ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/7334-2012 10.08.12

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Українська геологічна компанія»

про стягнення 386 906,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В.

від відповідача: Зеленська Т.В.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.08.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Українська геологічна компанія»про стягнення 288 601,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії. На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку енергії, проте оплату за надані послуги відповідачем проведено частково, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав розмір заборгованості за отриману теплову енергію, проте просив зменшити розмір штрафних санкцій.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався із 03.07.2012р. на 10.08.2012р.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001р. між АЕК «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Півнчне державне регіональне геологічне підприємство «Північгеологія»(абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №9608003, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Також, 01.05.2001р. сторонами було укладено ряд додатків до цього договору якими обумовлювались обсяги постачання теплової енергії абоненту, тарифи, порядок розрахунків та ін.

21.02.2012р. між ПАТ «Київенерго»(енергопостачальна організація) та ДП «Українська геологічна компанія»у зв'язку з реорганізацією Північного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»було укладено додаткову угоду до договору №9608003 від 01.05.2001р., якою внесено зміни в преамбулу договору.

Згідно п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2, 3 Додатку №4 до договору №9608003 від 01.05.2001р. абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивачем при розрахунку вартості спожитої теплової енергії застосовуються тарифи, які затверджувались Київською міською державною адміністрацією та Національною комісією регулювання електроенергетики України.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. позивач поставив споживачу теплову енергію на загальну суму 367 457,58 грн., проте за поставлену енергію споживач розрахунку не провів, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Зазначена заборгованість підтверджується копіями облікових карток (табуляграмами), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, з урахуванням сальдо на початок місяця.

Відповідач у відзиві зазначених обставин не заперечував, зобов'язався погасити заборгованість в найкоротший термін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 2870,02 грн. та 1947 грн. інфляційних збитків.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 7 Додатку №4 до договору №9608003 від 01.05.2001р. передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до умов договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 14 632,14 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти суми пені, проте просить зменшити ї розмір згідно ст. 233 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування заяви позивач посилається на складну економічну ситуацію на підприємстві та надав копію розподільчого балансу, згідно якого борги перейшли підприємству внаслідок реорганізації.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд приходить до висновку, що наведені позивачем обставини не є підставою для зменшення розміру пені, також згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості в повному обсязі за поставлену електроенергію не надав у зв'язку із чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 386 906,74 грн.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Українська геологічна компанія»(02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, ідентифікаційний код: 38078094) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305) 367 457,58 грн. основного боргу на р/р 26000033002300 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627; 14 632,14 грн. пені, 1947 грн. інфляційних збитків, 2870,02 грн. 3% річних, 7738,13 грн. судового збору на р/р 26000306201 в Головному управлінні ВАТ «Ощадбанк»по м. Києву та Київській області, МФО 322669.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Баранов Д.О.