АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Громіка Р.Д.
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Сенчук А.О.,
за участю: позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Савранського районного суду Одеської області від 17 січня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Кіровоградської філії, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,
в с т а н о в и л а:
04 квітня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 04 березня 2011 року о 08.00 год. на вул. Миру в смт. Саврань Одеської області з вини відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем "Дачія-Логан", державний номерний знак НОМЕР_1, та порушив Правила дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем "Міцубіші-Лансер", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням, внаслідок чого належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження лівого дзеркала заднього виду, що підтверджується постановою Савранського районного суду Одеської області від 31 березня 2011 року. Вартість ремонту дзеркала з урахуванням ПДВ складає 2 464, 84 грн., з них 1923, 03 грн. - вартість дзеркала та 125 грн. - вартість робіт по його заміні, що підтверджується актом виконаних робіт № ЗН-0013273 від 31 березня 2011 року та квитанцією про сплату на розрахунковий рахунок ТОВ "Форвард-авто" 2 464, 84 грн. Ремонт був проведений на ТОВ "Форвард-авто" в м. Одесі, на придбання пального на поїздки до м. Одеси він витратив 806, 52 грн., на сплату держмита - 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн. Крім того, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 1 000 грн.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, позивач ОСОБА_2 просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що позивачем не доведено належними доказами розмір майнової шкоди та факт завдання моральної шкоди. На момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована у Акціонерному товаристві "Українська пожежна страхова компанія". Тому він вважав, що шкоду повинна відшкодувати ця страхова компанія.
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 30 листопада 2011 року за клопотанням сторін до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія" в особі Кіровоградської філії (після зміни назви Приватне акціонерне товариство).
Представник відповідача, АТ "Українська пожежна страхова компанія", в судове засідання не з'явився.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 2 785 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн. та судові витрати в сумі 171 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні його позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права, суд не обговорив його клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для визначення вартості відновленого ремонту автомобіля з урахуванням ступені зношеності пошкодженого майна, безпідставно не врахував те, що на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована у Акціонерному товаристві "Українська пожежна страхова компанія" й не зазначив в рішенні чому страхова компанія звільнена від відповідальності.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які її завдала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2011 року о 08.00 год. на вул. Миру у смт. Саврань Одеської області з вини відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем "Дачія-Логан", державний номерний знак НОМЕР_1, та порушив Правила дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем "Міцубіші-Лансер", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_2, внаслідок чого належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження лівого дзеркала заднього виду, що підтверджується постановою Савранського районного суду Одеської області від 31 березня 2011 року та визнається відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні (а.с. 8).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Міцубіші-Лансер", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, відповідача ОСОБА_3, була застрахована у Акціонерному товаристві "Українська пожежна страхова компанія" з лімітом відповідальності: за шкоду, завдану життю, здоров'ю потерпілого - 51 000 грн., за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 25 500 грн., франшизою - 510 грн. на строк до 19 березня 2011 року, що підтверджується страховим полісом № ВЕ/ 3150526 від 20 березня 2010 року (а.с. 27).
Згідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який набрав чинності з 01 січня 2005 року, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 вказаного Закону страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третьої особи.
Відповідно до п. 35.1. ст. 35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.
Однак ні позивач ОСОБА_2, ні страхувальник, відповідач ОСОБА_3, не повідомляли Акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія" про страховий випадок - ДТП, і не зверталися до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування.
Таким чином, правових підстав для покладання цивільної відповідальності на відповідача, Акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія", у порядку передбаченому ст. 1194 ЦК України, у даному випадку немає.
Визначаючи розмір майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що актом виконаних робіт № ЗН-0013273 від 31 березня 2011 року та квитанцією про сплату на розрахунковий рахунок ТОВ "Форвард-авто" 2 464, 84 грн. підтверджується те, що вартість відновленого ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ становить 2 464, 84 грн., з них 1923, 03 грн. - вартість дзеркала та 125 грн. - вартість робіт по його заміні (а.с. 6, 7, 10, 25).
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки при вирішенні спору в цій частині вимог судом порушені норми процесуального та матеріального права.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом із тим вартість усунення негативних наслідків має розумно відповідати межам порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення позивача до суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року (з відповідними змінами та доповненнями), викладених у п. 9 постанови, у випадку стягнення на користь потерпілого вартості майна (при відшкодування збитків) враховується зношеність майна.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Заперечуючи проти розміру майнової шкоди, відповідач ОСОБА_4 з метою визначення справедливої вартості заміни лівого дзеркала заднього виду з урахуванням ступені його зношеності вимагав призначення судової автотехнічної експертизи, однак суд першої інстанції не обговорив зазначене клопотання у відповідності до вимог законодавства, а також не дослідив матеріали ДТП для встановлення реальних пошкоджень, які були зафіксовані на місті пригоди в матеріалах та протоколі Савранського ВДАІ ГУВС України в Одеській області.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував вказані вимоги процесуального та матеріального закону, не з'ясував в повному обсязі обставини, які мають значення для справи, та не дав наявним у справі доказам належної оцінки.
Враховуючи вище приведені обставини та оцінуючи наявні у справі докази з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, колегія суддів дійшла висновку, що позивач ОСОБА_2 не довів в судовому засіданні належними та допустимими доказами розмір майнової шкоди.
Не погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції про те, що відшкодуванню підлягає і вартість пального для поїздки в м. Одесу для проведення ремонту автомобіля в сумі 320, 45 грн., оскільки вважає, що позивачем не надано суду першої інстанції переконливих доказів у підтвердження вказаних витрат та наявність безпосереднього причинного зв'язку між ДТП та цими витратами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач ОСОБА_2 має право на відшкодування йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна.
З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди, завданої позивачу, у 500 грн. з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості і достатній для поновлення прав позивача.
Також колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_2 поніс та документально підтвердив витрати, пов'язані з розглядом справи, в сумі 171 грн.: держмито в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. ( а.с. 1, 2).
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди в розмірі 2 785 грн. слід відмовити, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Безпідставними є доводи відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що у даному випадку відповідальність повинна нести страхова компанія - Акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія", оскільки він не виконав обов'язків, покладених ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у тому числі, про повідомлення страхової компанії про страховий випадок - ДТП, невідкладно, або не пізніше трьох робочих днів, що позбавляє його права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком на підставі ст. 1194 ЦК України.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.
Однак порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 1192 ЦК України та ст. ст. 212, 215 ЦПК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.
Клопотання позивача ОСОБА_2 про стягнення вартості пального, витраченого для поїздки до апеляційного суду для участі в розгляді справи в розмірі 541, 80 грн. задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до ст. 85 ЦПК України відшкодовуються витрати сторін, пов'язані з явкою до суду, які складаються з добових та компенсації за втрачений заробіток чи за відрив віз звичайних занять.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Савранського районного суду Одеської області від 17 січня 2012 року змінити й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький