуть бути визначені судом доказами по справі.
Оскільки факт завдання моральної шкоди не доведений позивачем, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі в зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача заявлені безпідставно та необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький